3.21. Роль юзабіліті-інженера в процесі проектування Веб-сайта

Юзабіліті-інженер відіграє роль свого роду „моста” між програмістом і користувачем, веб-дизайнером і відвідувачем сайта.

Юзабіліст досліджує діяльність користувача ще на етапі предпроектного аналізу. Він формалізує завдання користувача у вигляді алгоритмів або описів бізнес-процедур. Для подібного роду досліджень юзабілісту необходимо володіти методами збору і аналізу інформації про предметну область, про користувача, його діяльность та його робоче оточення. Це так звані польові методи дослідження інтерв’ю, анкетування, опитування, спостереження та ін.

Наступне завдання юзабіліста — трансформація описаних процедур спочатку в концептуальну схему інтерфейсу користувача, потім у специфікації для програмістів і дизайнерів і, нарешті, у розробку посібників і стандартів з проектування.

На етапі детального проектування юзабіліст створює макети (прототипи) інтерфейсу користувача, готує ескізи екранних форм, визначає формати відображення, навігацію, структуру меню, техніку і засоби взаємодії користувача з продуктом і багато чого іншого. Подібна робота вимагає як володіння технічними засобами для розробки подібних прототипів, так і знання безлічі ергономічних вимог і рекомендацій із проектування інтерфейсів користувачів. Підготовлені макети разом зі специфікаціями передаються розробникам, що будуть втілювати інтерфейс користувача у життя.

Для того, щоб оперативно випробувати розроблювальні макети на майбутніх реальних користувачах, юзабіліті-інженер може використовувати техніку швидкого створення прототипу (rapid prototyping). Вона дає йому можливість на підставі результатів проведених експериментів (usability testing) внести необхідні корективи в проект ще до початку реалізації інтерфейсу користувача.

На етапі тестування (як внутрішнього, так і зовнішнього) юзабіліст проводить повноцінну ергономічну експертизу проекту, що організується за участю як реальних користувачів, так і експертів з ергономіки. У ході цієї експертизи дається оцінка таким важливим споживчим критеріям, як зручність інтерфейсу користувача, ефективність вирішення завдань користувачів, продуктивність роботи і суб’єктивне задоволення користувача, а також ряд інших. Поряд з якісними оцінками, результатом ергономічної експертизи є перелік модифікацій, рекомендацій та проектних рішень, що покликані виявити ергономічні протиріччя і підвищити юзабіліті-якість продукту.

Нарешті, на етапі супроводження проекту юзабіліті-інженер організує збір і аналіз відгуків користувачів про якість роботи створеної системи. Практичний досвід, накопичений У ході розробки, він фіксує у відповідних проектних документах — посібниках і стандартах з юзабіліті-проектування.

Виявляється, що в Україні юзабіліті-фахівець — професія рідка. З одного боку, професія дефіцитна (грамотних фахівців одиниці), а з іншого боку — „не розкручена”, що не користується попитом.

Щоб переконатися в цьому, досить порівняти попит та пропозиції на закордонній дошці оголошень www.ida.liu.se/~miker/hci/jobs або на сайті професійної асоціації юзабілістів www.upassoc.org/html/job_bank.html з попитом та пропозицією на єдиній російській біржі (в Україні такої немає), що котирує юзабілістів, www.job.design.ru.

Які ж причини такого положення?

1. Фінансові. Ергономіка — річ дорога. Тримати юзабіліста в штаті (тим більше команду юзабілістів) далеко не кожній команді, яка виконує проект, по кишені. Багато проектів створюються за принципом „Аби працювало”. Ефект від поліпшення споживчих якостей продукту не є очевидним, він важко вимірюється, тому часто розробники заощаджують на цьому.

2. Культурні. На жаль у нас не прийнято піклуватися про клієнта. Часто переважає психологія „Нехай користувач мучиться — адже це йому потрібно. А розробники виконують свою роботу формально, по мінімуму”.

3. Технологічне відставання. Згідно технології виробництва, фахівець з юзабіліті, за замовчуванням, включається в проект, що розробляється. Важливість в цьому людського фактора не заперечується. Проблема в тому, що виробництво програмного забезпечення в Україні тільки починає виростати з „дитячих штанців”, багато проектів розробляються кустарно, келійно. Перехід від кустарного виробництва до масовоіндустріального створить попит на даних фахівців, а у відповідь виникне і пропозиція.

Як ми бачимо, усі три проблеми легко вирішуються, для цього необхідний час. Обсяги виробництва і технології будуть рости і через кілька років в Україні наступить бум попиту на юзабіліті-послуги.

За кордоном є кілька великих професійних співтовариств, що поєднують десятки тисяч фахівців в сфері ергономіки і юзабіліті, наприклад Usability Professional's Association (www.upassoc.org). Фахівці організують конференції, навчання, розробляють стандарти, методологію проектування, організують біржу праці, професійне спілкування і т. ін. Професіонали спілкуються на форумі, організовують очні семінари та курси підвищення кваліфікації, обмінюються знаннями, розміщують статті, ведуть освітню і агітаційну діяльність з ліквідації юзабіліті-безграмотності. Сайт www.usability.ru є місцем, навколо якого формується професійне співтовариство російських юзабілістів.