42/. Міліція є єдиною системою органів, яка виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції Міліція складається з підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, місцева, транспортна, міліція охорони, держ.авто інспекція, судова, спеціальна. Кримінальна міліція - це підрозділи, покликані здійснювати карний розшук, боротьбу з організованою злочинністю, кримінальний пошук, слідчу роботу і дізнання виявлення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, пов'язаних з організованою і груповою злочинністю, незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухових речовин, злочинних посягань, учинених на автошляхах, і розшук осіб, які їх скоїли, знешкодження наркоугруповань, документування злочинної діяльності наркодшків, осіб, які втягують у наркоманію інших людей, організаторів наркфпритонів і нарколабораторій, виявлення та розкриття економічних злочинів на підприємствах, в установах, організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системі, а також осіб, які вдаються до підробленням грошей, чекових книжок, акцій та інших цінних паперів, боротьба з нецільовим використанням бюджетних коштів, злочинами на фондовому ринку, корупцією, порушеннями правил торговельної діяльності, посяганнями на інтелектуальну власність, а також інших злочинів, передбачених у Кримінальному кодексі України. Міліція громадської безпеки - це підрозділи, покликані здійснювати охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Основні завдання міліції громадської безпеки здійснення заходів, спрямованих на забезпечення правопорядку та безпеки під час проведення масових, охоронних, релігійних заходів та акцій на території держави, організація та вжиття заходів щодо підвищення готовності органів внутрішніх справ до локалізації та припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, організація та забезпечення правопорядку, попередження і припинення правопорушень на вулицях та в інших громадських місцях, розкриття злочинів, організація охорони затриманих і взятих під варту осіб, їх конвоювання та виконання постанов суду про адміністративний арешт. З 2001 р в Україні з'явилася місцева міліція у яка утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим із МВС України, на базі підрозділів міліції громадської безпеки і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету Місцеву міліцію було створено з метою підвищення рівня роботи міліції щодо забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, їхньої власності, охорони громадського порядку в містах та інших населених пунктах, запобігання правопорушенням, посилення боротьби зі злочинністю, своєчасного виявлення фактів недодержання вимог законодавства та виходячи з необхідності більш тісної співпраці п з населенням Транспортна міліція - це підрозділи, що забезпечують охорону громадського порядку та боротьбу з проявами злочинності на залізничному, водному та повітряному транспорті Міліція охорони - підрозділи, які створюються для охорони об'єктів та іншого майна, зокрема вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів, інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Державна автомобільна інспекція - це підрозділи, що забезпечують: реалізацію державної політики з убезпечення дорожнього руху; організацію контролю за додержанням законів, інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів; удосконалення регулювання дорожнього руху з метою його убезпечення та підвищення ефективності використання транспортних засобів; виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Судова міліція (спеціальні підрозділи судової міліції «Грифон») - підрозділи, що створюються для: забезпечення підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, убезпечення учасників судового процесу; вжиття заходів безпеки під час розгляду судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, членів їхніх сімей та близьких родичів; убезпечення судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява. Спеціальна міліція - це підрозділи, які забезпечують громадський порядок на об'єктах і територіях, що мають важливе значення, а також в екстремальних умовах.

43. Внутрішні війська МВС України - це воєнізовані формування, призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, охорони установ виконання покарань і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю. Основними завданнями внутрішніх військ МВС України є: супроводження спеціальних вантажів; здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються; конвоювання заарештованих і засуджених; охорона підсудних під час судового процесу; переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти; виконання доручень адміністрації установ виконання покарань і лікувально-трудових профілакторіїв щодо забезпечення внутрішнього порядку; участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю; участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються; Внутрішні війська складаються зі з'єднань, військових частин і підрозділів з охорони важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, та установ виконання покарань, із супроводження спеціальних вантажів і конвоювання заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів і учбових частин. Центральний апарат представлений Головним управлінням внутрішніх військ МВС України. Військовослужбовцям внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків надається право вимагати від громадян і посадових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку, і виконання обов'язків військовими нарядами; у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ громадян, підозрюваних у вчиненні злочинів, і тих, які вчинили адміністративні правопорушення; затримувати і передавати адміністрації об'єкта, що охороняється, осіб, які порушили встановлений пропускний режим; вести переслідування, проводити затримання, оформляти первинні документи, передавати органам внутрішніх справ чи безпеки злочинців і осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняється, особовий склад варти, військовий наряд або які намагалися перетнути лінію охорони об'єкта чи доставити на нього заборонені речі; проводити оточення (блокування) районів місцевості, окремих будівель та об'єктів під час розшуку і затримання осіб, які втекли з-під варти; провадити огляд вантажів, а за наявності відомостей про вчинення правопорушення - і огляд осіб на контрольно-пропускних пунктах об'єктів, що охороняються, особистий огляд і опитування затриманих, перевірку документів у громадян під час оточення. оловною метою розвитку внутрішніх військ є створення на їх базі за принципом достатності мобільного військового формування, оптимального за чисельністю, та приведення його у відповідність до наявних і прогнозованих завдань з урахуванням економічних можливостей держави. У процесі розвитку внутрішніх військ мають бути реалізовані такі основні завдання: забезпечення принципу верховенства права в діяльності внутрішніх війсь розроблення ефективно діючої системи і механізмів демократичного цивільного контролю за діяльністю внутрішніх військ, дотримання ними конституційних прав і свобод людини, поваги її гідності та гуманного ставлення до неї; забезпечення подальшого вдосконалення системи бойової та мобілізаційної готовності з'єднань і військових частин та їх підготовки до участі в територіальній обороні України;

