1. Особливості міжнародного інвестування на ринку фінансових активів

У даний час у зв'язку із широким розвитком міжнародних економічних зв'язків інвестор, який мас вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити, може діяти різними методами.

Методи розміщення інвестицій

По-перше, інвестор може сформувати портфель інвестицій з інструментів національних емітентів, що номіновані у національній валюті. До них відносяться цінні папери держави, регіональних і місцевих органів влади, акціонерних товариств, а також депозити у національній валюті.

Перевагами такого підходу до формування портфеля інвестицій е:

- можливість одержання достатньо повної інформації про емітентів;

-можливість мати власну статистику фондового і грошового ринків;

-використання тільки національної валюти, що виключає ризик валютного обміну;

-відсутність додаткових витрат, пов'язаних із інвестуванням за кордоном;

- можливі податкові та інші переваги для інвесторів-резидентів у порівнянні з інвесторами-нерезидентами.

Недоліки такого підходу:

такий підхід не дозволяє:

• диверсифікувати інвестиції для зменшення ризику при падінні прибутковості національних активів фондового і грошового ринків,

• одержати більш високу прибутковість у порівнянні з прибутковістю національного ринку.

По-друге, у портфель інвестицій можна включити цінні папери іноземних емітентів, номіновані в національній валюті які торгуються (купуються і продаються) на національному ринку. Наприклад, японські або американські компанії, яким для фінансування своєї діяльності необхідні швейцарські франки, випускають, на швейцарський ринок свої облігації, номіновані у швейцарських франках.

Перевагами такого підходу є:

• можливість отримання більш високої якості інвестицій у випадку більш високої прибутковості або більш низького ризику таких цінних паперів.

Недоліки такого підходу:

пов'язані п обмеженою можливістю отримання інформації про емітента,

ризиком падіння курсу валюти емітента по відношенню до валюти інвестора, оскільки ціна таких Інструментів на національному ринку визначається з урахуванням курсу обміну валют.

По-третє, у портфель інвестицій можна включити інструменти, що торгуються на національних фондовому і грошовому ринках, але номінуються в іноземній валюті.

Перевагами такого підходу є:

–можливість отримання додаткового прибутку при зростанні куpcy іноземної валюти;

– зменшення загального ризику портфеля при падінні ринку цінних паперів національних емітентів або падінні курсу національної валюти.

Недоліки такого підходу:

– Подібні інвестиції пов'язані, проте, із додатковим ризиком унаслідок можливого введення адміністративних обмежень щодо операцій з іноземною валютою

– падіння курсу валюти інвестицій по відношенню як до національної валют, так до інших іноземних валют.

По-четверте, Інвестор може сформувати портфель міжнародних інвестицій, що включають як цінні папери національного ринку, так і цінні папери, що торгуються на міжнародному ринку, який охоплює інші національні ринки і євроринок.