Висновки:

1. У 1938-1939 рр. відбулися суттєві зміни співвідношення сил у Європі на користь фашистської Німеччини та її со­ юзників.

2. Внаслідок загарбання Австрії, Судетської області, а зго­ дом усієї Чехо-Словаччини, значно укріпилося військо­ во-стратегічне становище фашистської Німеччини.

3. Німеччина створила могутній військово-економічний по­ тенціал, значно розширила свої фінансові та сировинні ресурси.

4. Війна розглядалася нацистською верхівкою як єдиний шлях завоювання "життєвого простору" і зміцнення фа­ шистського режиму.

5. Фашистська Німеччина перетворилася на головне вогни­ ще війни, загрозу існуванню всіх народів Європи.

ІСПАНІЯ

СИТУАЦІЯ В ІСПАНІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Нейтралітет Іспанії в Першій світовій війні привів до піднесення промислового виробництва в країні. Цьому сприяла активна торгівля з обома воюючими блоками.

2. Значно збільшилася питома вага промисловості в еко­ номіці:

• виникло близько 500 нових підприємств;

• на 67% підвищився видобуток вугілля;

• значно зросло металургійне виробництво, особливо виплавлення сталі.

3. Іспанія була аграрно-промисловою країною, яка значно відставала за рівнем розвитку від провідних країн світу.

4. Вона залишилася ще відсталою країною з пережитками феодалізму в сільському господарстві і слаборозвине- ною промисловістю.

5. 57% населення країни було зайнято в сільському госпо­ дарстві.

6. 150 тис. поміщиків володіли 121 млн га землі, в той час як 1 млн селян — лише 6 млн га землі; 2,5 млн селян були безземельними, вони працювали за наймом.

7. В промисловості і транспорті Іспанії було зайнято 2 млн чол. (22% населення).

8. Для промислового розвитку характерна територіальна нерівномірність:

• на Північному Сході (в Каталонії, Астурії, Басконії) знаходилися великі підприємства;

• на решті території переважали дрібні підприємства переробної промисловості.

9. В Іспанії існував монархічний режим, який спирався на католицьку церкву й армію. Король Альфонс XIII був непопулярним серед народу.

10. Після закінчення Першої світової війни країну охопили масові страйки:

у 1918 р. відбулося 463 страйки, у 1919 р. — 900, 1920 р.— 1060.

11. Кількість страйкарів зросла з 109 тис. чол. у 1918 р. до 245 тис. у 1920 р. Робітники вимагали підвищення заро­ бітної плати, скорочення робочого дня, протестували проти дорожнечі.

144

145

Висновки:

1. Невирішеність аграрного питання гальмувала розвиток країни, розширення її внутрішнього ринку і консервува­ ла злидні, соціальну і культурну відсталість сільського населення.

2. Нестабільність у країні спричинили і численні виступи робітників.

3. В країні наростала політична криза, викликана пораз­ кою іспанських військ у Марокко від повсталих племен.

4. 13 вересня 1923 р. за підтримки короля Альфонса XIII і всіх реакційних сил генерал Прімо де Рівера здійснив державний переворот. В Іспанії була встановлена війсь­ ково-монархічна диктатура.

6. Незначне економічне піднесення в роки стабілізації не су­проводжувалося покращенням життя і політичною ста- білізацією. 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.