7.4. Складання розподільного балансу

Найважливішим документом, який складається під час реор­ганізації підприємств, є передавальний (розподільний) баланс. Передавальний баланс складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розподільний - у разі поділу чи виокремлення.

Передавальний баланс - баланс підприємства, що реор­ганізується, на день припинення його діяльності. Отже, такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Якщо підприємст­во має філії, то складається консолідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передання, його підписують директори та головні бухгалтери обох підприємств - того, що реорганізуєть­ся, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс - баланс підприємства, що реорга­нізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утво­рюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає основний зміст поняття «реструктуризація»?

2. Надайте характеристику основних форм реструктуризації підприємства.

3. У чому полягає різниця горизонтального та вертикального злиття?

4. Наведіть приклади застосування тієї чи іншої форми реорганізації.

5. Надайте порівняльну характеристику передавального та розподільного балансу.

Тестові завдання

1. Реструктуризація підприємства – це:

1. здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів;

2. здійснення організаційно-господарських, правових та технічних заходів, спрямованих на зміну форми власності, статутного капіталу, організаційної форми, що сприятиме збільшенню обсягів майна підприємства, випуску продукції та задоволенню всіх обов'язків перед кредиторами;

3. система планування та контролю фінансово – економічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, яке позитивно впливатиме на фінансовий стан підприємства та його фінансове оздоровлення.

2. Основний зміст реорганізації не містить такі форми:

1. повна або часткова зміна власника статутного фонду даної юридичної особи;

2. розширення кола кредиторів та постачальників;

3. зміна організаційно – правової форми організації бізнесу.

3. До форм реструктуризації відноситься:

1. реструктуризація кадрів, майна, капіталу;

2. реструктуризація дебіторських та кредиторських зобов’язань;

3. реструктуризація виробництва, активів, фінансова реструктуризація та реорганізація.

4. Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо – господарській сфері підприємства з метою:

1. ліквідності активів;

2. підвищення конкурентоспроможності;

3. підвищення платоспроможності.

5. До основних заходів щодо реструктуризації активів не відноситься:

1. продаж частини основних фондів;

2. лізинг та селінг;

3. рефінансування дебіторської заборгованості.

6. У рамках реструктуризації виробництва здійснюють такі заходи:

1. підвищення ефективності маркетингу;

2. підвищення ефективності менеджменту;

3. збільшення витрат на виробництво.

7. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

а) одержання додаткових кредитів;

б) зміна керівництва підприємства;

в) рефінансування дебіторської заборгованості.

8. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, не відносяться:

1. часткова або повна приватизація;

2. розподіл великих підприємств на частини;

3. об'єднання об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів.

9. До основних заходів щодо реструктуризації активів можна віднести такі:

а) сплата податків;

б) виплата заробітної плати;

в) продаж основних фондів.

10. До основних форм реорганізації, результатом яких є укруп­нення підприємств, не належить:

1. злиття кількох підприємств в одне;

2. взаємне поглинання;

3. об'єднання окремих підрозділів у підприємство.

11. Горизонтальне злиття - це:

1. розділення підприємства на виробника товару та постачальника сировини;

2. об'єднання двох фірм, які ви­робляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги;

3. злиття одного підприємства з йо­го постачальником сировини чи споживачем продукції.

12. Вертикальне злиття – це:

1. злиття одного підприємства з йо­го постачальником сировини чи споживачем продукції;

2. розділення підприємства на виробника товару та постачальника сировини;

3. злиття одного підприємства з йо­го постачальником сировини чи споживачем продукції.

13. Найважливішим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є:

1. передавальний (розподільний) баланс;

2. план санації;

3. договір між власниками підприємства та санаторами.

14. Злиття кількох підприємств в одне – це:

1. спосіб корпо­ративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов'язків однієї або кількох юридичних осіб – правопопередників до іншої юридичної особи – правонаступника;

2. форма санаційної реорганізації, яка означає об'єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансове стійким підприємством (кількома підприємствами);

3. форма реорганізації, яка полягає в придбанні корпо­ративних прав фінансово–неспроможного підприємства підприємством – санатором.