27. Суб'єкти державного управління у сфері оборони

Характерною рисою діяльності вказаних суб'єктів є зміна повноважень у мирний та воєнний час Йдеться про те, що за певних обставин, у воєнний час, відповідно до вимог чинного законодавства, органи воєнного управління стають домінуючими в системі державного управління взагалі. Вони здійснюють управління від імені держави багатьма (і не тільки пов'язаними з воєнною організацією) сферами суспільного життя У цілому класифікацію суб'єктів державного управління у сфері оборони наведено на рис 18.1

28. Контроль у сфері оборони

Контрольні повноваження у сфері оборони має значна кількість органів та посадових осіб Серед них Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, прокуратура України, судові органи України тощо. Водночас, найбільш доцільно зупинитись на тих суб'єктах здійснення контрольної діяльності, функціонування яких перш за все спрямовано на оборонну складову держави, або ефективність здійснюваної діяльності є високою. Таким критеріям відповідають декілька суб'єктів. Основними суб'єктами здійснення контролю у сфері оборони можуть бути названі: 1) Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ); 2) Військова служба правопорядку у Збройних Силах України; 3) Засоби масової інформації та об'єднання громадян, які здійснюють громадський контроль.

29. Загальна характеристика охорони здоров'я як об'єкта адміністративно - правового регулювання

У даний час сфера охорони здоров'я виконує покладені на неї функції насамперед за рахунок фінансування і належного державного регулювання. В основі останнього лежить нормативно-правова база, що визначає правове положення органів, установ і посадових осіб у сфері охорони здоров'я. Саме за рахунок управління система організації медичної допомоги набуває стрункості й ефективності, що сприяє якнайповнішій реалізації покладених завдань.Вплив держави, що реалізовується за допомоги органів управління охороною здоров'я, є необхідною умовою функціонування медицини в країні. Для здійснення державного управління у сфері охорони здоров'я громадян використовуються правові, адміністративні, економічні, соціально-психологічні методи. Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я.

Охорона здоров'я - це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості життя.

Нормативно-правовою базою адміністративного-правового регулювання у сфері охорони здоров'я є положення таких документів:

• Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ;

• Закон України від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби»;

• Закон України від 16 липня 1999 p. № 1007-XJV «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»;

• Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489-Ш «Про психіатричну допомогу»;

• Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1645-ПІ «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

• Закон України від 5 липня 2001 р. № 2586-Ш «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»;