44. Управління юстицією — це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави. До об'єктів юстиції належать судові установи, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, судово-експертні установи й адвокатура. Всі вони мають різне правове становище, відрізняються за своїм призначенням і характером компетенції. Систему органів управління в галузі юстиції закріплено постановою Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» Основними завданнями Мін'юсту України є: підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи та вдосконалення законодавства, сприяння розвиткові правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина; організація виконання судових рішень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів цивільного стану; розвиток правової інформації, формування в громадян правового світогляду; здійснення міжнародно-правового співробітництва. Важливим напрямом діяльності Мін'юсту України є організація виконання рішень судів та інших органів. Мін'юст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи й матеріали, а від органів статистики — статистичні дані для виконання покладених на нього завдань і залучати вчених, спеціалістів централь­них і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції; скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішенням Мін'юсту України й актам законодавства України. Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях державної правової політики; узагальнюють практику застосування законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення та подають їх до Мін'юсту України; здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх підрозділів і місцевих органів господарського управління й контролю; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо провадження підприємницької діяльності з юридичної практики.

45. Держава здійснює регулювання у сфері юстиції за допомоги різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у цій сфері Класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Особливу роль у здійсненні державного управління у сфері юстиції відіграє Вища рада юстиції - конституційно визначений орган, до відання якого належать: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх із посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. За своїм статусом Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, а за порядком утворення та діяльності - демократичним Вища рада юстиції складається з двадцяти членів На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти п'яти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років. У Вищій раді юстиції утворюються секції: Дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

46. Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практи­кою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Стосовно отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю слід зазначити, що його видача здійснюється Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Керуючись результатами складеного іспиту, кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності. Особи, які не склали кваліфікаційного іспиту, допускаються до його повторного складання не раніш як через один рік. Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Призначення на посаду державного нотаріуса, звільнення з посади та реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться місцевими органами юстиції Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у 15-денний строк від моменту подання заяви Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Адвокатура України - це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва про право на адвокатську діяльність Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання Важливе значення у вирішенні питань отримання права на адвокатську діяльність і дисциплінарної відповідальності адвокатів має створення і функціонування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури Ці комісії утворюються у складі двох палат атестаційної та дисциплінарної Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати Особа, яка не склала кваліфікаційних іспитів, має право складати їх повторно через рік Для реєстрації адвокатського об'єднання до Міністерства юстиції подаються заява, підписана уповноваженим представником об'єднання, статут адвокатського об'єднання, установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання, документ про внесення плати за реєстрацію дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю,

47. Акти цивільного стану - події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків Реєстрацію актів цивільного стану мають право здійснювати: Відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції. Вони мають право здійснювати реєстрацію: народження; смерті; одруження; розірвання шлюбу; встановлення батьківства; переміни прізвища, імені, по батькові.. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Вони мають право здійснювати реєстрацію: народження; одруження; смерті встановлення батьківства. Консульські установи та дипломатичні представництва України. Державна виконавча служба - це складова системи органів Міністерства юстиції України, що здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їхньою діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їхнього професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передання стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; нші заходи, передбачені рішенням.

