7.1. Безпека нації

Це такий стан взаємозв’язків нації, населення з оточуючим се- редовищем – природою, іншими народами, який дозволяє нації збе- регти свої якісні, системні характеристики. Отже, нація підпадає під дію законів Всесвіту, цивілізації і вона є біосоціальним феноменом, для якого характерні основні види діяльності: спілкування, пізнання, перетворення довкілля, постійна переоцінка досягнутого. Націю, як будь-яку систему можна розглядати як біогеоценоз, до якого можна застосувати певні закони біосфери, екології. Важливою функцією будь-якої живої системи є здатність збільшувати ступінь упорядко- ваності системи. При цьому зростає впорядкованість середовища, а міра хаосу (ентропії) зменшується і навпаки. Поняття ентропії було запропоновано Р. Клаузіусом у 1865 р. для характеристики термо- динамічних (енергетичних) процесів. Завдяки цілеспрямованій ді- яльності суспільства ентропія зменшується і час його існування за- лежить від його ентропійної стійкості.

Ентропія характеризує кількість енергії, що використовуєть- ся для підвищення рівня високої самовпорядкованості. При цьо- му система набуває більш високої організації, структурованості, ніж оточуюче середовище. Ентропію (S), а отже стійкість системи

_{можна визначити рівнянням Шеннона (1948 р.): S = – P lnP , де: k –}

_{k k}

кількість елементів-носіїв інформації; P – вірогідність явища. Чим

менше значення S, тим більша стійкість системи в часі і просторі. З точки зору законів розвитку рівень ентропії, а отже стійкості будь- якої системи визначається кількістю отриманої енергії, інформації.

З цього слідує загальний закон розвитку природи – абсолютно ізольований саморозвиток системи неможливий, тому що будь-яка природна система може розвиватися тільки за рахунок обміну ре- човинами, енергією (енергоносіями), інформацією. Отже, розвиток нації можливий тільки при взаємодії з іншими націями і тому про- цеси глобалізації, об’єднання країн в союзи цілком необхідні для по- дальшого розвитку.

Згідно закону Вернадського–Бауера: будь-яка біологічна систе- ма, а отже і нація, яка розвивається, збільшує свій тиск на довкілля. Це проявляється ознаками деградації довкілля, кризами суспільства, що негативно впливає на подальший розвиток нації, загрожує її іс- нуванню. Згідно закону Дансеро (1957) або двостороннього зв'язку при взаємодії людини з біосферою, будь-яка зміна в природі викликає

відповідні реакції. Наприклад, вирубування лісів у Месопатамії при- звело до змін у кліматі та появи пустелі, будівництво зрошувальних систем – до засолення земель; сучасне забруднення атмосфери – до виникнення парникового ефекту, утворенню кислотних опадів, руй- нуванню озоносфери.

Для будь-якої нації характерні певні ступені: зародження, ста- новлення, функціонування, розвитку, розквіту, упадку, загибелі. Щоб запобігти останньому необхідним є, за В.І. Вернадським, пере- творення біосфери в ноосферу (1944).

В результаті розумової, раціональної взаємодії людини з біосфе- рою обов’язково виникає ноосфера (гр. ноос – розум), коли люди, суспільство, цивілізація в цілому, користуючись розумом, як ко- лективним інструментом для зменшення ентропії (хаосу), знімають протиріччя у взаємодіях з Природою, довкіллям, у взаєминах між собою. Основні ознаки ноосфери, за Вернадським: розумне відно- шення до природи, її ресурсів, об’єднання людства (глобалізація), зникнення расових забобонів, передумов для війн, високий рівень освіти у всього людства.

Безпека нації полягає у комплексній матеріально-енергетичній, інформаційній, екологічній діяльності, яка зменшує ентропію (хаос). В разі порушення законів виникають небезпечні стани – загрози: екологічні, антропогенно-техногенні, техніко-технологічні, біогене- тичні, соціальні (культурні, навчально-виховні, духовні). Щоб запо- бігти цим загрозам слід виділити основи національної безпеки.

