52.Поняття і структура фінасового ринку

Страховий ринок – це особливі соціально-економічне середовище і сфера економічних відношень, де об’єктом купівлі-продажу (товаром) є страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї. Основна мета страхового ринку – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення через продаж специфічної фінансової послуги (страхової гарантії), що здійснює матеріальну компенсацію шкоди (збитку), яка заподіяна майновим інтересам страхувальників у результаті настання подій, що називаються страховими випадками. Страховий ринок можна розглядати і як особливу систему організації грошових відносин із формування і розподілу страхового фонду, щоб забезпечити страховий захист суспільства за допомогою створення структури страхових організацій, які беруть участь у продажу відповідних страхових послуг.

Страховий ринок може бути охарактеризований за територіальним і галузевим (видовим) принципом. У територіальному аспекті можна виділити:

• внутрішній (місцевий) страховий ринок;

• національний (зовнішній) страховий ринок;

• міжнародний (світовий) страховий ринок.

Внутрішній страховий ринок – місцевий ринок, де є безпосередній попит на страхові послуги з боку клієнтів, що може бути задоволений конкретними страховиками.

Національний (зовнішній) страховий ринок – той ринок, який перебуває у межах певної держави, охоплює декілька внутрішніх ринків і до структури якого належать багато страхових компаній, котрі діють як у межах держави, так і за кордоном.

Міжнародний (світовий) страховий ринок – це пропозиція і попит на страхові послуги у масштабах світового співтовариства.

53.Поняття фінансового ринку і його сегменти

Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між

його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні

послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу,

розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у

власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової

економіки.

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини

між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої

вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини

визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою

держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній

Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в

остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і

відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими

економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які

виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними

законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів

економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати

грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та

пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні

можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов

ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне

визначення якості та ціни фінансів.

Сегментація фінансового ринку - це класифікація потенційних споживачів фінансових послуг згідно з їхніми вимогами до розвитку фінансового ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фінансових активів (послуг).

Критерії сегментації фінансового ринку: види фінансових активів (інструментів, послуг), галузева приналежність споживачів; місцезнаходження споживачів; оцінка й прогнозування фінансового стану та кредитоспроможності споживачів. При виборі оптимальних сегментів ринку перевага надається великим сегментам, сегментам з чітко окресленими межами, фінансовою стабільністю, сегментам з інтенсивним розвитком попиту на фінансові послуги.