48.; Національні інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи: стратегічні та геополітичні інтереси, пов'язані з забезпеченням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності; регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України. економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство; Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Надалі 24 серпня 1991 р. Україну її законодавчим органом було проголошено незалежною демократичною державою. Забезпечення стабільності міжнародного становища України. Із здобуттям незалежності України перед нашою державою постали нові завдання, пов'язані з визнанням України міжнародним співтовариством, установленням дипломатичних відносин, створення ефективної мережі власних дипломатичних і консульських представництв, розбудовою повноцінних двосторонніх відносин з іншими країнами, набуттям членства і утвердженням у провідних міжнародних організаціях. Всі ці дії було спрямовано на забезпечення стабільного міжнародного становища України. Збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів Долучення національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з закордонними українцями і вихідцями з України, подання їм допомоги згідно з міжнародним правом Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера

49. Верховна Рада України належить до суб'єктів державного регулювання у сфері закордонних справ за рахунок того, що до її повноважень належать: визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; призначення за поданням Президента України Міністра закордонних справ України; надання в установлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України. Президент України є важливим суб'єктом державного управління у сфері закордонних справ. Йдеться про те, що Президент України: представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра закордонних справ України; присвоює вищі дипломатичні ранги; приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні. Кабінет Міністрів України впливає на державне управління закордонними справами за рахунок того, що до його повноважень віднесено: забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, Міністерство закордонних справ України (далі - МЗС України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координацію відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України. Основними завданнями МЗС України є: участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства; координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України, сприяння входженню України до світового інформаційного простору, сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера, реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки, захист прав та інтересів громадян г юридичних осіб України за кордоном. Консульські установи - це постійно діючі установи України в окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму.

50. Розвиток міждержавних відносин - один із основних пріоритетів державної зовнішньої політики. Україна зацікавлена в налагодженні добросусідських відносин з усіма державами. Це сприяє розвитку економічних взаємин, покращенню діяльності туристичної галуз Інтеграція до міжнародних організацій.: Реалії сьогодення свідчать про суттєву вигідність для держав бути членами тих чи інших міжнародних міждержавних організацій Це певною мірою спрощує економічні, соціальні та політичні відносини, дозволяє користуватися перевагами членства стосовно забезпечення національної безпеки, експорту вітчизняних товарів на нові ринки збуту тощо Існує велика кількість різних міжнародних організацій, щодо України на перший план виходять такі 1) Європейський Союз Європейська інтеграція - це ключовий пріоритет, який акумулює в собі комплекс внутрішньо і зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу в майбутньому Керуючись нормами чинного законодавства, основними напрямами інтеграційного процесу України стосовно ЄС можна вважати такі: адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократи, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС, регіональна інтеграція України, співпраця у царині охорони довкілля Правовою основою взаємин України та країн - членів ЄС є насамперед Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами Співдружність незалежних держав Україна як одна із засновниць Співдружності незалежних держав розвиває співпрацю з країнами - учасницями СНД відповідно до положень Угоди про Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими Верховною Радою України 3) Організація Об'єднаних Націй Одним із головних завдань України в цій сфері є підвищення ефективності и рентабельності нашої участі в ООН та інших міжнародних організаціях, спрямування зусиль на активізацію діяльності України у структурах, які здатні забезпечувати мир і порядок у світі та реально сприяти вирішенню соціально-економічних проблем України 4) Світова організація торгівлі Загалом процес вступу України до СОТ передбачає дві головні складові завершення двосторонніх переговорів із доступу до ринків товарів і послуг з країнами - членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ Також на досягнення покращення взаємин України з закордонними українцями спрямовано Національну концепцію співпраці з закордонними українцями, схвалену Указом Президента України Державна політика щодо закордонних українців є складовою внутрішньої та зовнішньої політики України, її реалізація передбачає здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями економічних, соціальних, інформаційних, освітніх, культурно-мистецьких, організаційних та інших заходів, зокрема надання закордонним українцям державної підтримки й допомоги з урахуванням їхніх реальних потреб, відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, чинного законодавства України, а також національного законодавства інших держав.

1 Зміст та правові засади державного управління економікою.

2. Система і компетенція органів управління у сфері економіки.

3. Адміністративно-правові засоби державного регулювання економіки.

4. Державний контроль і нагляд в економіці.

5. Правові засади реалізації державної конкурентної політики.

6. Органи, що реалізують державну конкурентну політику.

7. Антимонопольний комітет України та його органи.

8.Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.

9. Правові засади управління зовнішньоекономічною діяльністю.

10.Органи управління зовнішньоекономічною діяльніс по.

І 1 .Правові засади та система управління промисловістю.

! 2. Адміністративно-правові засоби управління транспортом. шляховим господарством і зв'язком.

13. Система органів державного управління у сфері комунікацій.

14. Державний контроль in нагляд у сферах транспорту, шляхового господарства та зв'язку.

15. Державний контроль, нагляд та адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері промисловості.

16 Адміністративно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва.

17. Державна політика іа організація державного управління в агропромисловій сфері.

18.Основні адмініс гра і ивно-правові засоби державного впливу на розвиток а гро п ром и с л о во го ко м п л е к с у.

