4.2.3. Гриби

Всі гриби – вищі (шляпочні), нижчі (плісняві) віднесені до окре- мого царства – це і не рослини і не тварини, хоча їм притаманні деякі властивості обох царств – рослин і тварин. Для всіх грибів характер- на велика швидкість мутацій та можливість накопичення речовин, шкідливих для людини.

Небезпеку для людини складають мікроскопічні найпростіші гриби, які мають розмір від 3 до 50 мкм. Вони паразитують у грунті, на рослинах, тваринах. Гриби цього роду підрозділяють на дві вели- кі групи: перша – паразитують тільки на шкірі і її придатках у лю- дини – так звані антропофільні гриби; друга – паразитують на шкірі та її придатках і у людини і у тварин – зооантропофільні гриби. Вони можуть викликати бластомикоз, гистоламоз.

Особливу групу складають дріжджеподібні патогенні гриби роду кан- дида. Патогенні для людини гриби, що уражають шкіру, називають дер- матофітами, а захворювання – дерматомікозами. Зараження відбувається від хворої людини або через різноманітні предмети, речі, які використо- вували хворі, предмети догляду за тваринами. Для багатьох грибкових захворювань характерна сезонність масовості зараження. На поширення дерматомікозів впливають кліматичні і грунтові умови місцевості.

Небезпечні аеробні актиноміцети, які часто зустрічаються в грун- ті, повітрі, воді, на злаках. Вони потрапляють в організм людини через рот (оральний шлях), дихальні шляхи і слизувату оболонку кишеч- ника. Уражається шийно-глоточна область, грудна, черевна порож- нина. Жінки хворіють у 2 рази рідше, ніж чоловіки. Передача хвороби контактним шляхом дуже мала. Хвороби частіше виникають при за- хворюваннях ротової порожнини, зубів, при дрібному травматизмі.

З деяких нижчих грибів, зокрема пеніціліум віділяють антибі- отики (гр. анти – проти, гр. біос – життя), які використовують як ліки у малих дозах. Зокрема слід пам'ятати, що їх слід застосовувати дуже обережно і якомога рідше, бо організм людини, як і мікроорга-

нізму призвичаюється до них і лікувальний ефект втрачається. Крім цього антибіотики самі по собі токсичні.

Надзвичайно небезпечні деякі вищі гриби – отруйні, які дуже розповсюджені. Це бліда поганка, мухомор, деякі види несправжніх опеньок, сатанинський гриб. Особливо важко переноситься отруєн- ня блідою поганкою, що містить фалодин та повільно діючий, але отруйніший аманитин, які викликають важке ураження печінки та нирок, з-за чого гине 90% уражених.

Навіть відомі безпечні гриби, наприклад шампіньйони, якщо вони росли на місцях звалищ, що містять отруйні речовини, осо- бливо сполуки важких металів – свинцю, хрому, нікелю, ванадію, радіоактивних ізотопів та деяких органічних речовин, стають дуже небезпечними і тому їх не можна збирати на таких територіях.

Для грибів характерні дуже великі коефіцієнти накопичення шкідли- вих речовин – від сотень до десятків тисяч. Тому отруїтися можна навіть неотруйними грибами, якщо вони росли на отруйному субстраті – грунті насиченому токсичними речовинами. Частіше всього на смітниках.

Слід зауважити, що амінокислотний склад грибного білка від- різняється від білків тваринного походження. Тому білки грибного походження погано засвоюються в організмі людини, викликаючи іноді симптоми отруєння.

При отруєнні речовинами рослинного походження треба нада- ти первинну допомогу. В першу чергу потрібно видалити отруту з шлунково-кишкового тракту, дати випити розчин у воді 2–3 білків курячого яйця, або 0,5 літра молока. Добре діють активоване вугіл- ля (аптечний препарат «Карболен»), танін (25 г на прийом), окис магнію (25 г). Далі необхідно надати кваліфіковану допомогу в за- лежності від класу отрути (Дод. 2, табл. 12).

Питання

1. Що таке гриби, чим вони небезпечні?

2. Які хвороби можуть викликати нижчі гриби?

3. Коли відомі їстівні гриби набувають отруйної дії?

4. Яку першу допомогу треба надати при отруєнні грибами?