"Договір дев'яти держав"

6 лютого 1922 р. був підписаний трактат дев'яти держав — усіх учасників конференції (США, Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Бельгії, Португалії, Голландії, Китаю).

1. Він проголосив принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю.

2. Держави взяли на себе зобов'язання відмовитися від по­ділу Китаю на сфери впливу.

3. Японія відмовилася від монопольного становища в Китаї.

4. Японія повертала Китаю його колишні німецькі воло­діння.

5. Були визнані принципи "відчинених дверей" і "рівних можливостей", що створило загрозу закабалення Китаю великими державами.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКОЇ СИСТЕМИ

1. Посилилася боротьба в таборі переможців, бо вона за­ кріпила провідну роль:

Франції — у Європі,

Великої Британії — на Близькому Сході,

США — у світі.

2. Вона не створила міцних мирних відносин.

3. Поглибила суперечності між переможеними і перемож­цями, бо:

• весь тягар післявоєнних змін був покладений на пере­можені народи, що стало основою нових конфліктів;

• встановила високі репарації, не враховуючи реальних можливостей переможених країн.

4. Закріпила принципи колоніалізму, запровадивши ман­датну систему.

5. Поза Версальсько-Вашингтонською системою залиши­лася радянська Росія, яка не визнала системи після­воєнних договорів.

42

43

ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ (10 квітня — 19 травня 1922 р.) 10 квітня 1922 р. Відкрилася міжнародна конференція в Ге­нуї (Італія) з фінансово-економічних питань. У ній брали участь представники 29 держав.

1. Обговорювалися економічні й фінансові питання від­новлення Центральної та Східної Європи.

2. Головним питанням було російське. Держави вимагали від радянської Росії:

• виконання всіх фінансових зобов'язань царського і Тимчасового урядів;

• повернення вартості націоналізованих підприємств їхнім колишнім власникам;

• відміну державної монополії на зовнішню торгівлю.

3. Радянська делегація погодилася виплатити царські бор­ ги, якщо західні країни:

• відшкодують збитки за інтервенцію, які за підрахун­ками були значно більшими, ніж царські борги;

• нададуть довгострокові кредити;

• підпишуть торговельні угоди.

4. Радянській делегації не вдалося домогтися:

• анулювання боргів;

• одержання кредитів;

• визнання радянської Росії.

ДОГОВІР У РАППАЛО (16 квітня 1922 р.) Під час Генуезької конференції радянській делегації вдалося підписати в м. Раппало (неподалік Генуї) договір з Німеччи­ною, який мав діяти до 1932 р.

1. Це був перший договір радянської держави з великою єв­ропейською країною.

2. Обидві держави відмовлялися від відшкодування воєн­них і невоєнних збитків і взаємних боргів.

3. Німеччина відмовлялася від претензій на відшкодування вартості націоналізованих підприємств німецьких гро­мадян і від повернення їх попереднім власникам.

4. Договір відновлював дипломатичні та консульські від­носини.

5. Він передбачав інтенсивні економічні зв'язки.

ГААЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

(червень — липень 1922 р.)

Червень 1922 р. Була скликана міжнародна конференція з фінансово-економічних питань в Гаазі (Голландія).

1. Конференція продовжувала обговорення фінансово-еко­номічних питань, що розглядалися в Генуї.

2. Обговорювалися фінансово-економічні претензії захід­них держав до радянської Росії.

3. Радянська делегація, як і в Генуї, висувала зустрічні пре­тензії.

4. Досягти домовленості не вдалося.

5. Конференція закінчилася безрезультатно.

ЛОЗАННСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

(листопад 1922 р. — липень 1923 р.)

20 листопада 1922 р. У м. Лозанна (Швейцарія) розпочала роботу конференція, основним питанням якої було підпи­сання нового договору з Туреччиною. Після національно-визвольної революції в Туреччині Севр­ський договір не діяв.

1. Було підписано договори країн-переможниць із Туреч­чиною.

2. Туреччина домоглася визнання її незалежності.

3. Юридично закріплювався розпад Османської імперії і були визначені нові кордони Туреччини.

4. Було ліквідовано режим капітуляції і встановлено міжна­родний фінансовий контроль за Туреччиною.

5. Туреччина зобов'язувалася виплатити частину боргів Османської імперії.

6. Прийнято конвенцію про чорноморські протоки Босфор і Дарданелли, за якою передбачалося у випадку ней­тралітету Туреччини вільний прохід через Босфор і Дар­данелли військових кораблів будь-яких країн як у мирний, так і воєнний час.

7. Конвенція про чорноморські протоки суперечила на­ціональним інтересам Туреччини і всіх чорноморських держав.

44

45

ПЕРШІ КРОКИ ДО СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ

ЛОКАРНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

(5-16 жовтня 1925 р.) 5 жовтня 1925 р. Розпочала свою роботу міжнародна конфе­ренція в Локарно (Швейцарія). У ній брали участь делегації Великої Британії, Франції, Бельгії, Німеччини, Італії, Поль­щі, Чехо-Словаччини. Було підписано низку угод.

1. Було укладено Рейнський гарантійний пакт. Німеччина, Франція і Бельгія брали на себе зобов'язання зберігати в недоторканності:

• західні кордони Німеччини (німецько-бельгійські та німецько-французькі), які були встановлені Версаль-ським мирним договором;

• статус демілітаризованої Рейнської зони.

Роль гарантів Рейнського пакту взяли на себе Велика Британія й Італія.

2. Німеччина, Франція і Бельгія підписали арбітражну уго­ду про врегулювання всіх спірних питань.

3. Франція підписала договори з Польщею і Чехо-Словач-чиною та зобов'язувалася допомагати їм у випадку на­паду Німеччини.

Проте дії Франції ставилися в залежність від Ліги Націй.

4. Арбітражні угоди було підписано між Німеччиною — з одного боку, Польщею і Чехо-Словаччиною — з другого.

Арбітражна угода — міжнародна угода для мирного роз­в'язання міжнародних спорів, продовження яких могло б за­грожувати підтриманню миру і безпеки.