19. Державний контроль та адміністративна відповідальність і а правопорушення в аграрній сфері.

20.Організаційно-правові насади управління митної справою іа реалізація митної політики в Україні.

21 .Організаційно-правові засади у правління палииію-енерге і ичним комплексом України. Адмініс і ра і ивно-правові шсоби державного виливу у паливно- енері еі ичній сфері.

22.Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.

23.Загальна характеристика національної безпеки як об'єкта державного управління.

24. Суб'єкти державного управління у сфері національної безпеки

25. Державний кордон України, його захист і охорона.

26.Загальна харакіерисі ика оборони як об'єкіа державного управління.

27. Суб'єкти лержавного управління у с<|)ері оборони

28.Контроль у сфері оборони

29.Загальна характеристика охорони здоров'я як об'єкта адміністративно - правового регулювання

ЗО.Суб'єкти адміністративно правового регулювання у сфері охорони здоров'я

З 1 Державний контроль у сфері охорони здоров'я

32.3аіальна характеристика освпи як об'єкта адмініс і ратпвно - правового регулювання

33.Суб'єкти адміністративно - правового регулювання у сфері освіти

34.Державний контроль у сфері освіти

35.Загальна характеристика науки як об'єкта адміністративно - правового регулювання

36.Суб'єкти адміністративно - правового регулювання у сфері науки 37.Основні напрями державного регулювання у сфері науки

38.Загальна характеристика культури як об'єкта адміністративно - правового регулювання.

39. Суб'єкти адміністративно - правового регулювання у сфері культури.

40Державний контроль і нагляд у сфері культури.

41 .Організаційно - правові основи управління у сфері внутрішніх справ.

42.Міліція: повноваження та структура.

43Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України.

44.Організаційно - правові основи управління у сфері юстиції.

45.Суб'єкти адміністративно - правового регулювання у сфері юст иції

46.Організація нотаріальної служби та діяльності адвокатури

47.Реєстрація актів цивільного стану та діяльність державної виконавчої служби.

48.Організаційно - правові основи управління у сфері закордонних справ

49.Суб'єкти державного управління у сфері закордонних справ

50.Основні напрями зовнішньої політики України.

35.Загальна характеристика науки як об'єкта адміністративно - правового регулювання

Адміністративне право об'єктивно взаємопов'язане з таким соціальним явищем, як управління. У ширшому розумінні управління визначається як керівництво певними суспільними процесами. Ці процеси органічно поєднані з виникненням і становленням держави і права.. У загальному плані під ним, розуміють будь-яку цілеспрямовану, організаційну дію на різноманітні процеси в природі, техніці, суспільстві. Об'єктами управління виступають: - суспільна праця (процес виробництва); - державні органи та об'єднання громадян; - соціальні індивіди (громадяни, в тому числі й іноземні, службовці, в тому числі й недержавного сектора); - тварини і рослинні організми; - технічні засоби (машини, агрегати). управління умовно можна розділити на таке, що здійснюється в технічній, біологічній та соціальній сферах суспільства. Технічне управління спрямовує свою дію на управління механізмами, обладнанням із метою підвищення продуктивності праці людини, забезпечення її потреб у виробництві. Біологічне управління спрямовує свою дію на тваринний, рослинний світ із метою підвищення їхньої продуктивності (прояв даного виду управління - біотехнологія, генна інженерія). Соціальне управління є провідним видом управління. Його дія поширюється на соціальну сферу, де суб'єктом та об'єктом управління виступають як окрема людина, так і колективи людей. Від двох попередніх видів соціальне управління відрізняється вольовим впливом одних суб'єктів управлінських відносин на свідомість і волю інших. Для соціального управління характерна множинність об'єктів, звідси випливає й різноманітність видів управління. До них можна віднести й державне управління. Державне управління - одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. Структура державного управління відрізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні й керовані системи, їхні суб'єкти та об'єкти. Це - виконавчі й розпорядчі органи, їхній апарат, сфери й галузі управління, підприємства, установи, організації тощо. Державне управління доцільно розглядати як виконавчо-розпорядчу діяльність окремої системи державних органів, спеціально заснованих для здійснення державного управління. Але це аж ніяк не означає, що державне управління є сферою діяльності виключно виконавчих органів. Питання управління вирішуються і законодавчими органами, які здійснюють законодавче регулювання всіх сфер суспільного життя. Але більшість функцій виконавчо-розпорядчої діяльності покладається на виконавчі органи. Державному управлінню властиві такі риси: - діяльність із реалізації завдань і функцій держави; - воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами; - вони діють за дорученням держави, від її імені та мають державно-владні повноваження; - форми й методи роботи управлінських органів регламентуються правом. Отже, державне управління - підзаконна виконавча й розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.