Перша – гармонійність взаємодій нації з Природою, її елементів – людей друг з другим. Це – підґрунтя для уникнення біогенетичної загро- зи. Друга – моральна, яка полягає у збереженні сталості позитивних від- ношень між націями, між окремими людьми нації. Третя – духовність, яка є основою колективного розуму нації, її освіченості, культури (рівень розвитку науки, мистецтва).

Користуючись методами системного аналіза можна проаналі- зувати всі види загроз. Загальна – коли реалізується одна, або всі з вище названих загроз. Часткова, або місцева – коли загроза реалізу- ється на частині території держави.

Клас загрози – вказує на її джерело: природні – стихійні ката- строфи фізико-механічного походження (землетруси, урагани, па- діння космічних тіл), біологічного (епідемії, епізоотії, пандемії); соціокультурні – нестачі, неточність знань про природу, соціум. Звідси техногенні, політичні, внутрішні, зовнішні загрози.

Категорії та групи загроз, які визначаються формою та характе- ром прояву – латентні (скриті), явні – акти збройного, економічно- го, політичного, психічного насилля. Род загроз класифікує цілі на які вони спрямовані – екологічні (небезпека цілісності біосфери), соціальні (небезпека нації), державно-політичні (небезпека існую- чому соціально-політичному ладу), техніко-технологічні (небезпе- ка матеріальній базі держави).

Виділяють види та підвиди загроз. Вид загрози – конкретні цілі, на які вона спрямована: природна (зникнення тварин, рослин), со- ціокультурна (безграмотність, відсталість наукова, культурна, тех- нічна).

Можна виділити різновиди, які класифікують за особливостями її прояву – біогенетичні, нестача продовольства через низьку про- дуктивність сільського господарства, що пов’язано з природними, економічними факторами; кримінальна – загроза матеріальна, інте- лектуальна, інформаційна. Одним з видів загроз є вірусні інфекції, зокрема через появу генетично модифікованих мікроорганізмів.

Питання

1. Що таке безпека нації, як її оцінити?

2. Які закони природи зумовлюють безпеку нації?

3. Охарактеризувати всі види загроз нації.

4. Яка роль ноосфери у забезпеченні національної безпеки?

5. Як повязана національна безпека з безпекою середовища?

7.2. Війна – крайній прояв соціальної небезпеки

Це крайня форма загострення суспільних відносин – суспіль- них, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждер- жавних. Це вкрай гостра форма рішення протиріч між державами, групами людей з застосуванням сучасних засобів ураження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством, велико- масштабними руйнаціями, загибеллю людей, компонентів природи, техніки. Війна – це продовження політики, тільки іншими, насиль- ницькими методами. Історія війн свідчить про неухильне зростання ролі економічного та людського фактора. До Х1Х ст. війни мали від- носно вузьку економічну базу і їх вели порівняно нечисленні про- фесійні армії.

З другої половини Х1Х і особливо в ХХ ст.ст. війни потребують все більшого напруження економіки держав, що воюють і втягу-

ють у свій вир багатомільйонні маси людей. В першій світовій війні приймали участь більше 70 млн. людей, в другій – більше 120 млн. Втрати людей тільки в європейських країнах склали: в ХV11 ст. –

3,3 млн, у ХV111 ст. – 5,4 млн, в Х1Х та початку ХХ ст., до першої світової – майже 6 млн. Перша світова забрала більше 9 млн люд- ських життів, друга – більше 50 млн загиблих.

Екологічна шкода, нанесена всіма війнами, прийняла вже світо- ві масштаби. Значної шкоди завдала Друга світова війна, коли вна- слідок руйнації у 1944 р. дамб у Голландії було затоплено понад 200 тис. га земельних угіддь, що стало великою бідою для населення приморських понизовин. В цей же період масове вирубування лісів у Польщі, в Україні (так звані протипартизанські заходи) дотепер позначаються на екологічній рівновазі у цих країнах. Не випадково з’явився термін “луна війни”.

