- •4.1. Поняття, принципи, структура управління персоналом
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •3.1. Вартість робочої сили та її структура
- •3.2. Склад витрат на робочу силу
- •3.2. Доходи населення і джерела їх формування
- •3.3. Диференціація доходів населення
- •5.1. Сутність продуктивності і продуктивності праці
- •5.2. Значення продуктивності
- •5.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •9.1. Соціально-економічна сутність заробітної плати
- •9.2. Принципи і складові елементи організації заробітної плати
- •10.1. Державне регулювання заробітної плати
- •10.2. Договірне регулювання заробітної плати
- •Організація праці
- •Організація та обслуговування робочих місць
- •Умови праці та фактори їх формування
- •14.1. Методичні основи планування продуктивності праці
- •14.2. Розроблення плану продуктивності праці
- •14.3. Планування й аналіз чисельності працівників
- •7.2. Планування робочого часу
- •12.5. Планування і аналіз заробітної плати
- •8.1. Робочий час. Режим праці та відпочинку
- •8.2. Сутність нормування праці та його значення
- •7.4. Система нормативів і норм праці
- •1. Поняття та особливості ринку праці
- •7.1. Сутність і завдання організації праці
- •7.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •6.4. Трудовий процес і його раціоналізація
- •12.1. Загальні поняття систем оплати праці
- •12.3. Почасова форма оплати праці
- •12.2. Відрядна форма оплати праці
- •11.1. Тарифна система та її призначення
- •11.2. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування
- •11.3. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати
- •11.4. Тарифні ставки працівників
- •11.5. Доплати і надбавки
- •1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
- •2. Поняття та види зайнятості
- •4. Безробіття і його види
- •6.1. Поняття і сутність факторів продуктивності
- •6.2. Фактори продуктивності праці
- •6.3. Резерви підвищення продуктивності праці
- •6.4. Програми управління продуктивністю праці
7.4. Система нормативів і норм праці
Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умови визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Така нормативна база складається з універсальних нормативних матеріалів, що розробляються науково-дослідними установами для використання на різних підприємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.
Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом.
Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів. їх класифікують за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення — диференційовані та укрупнені та інші.
Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами: нормативи режимів роботи устаткування; нормативи часу; нормативи обслуговування; нормативи чисельності та нормативи підлеглості.
Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Ці нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.
Нормативи часу ~ це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це найпоширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: нормативи основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.
Нормативи обслуговування — це регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об'єктів, та кількістю цих об'єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об'єктів, що закріпляються за одним або групою працівників.
Нормативи чисельності — це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встановлення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (наприклад, чисельності спеціалістів — конструкторів, технологів, економістів).
Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок — бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.
Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми. Вони (типові норми) відіграють роль еталону для підприємств, що освоюють дану технологію.
Норми праці також класифікуються за такими ознаками:
-
за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання;
-
за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми;
-
за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;
-
за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;
-
за методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.
Ринок праці