7.2. Форми реструктуризації

У науковій літературі, присвяченій дослідженню реструк­туризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних за­ходів розрізняють декілька форм реструктуризації:

• виробництва;

• активів;

• фінансова;

• корпоративна (реорганізація). Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виокремлення, пере­творення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а іно­ді - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду (арбітражного суду).

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:

• зміна керівництва підприємства;

• запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

• диверсифікація асортименту продукції;

• поліпшення якості продукції;

• підвищення ефективності маркетингу;

• зменшення витрат на виробництво;

• скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активного боку балансу. До основних заходів щодо реструктуризації активів слід віднести такі:

• продаж частини основних фондів;

• продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

• продаж окремих підрозділів підприємства;

• зворотний лізинг;

• реалізація окремих видів фінансових вкладень;

• рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• одержання додаткових кредитів;

• збільшення статутного фонду;

• заморожування інвестиційних вкладень.

Фінансова реструктуризація має обов'язково супроводжуватися реструктуризацією виробництва, в іншому разі заходи з поліпшення ситуації з фінансуванням можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства.

Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна. Корпоративна реструктуризація пов'язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:

• часткова або повна приватизація;

• поділ великих підприємств на частини;

• виокремлення із великих підприємств окремих підрозділів;

• виокремлення об'єктів соціально-культурного побуту та інших непрофільних підрозділів;

• приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними.

7.3. Реорганізація підприємства, її зміст та форми

У результаті корпоративної реструктуризації (реор­ганізації) змінюється правовий статус юридичної особи. За формальними ознаками розглядають три види реорганізації:

• спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєд­нання, поглинання);

• спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

• без змін розмірів підприємства (перетворення).

До основних форм реорганізації, результатом яких є укруп­нення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, а також їх взаємне поглинання.

Із санаційною метою зазначені форми реорганізації нерідко застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахува­тися зі своїми боргами і змушене в досудовому чи судовому по­рядку шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе за­боргованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов'язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржни­ком, який втрачає юридичний статус у результаті приєднан­ня, поглинання чи злиття із санатором.

Горизонтальне злиття - об'єднання двох фірм, які ви­робляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.

Вертикальне злиття - злиття одного підприємства з йо­го постачальником сировини чи споживачем продукції.

Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизон­тальні злиття, оскільки в їх результаті підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, уста­новлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит певного товару тощо, що призводить до послаблення конкуренції. Вер­тикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.

Злиття кількох підприємств в одне. Така форма санаційної реорганізації, як злиття, означає об'єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси усіх консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному об­сязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають юридичний статус.

Реорганізація приєднанням - спосіб корпо­ративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов'язків однієї або кількох юридичних осіб - правопопередників до іншої юридичної особи - правонаступника.

Принципова різниця між злиттям та при­єднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов'язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, яке створюється, а в другому - на балансі підприємства, що вже функціонує на момент при­йняття рішення про приєднання.

Поглинання. Ця форма реорганізації полягає в придбанні корпо­ративних прав фінансово-неспроможного підприємства підприємством-санатором. Реорганізацію поглинанням слід відрізняти від про­дажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, що розглядається як один із методів санації підприємства в ході прова­дження справи про банкрутство. В останньому випадку йдеться про ви­куп майна підприємства, а в разі поглинання - про придбання кор­поративних прав. Поглинуте підприємство може або зберегти статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або бути приєднаним до підприємства-санатора і стати його структурним підрозділом, втративши при цьому юридичний статус. Май­нові права та зобов'язання боржника переходять до правонаступника.

Головною метою розукрупнення підприємств, які перебувають у фінансовій кризі, є виокремлення санаційно спро­можних виробничих підрозділів (виробництв) для проведення їх фінансового оздоровлення й оформлення як самостійних юридич­них осіб. Цей напрям реорганізації дає змогу зосередитися на окре­мих стратегічних сферах діяльності підприємства, керуючись прин­ципом: економічно доцільнішим є «утримати на поверхні життєздатну частину боржника, ніж дати потонути всьому підприємству».

Реорганізація поділом. Поділ - це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється декілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб.

У результаті поділу суб´єкту до новостворених підприємств за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і обов'язки (активи та пасиви) реорганізованого підпри­ємства.

Реорганізація виокремленням. Коли йдеться про виокремлення, нова юридична особа (осо­би) створюється з використанням лише частини належного реорганізованому підприємству майна. Залишкова частина є базою для продовження господарської діяльності.

Під час виокремлення з підприємства одного чи декількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Реорганізація виділенням передбачає, що частина активів і пасивів підприємства, яке реорганізується, передається правонаступнику або декільком правонаступникам, утворюваним унаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає статусу юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих документів згідно з чинним законодавством.

Окремим випадком реорганізації підприємств є перетворення. Це спосіб реорганізації, що передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. Коли одне підприємство перетворюється на інше, до підприємст­ва, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

У разі реорганізації підприємства слід враховувати такі за­конодавчі передумови та вимоги:

• порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;

• вимоги антимонопольного законодавства;

• вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;

• порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного то­вариства);

• можливі економічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.

У результаті реорганізації підприємства постає потреба скасувати державну реєстрацію одних суб'єктів господарювання і зареєструвати або перереєструвати інших. Коли реорганізація пов'язана зі створенням на базі підприємств, що реєструються нових юридичних осіб, засновницькі документи останніх мають відобразити це.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:

а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником;

в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника;

г) уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. У плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Частка (у відсотках) кожного засновника (учасника) у ста­тутному фонді підприємства, що реорганізується, має дорівнюва­ти його частці у статутному фонді товариства, створеного в ре­зультаті перетворення.