3. Вплив метеоумов на поведінку небезпечних хімічних речовин в атмосфері.

Основними метеорологічними умовами, які впливають на поведінку небезпечно хімічних речовин в атмосфері є: температура, тиск, хмарність, вологість, опади, швидкість вітру, а також ступінь вертикальної стійкості повітря.

Наведемо деякі приклади впливу метеоумов. На випаровування пари НХР великий вплив має вітер, тому, в населених пунктах, лісах, на перехрестній місцевості стійкість зараження ними буде вище, ніж на відкритій. Чим вища температура, тим швидше відбувається дифузія частинок НХР з повітрям, що приводить до швидкого випаровування.З одного боку це добре, бо концентрація НХР зменшується, але з іншого боку – це призводить до утворення більшої площі розповсюдження НХР. Якщо під час аварії випадали опади у вигляді дощу, то це могло привести до того, що деякі НХР можуть сполучатися з водою і утворювати похідні сполуки, які стають набагато небезпечними.

1. Оцінка наслідків аварії на хімічно небезпечному обєкті

Завдання

На хімічно небезпечному об’єкті внаслідок аварії зруйновано ємність, в якій містилось 20т. сірководню. Ємність не обвалована, піддон відсутній. На відстані 4км від ХНО по азимуту 55^о знаходиться підприємств о харчової промисловості. На підприємстві працює 95 осіб, забезпеченість протигазами – 80%. Час від початку аварії – 2год.

Метрологічні умови: ясно,ніч, швидкість вітру 1,5м/с, напрямок вітру (азимут) – 115^о, температура повітря +40^оС.

Визначити:

• тривалість дії фактора зараження;

• повну глибину та площу зони хімічного зараження;

• час підходу хмари зараженого повітря до об’єкта харчової промисловості;

• можливі втрати виробничого персоналу.

Нанести на схему зону хімічного зараження.

Розрахунки

1. Знаходимо вертикальну стійкість атмосфери. Ясно, ніч, швидкість вітру 1,5м/с – інверсія.

2. Визначення еквівалентної кількості сірководню Q_e1 у первинній хмарі:

3. Визначаємо час випаровування сірководню з поверхні при вільному розливі:

Т =

Т ==0,81 год

4. Визначаємо еквівалент сірководню Q_e2 у вторинній хмарі:

5. Визначаємо глибину зони зараження при аварії на ХНО:

Маючи величину Qe1 =0.23т, знаходимо глибину зони зараження первинною хмарою. Оскільки для m=0.23т даних немає то Г₁ знаходимо інтерполяцією.

Г=1,04+()=1,55 км

Маючи величину Q_e2 =0,546т, знаходимо глибину зони зараження вторинною хмарою. Оскільки для m=0.23т даних немає то Г₂ знаходимо інтерполяцією.

Гкм

6. Знаходимо повну глибину зони зараження

Г=2,68 + 0,5км

7. Одержаний результат значення повної зони зараження Г порівнюємо з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Г_n, на даний час:

Г

Г км

За кінцеву розрахункову глибину зони зараження беремо 3,5км

8. Визначаємо час підходу зараженого повітря від ХНО до об’єкта харчової промисловості:

9. Визначаємо площу зони хімічного зараження:

S

Sкм

10. Знаходимо, що при забезпеченні протигазами 80% і на відкритій місцевості втрати персоналу 25%:

В=

зі смертельними наслідками до 35% :

ураження легкого ступеня до 25% :

урахування середнього і важкого ступеня до 40% :