Людство досягло такого технічного рівня, коли регулювання де- яких глобальних процесів у природі стало реальністю. Крім впливів на погоду і використання її у якості екологічної зброї, цілком мож- ливо в цих же цілях штучно створювати руйнівні урагани і бурі, а в прибережних районах – цунамі, викликати землетруси, сніжні лавини і зсуви, змінювати плин рік, активізувати вулканічну діяль- ність, впливати на верхні шари атмосфери та іоносфери (порушення озонового екрана), що може призвести до екологічної катастрофи не тільки регіонального, але і глобального масштабу.

Для позначення пагубного впливу війни на навколишнє серед- овище в науковій літературі використовуються різноманітні терміни: “екоцид” – екологічне вбивсттво, “террацид” – вбивство Землі, “біоцид” (знищення всього живого). Терміни “екологічна війна”, “геофізична ві- йна”, “погодна війна” вказують на негатині погодно-кліматичні зміни. Термін “екологічна війна” найбільш точно відбиває суть цього явища.

Ще більш повне уявлення про війну, як чинника, згубного для біосфери, дає розгляд глобальних екологічних наслідків ядерної ві- йни. Так, результатами великомасштабного застосування ядерної зброї можуть стати масові радіаційні та інші види поразки біоти (від гр.. біота – еволюційно сформована сукупність рослин і тварин, об’єднаних загальною областю поширення) – складової екосистеми, руйнація озонового шару Землі, зміни клімату, а також радіаційних і екологічних властивостей тропосфери, порушення стабільного стану іоно- і магнітосфери. До цього необхідно додати значне за- бруднення атмосфери аерозольними частинками і газоподібними

домішками, що виникнуть в результаті вибухів, пожеж в лісах, вог- ненних штормів у містах і руйнацій нафтопромислів.

Передбачається, що тільки в місцях добування і на складах згорить до 2,5 млрд т органічного палива (нафти і газу), площа лісових пожеж складе не менше 106 млн кв. км, а загальна кількість часток диму і пилю- ки досягне більше мільярда тон. Дрібнодисперсний пил і дими можуть викликати різке збільшення оптичної щільності атмосфери. Це призведе до значного зниження температури, яка знизиться у Північній півкулі до мінус 23°С. Встановиться “ядерна ніч”, “ядерна зима” і “ядерне літо”.

До непередбачених екологічних наслідків може призвести та- кож використання бактеріологічної (біологічної) і хімічної зброї. На жаль, уже відзначені випадки застосування хвороботворних мікро- організмів проти людей, домашньої худоби і сільськогосподарських культур в Індокитаї, на Кубі.

Загрозу природі уявляють не тільки самі бойові дії, але і підго- товка до них (навчання, бойові стрільби і просто відчуженість вели- ких територій під військові об’єкти і їхню інфраструктуру).

У 1996 р. у місті Анталія (Туреччина) на третьому засіданні Ви- щої національної ради по захисту навколишнього середовища, на Стамбульській нараді міністрів із питань навколишнього середови- ща шости країн Чорноморського басейну, в тому числі України, об- говорювалися проблеми його екологічного стану. Великомасштабні забруднення, що не припиняються, відходами промислового вироб- ництва, перевезення великої кількості нафти, аварії супертанкерів із нафтопродуктами на борту сприяли великому забрудненню цього моря. Якщо в 1965 р. в Чорному морі нараховували 25 промисло- вих видів риб, то зараз залишилося лише п’ять. В період із 1980 по

1994 роки кількість добутої риби зменшилася наполовину і біля 100 видів морських тварин опинилися на грані зникнення. Ці приклади свідчать про загрозу виникнення екологічної катастрофи, що може мати глобальні незворотні наслідки і стати реалією нашого життя.

Питання

1. Що таке війна, її причини?

2. Які небезпеки характерні для повоєнного часу?

3. Які можуть бути наслідки ядерної війни?

4. Як позначилися воєнні приготування на стані Чорного моря?

5 . Які проблеми можуть виникнути при знищенні зброї масово- го ураження?