- •3.15. Мобільний Інтернет
- •3.17. Гіпертекстова система
- •3.18. Загальні відомості про www
- •3.19. Основні поняття, що складають сутність www (Веб)
- •3.20. Поняття Веб юзабіліті (web — usability): Що таке юзабіліті інженірінг (usability engineering)?
- •3.21. Роль юзабіліті-інженера в процесі проектування Веб-сайта
- •3.22. Пошук інформації в Інтернеті
- •3.23. Запит для інформаційно-пошукових систем
- •3.24. Можливості інформаційно-пошукових систем
- •1. Пошук за словом, усіканнями і словоформами
- •2. Пошук по фрагментах тексту (строгим словосполученням)
- •3. Використання логічних операторів
- •4. Використання операторів контекстної близькості
- •5. Пошук по полях
- •6. Пошук схожих документів
- •3.25. Основні пошукові системи та їх функціональні можливості
- •3.26. Інформаційно-пошукова система мета
- •3.27. Пошук у повнотекстовій базі даних
- •3.28. Інформаційно-пошукова система InfoRes
- •3.29. Інформаційно-пошукова система aSearch
3.19. Основні поняття, що складають сутність www (Веб)
Веб броузер
Веб броузер — це програма-кліент, що використовується для перегляду матеріалу (документів), підготовленого для Веб. Прикладами Веб броузерів можуть бути такі програми: Internet Explorer, Netscape Navigator, Mosaic, MacWeb та інші. Броузери можуть інтерпретувати Інтернет адреси (URL), маркери мови HTML, а також розуміти такі Інтернет протоколи, як HTTP і FTP.
Uniform Resource Locator
Uniform Resource Locator (URL) — це схема (шаблон), з використанням якої адресуються Інтернет ресурси в Веб. URL — це стандарт для визначення місцезнаходження об’єкта мережі Інтернет. URL діє як адреса не тільки для даних, але також і для інших ресурсів Інтернет.
HyperText Transfer Protocol
HyperText Transfer Protocol (HTTP) — це Інтернет протокол, що спроектований спеціально для швидкого маніпулювання з гіпертекстовими документами. Подібно іншим Інтернет протоколам, таким як FTP, HTTP — це клієнт-сервер протокол. У моделі клієнт-сервер програма клієнт, що виконується на комп’ютері користувача, надсилає запит до програми сервера, що виконується на іншому комп’ютері в мережі Інтернет. Відповідь на запит сервер надсилає знову клієнтові. У процесі обміну цими повідомленнями, клієнт і сервер використовують протокол (сукупність правил, згідно яким комп'ютери взаємодіють між собою). HTTP був сконструйований спеціально для роботи з гіпертекстовими документами.
HyperText Markup Language
HyperText Markup Language (HTML) — це мова маркерів, що використовується для створення гіпертекстових документів для Веб і яка дозволяє створювати гіпертекстові зв’язки, заповнювати форми, включати малюнки, які можна вибирати мишкою, тощо.
Написання HTML документа включає такі два аспекти, як технічний (правильне конструювання HTMLдокумента) і дизайнерський (візуальне представлення документа). Перший аспект пов'язаний зі знанням основ мови HTML і правил конструювання HTML документа. Другий аспект пов’язаний зі смаком розробника HTML документа, а також з досвідом роботи з іншими зразковими HTML документами.
3.20. Поняття Веб юзабіліті (web — usability): Що таке юзабіліті інженірінг (usability engineering)?
Юзабіліті інженірінг — це прикладна дисципліна, яка досліджує і допомагає врахувати при розробці продукту — наприклад, веб-сайта або програми — так званий людський фактор, тобто психологічні, соціальні, фізіологічні та інші особливості користувачів продукту. Ціль юзабіліті — зробити продукт максимально доступним, зручним, комфортним, корисним та ефективним, тобто максимально підвищити споживчі властивості продукту, його якість і конкурентоздатність.
Оскільки фахівець з веб-юзабіліті (далі будемо його називати просто юзабіліст, або юзабіліті-інженер, або ю-інженер) має враховувати людський фактор, то освіта у нього має бути, безсумнівно, гуманітарна — зі сфери прикладних наук про людину. Ідеальний варіант — це має бути фахівець з інженерної психології або ергономікі. Прикладні антропологи, етнографи і соціологи також можуть виконувати окремі роботи, пов'язані з юзабіліті-дослідженнями.
З іншого боку, оскільки дана спеціальність все-таки інженерна, юзабіліст повинен добре розбиратися в сучасних технологіях виробництва програмного забезпечення, розуміти основи створюваної інформаційної архітектури, бути на „ти” з комп’ютером і вміти розмовляти з розробниками на їх мові.