36)Соціально-економічний і політичний розвиток Гетьманщини в 2-ій пол.XVII ст.

Гетьманщина – усталена в сучасній науковій літературі назва української козацької держави на землях Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля у 1648-1781рр. Під цією назвою держава була відомою переважно у народній мові того часу, у офіційних документах вона називалась Військо Запорізьке, Князівство Руське, Мала Русь. Утворилась внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій – Хмельниччини .

Очолювалась виборним гетьманом, управлялась козаками. Після остаточного скасування поляками козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжувала існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Росії від Речі Посполитої. 1764 року наказом російської імператриці Катерини II , була позбавлена інституту гетьмана. Соц.-екон.: ґрунтувалося на промислах і скотарстві; через набіги татар хліборобство не набуло значного розвитку; основною формою господарювання були хутірські господарства зимовники; високий рівень ремесл; запорожці займалися торгівлею.

37)Гетьманщина в добу і. Мазепи. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана і. Мазепи.

25 липня 1687ироку на річці Коломак відбулась козацька рада, на якій уже традиційно – в оточенні російських військ, був обраний новий гетьман Іван Мазепа.

Внутрішня політика:

-прагнув об’єднати в межах однієї держави усі українські землі;

-укріплював позиції козацької старшини;

-значну частину власних коштів витратив на культури та релігії

Іван Мазепа уклав із російським урядом Коломацькі статті, згідно з якими :

-без царського дозволу гетьман не мав права призначити та звільнити старшин;

-зберігались права старшини та гетьмана на землю;

-чітко вирізнявся козацький стан від усіх інших;

-внутрішню та зовнішню політку гетьман міг проводити лише за погодженням з царем.

38)Конституція Пилипа Орлика, її основні положення та історичне значення.

Конституція П. Орлика – договір гетьмана Війська Запорізького П. Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначив права та обов’язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом ХII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам’ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу. Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Основні положення:

-проголошувалась необхідність боротьби за політичну та церковну незалежність України.

-Гетьманська влада обмежувалась посиленням впливу генеральної ради.

-Запорізькій Січі гарантувались права та вольності.

39) Гайдáмаки —народні повстанці на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух - це національно-визвольний рух прoти польського гніту на правобережній Україні на прикінці 18-го на початку 19-го ст, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.Гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найголовнішим гайдамацьким лідером буд Максим Залізняк.Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масової різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині[1]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.Опришки – це учасники народно-визвольної боротьби в Галичині на Закарп., Буков. проти феодально-кріпосницького гніту польської і української шляхти, молдавських феодалів, угорських і австрійських поміщиків у 16-1-й половині 19 ст. Вперше опришки згадуються в документах 1529 р. Рух опришків спочатку розгорнувся на Прикарпатті, пізніше охопив Закарпаття і Буковину.Центром опришків були Карпатські гори. Туди тікали розорені покривджені українські а також польські пани і угорські селяни, бідні міщани. Діяли опришки з ранньої весни до пізньої осені, невеликими загонами.

40) Політика царизму. З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії. Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764–1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу у тезі імператриці: „Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все , щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу „. І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад 200 років. Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. Але поки йшла боротьба з Туреччиною за Причорномор’я і Крим, в якій активну участь брали запорізькі козаки, російський царизм змушений був терпіти „запорозьку вольницю“. Після укладення Кючук-Кайнаджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Тому Катерина II в 1775 р. дала таємний наказ генералу П. Текслі ліквідувати її. 4-5 червня 1775 р. російські війська під командуванням Текслі оточили і зруйнували Січ.

П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Калнишевський Петро Іванович (1690-180 рр.) – останній кошовий отаман запорізької Січі (1762, 174-1765 рр.), талановитий полководець і дипломат. Походив із козацько-старшинського роду Лубенського полку. Займав різноманітні посади у козацькому війську: 1752 – похідний полковник, 1754 військовий осавул, 1762 – кошовий отаман, 1763 – військовий суддя, 1764-1765 – кошовий отаман на Запоріжжі. Неодноразово їздив у Петербург відстоювати військові та адміністративно-територіальні права запорізького козацтва від зазіхань царських чиновників, дбав про розвиток хліборобства і торгівлі на Запоріжжі. Після зруйнування царськими військами Нової Січі у 1775 р. і заслання до Соловецького монастиря (нині Архангельська обл. Росії) понад 5 років провів у жахливих умовах одиночної камери (у кам’яному мішку). У квітні 1801 р. указом Олександра I був звільнений з монастирської в’язниці, але залишився у монастирі. Помер у віці майже 113 років. Похований на головному подвір’ї Соловецького монастиря. Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила Задунайську Січ.У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво – більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину – у селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. У 1781 р. був ліквідований полково-сотенний устрій, а Лівобережжя поділене на три намісництва – Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (потім – Малоросійське генерал-губернаторство). У 1783 р. українську національну армію у складі 10 полків було перетворено на регулярні полки за взірцем російської армії. Того ж року кріпосне право було поширене на українське селянство. У 1785 р. виходить „Жалувана грамота дворянству”, за якою українська шляхта отримує дворянські права та привілеї.У другій половині XVIII ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Всі органи Української держави були остаточно знищені.

41) Триподіли Польщі до Росії – укр та білорі землі;Австрійських вимог до уваги не взяли.Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Придушенням повстання зайнялися пруська та російська армії. У 06. 1794 р. царські загони оволоділи Краковом, у серпні – Вільном, а 4.11 російська армія під проводом Олекс. Суворова штурмом здобула Прагу – передмістя Варшави. Як доповідав Суворов, за цей день його вояки знищили 12 тис. бунтівників, а 2 тис., рятуючись, втонули у Віслі. Місяцем раніше у битві під Мацейовіцами на підступах до Варшави був узятий у полон тяжко поранений Костюшко; за легендою, падаючи з коня (що й стало причиною полону), він вимовив сакраментальне: Finis Polonie (Кінець Польщі). Так насправді й сталося: 25 .11 1795 р. король, на той час уже вивезений на почесне ув'язнення до Гродна, підписав відречення від престолу. Колись могутня держава стала немічною і безпорадною.3 поділПісля придушення повстання у 1795-му Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування. Результат ІІІ поділу Польщі призвів до наступного:до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Пд Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину (однак незабаром ці землі стали ареною воєнних дій між Францією, Австрією, Пруссією і Рос. Причому в різних коаліційних комбінаціях ці держави часом були союзниками, а часом – ворогами);до Рос відійшли Литва, Курляндія, Зх Білорусь та Західна Волинь;Пруссія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варш, а також частину Жемайтії.