Семінарське заняття 8. Західно-європейська правова та політична думка

ІІ ПОЛ. ХІХ СТ. – ПОЧ. ХХ СТ. – 2 ГОД.

1. Соціологічний позитивізм Р. Ієрінга. Робота Р. Ієрінга “Боротьба за право”. Теорія соціального конфлікту Л. Гумпловича.

2. Проблеми держави і права в соціології Г. Спенсера. Органічна теорія держави.

3. Політико-правова доктрина солідаризму Еміля Дюркгейма та Леона Дюгі.

4. Державно-правова концепція Г. Єллінека. Соціальний та нормативний аспекти держави і права.

5. Політико-правові ідеї Ф. Ніцше. Вчення Ф. Ніцше про “надлюдину” та волю до влади.

6. Неокантіанські концепції держави та права: Р.Штаммлер про співвідношення держави і права. Г. Радбрух та його ідея “надзаконного” права.

Семінарське заняття 9. Правові та політичні вчення в країнах європи та сша в хх ст. – 2 год

1. Нормативістська теорія права Г. Кельзена.

2. Соціологічний напрям в юриспруденції. Школа “живого права” Є. Ерліха. Гарвардська школа права Р.Паунда. “Реалістичне” право: К.Ллевелін, Дж.Френк.

3. Психологічна теорія права Л. Петражицького.

4. Теорії елітаризму і технократії.

5. Макс Вебер: погляди на політику і право.

6. Державно-правові концепції фашизму і націонал-соціалізму.

7. Політичні теорії держави: теорія конвергенції, “плюралістичної демократії”, теорія інституціоналізму, теорія соціальної держави і політики загального благоденства.

8. Сучасні концепції природного права. Ж.Марітен, Л.Фуллер, Г.Харт.

КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Самостійна робота студентів – одна із форм організації навчання, основна форма оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових за розкладом навчальних занять час. Самостійність у здобутті знань передбачає оволодіння складними вміннями та навичками бачити зміст та мету роботи, організовувати власну самоосвіту, вміння по новому підходити до вирішуваних питань, пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості.

Предметом самостійної роботи студентів є як опрацювання окремих модулів (тем) дисципліни, так і робота над виконанням індивідуальних завдань з усіх тем, що входять до складу навчального курсу “Історія вчень про державу і право”.

Головною метою СРС є пізнання, здобуття знань, вмінь й практичних навичок в обраній галузі знань чи з окремих дисциплін. Самостійна робота з даного курсу дає можливість студенту самостійно проаналізувати ту чи іншу державно-правову концепцію, розкрити зміст поглядів мислителів різних історичних періодів на державу, право, законодавство та інші правові явища. При оцінці державно-правових вчень важливим та основним критерієм є рівень відображення загальнолюдських цінностей в історії державно-правових та політичних вчень, правового відношення держави й суспільства, міра подолання політичного відчуження індивіда.

Методи оцінювання

У процесі вивчення дисципліни “Історія вчень про державу і право” відповідно до вимог Болонського процесу використовуються наступні методи оцінювання навчальної роботи студента:

• Поточне опитування;

• Підсумкове тестування по кожному змістовому модулю;

• Ректорська контрольна робота;

• Комплексне практичне індивідуальне завдання

• Оцінювання КПІЗ.

Підсумковий бал (за 100-ю шкалою) з дисципліни “Історія вчень про державу і право” визначається як середньозважена величина, в залежності від питомої ваги кожної складової залікового кредиту.

Змістовий модуль 1 (підсумкове тестування)	Змістовий модуль 2 (ректорська контрольна робота)	Модуль 3 (оцінка за КПІЗ, поточне опитування)	Підсумкова оцінка
40	40	20	100
ТИЖДЕНЬ 10	ТИЖДЕНЬ 17	ТИЖДЕНЬ 18

Напередодні здачі кожного із залікових модулів студент зобов’язаний представити викладачу результати виконання відповідного завдання КПІЗ для проміжного оцінювання.

Підсумкова оцінка за виконання КПІЗ виставляється викладачем з урахуванням рівня успішності виконання студентом окремих завдань КПІЗ.

Позитивна оцінка за виконання КПІЗ (від 60 до 100 балів) може бути виставлена лише у випадку, якщо його результати відображають самостійне виконання студентом відповідних завдань та за умови належного оформлення робочого зошита КПІЗ.