12. Фін. Стратегія і фін. Тактика

Фін. стратегія – довготривалий курс держави щодо розвитку її фін. сис-ми держ. фінансів. Фін тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає в оперативному перерахуванні фін. ресурсів для розв’язання конкретних завдань (надання пільг окремим платникам; територіальний перерозподіл фін. ресурсів).

13. Хар-ка типів фін. політики.

1) бюджетна політика – напрямок д-ті, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл на вик-ня фін. ресурсів держ. бюджету; 2) податкова політика – напрямок д-ті, що реалізується через визначений комплекс заходів, спрямований на мобілізацію фін. ресурсів у доходну частину держ. бюджету, держ. цільових фондів у формі податків, зборів, обов’язкових платежів. 3) бюджетно-податкова (фіскальна) політика – напрямок д-ті, що реалізується державою через синхронні зміни у системі оподаткування ти видатках уряду і спрямованих на досягнення ек. зростання внаслідок ств-ня сприятливих умов для виробничого господарської та фін. д-ті суб’єктів господарювання. 4) грошово-кредитна політика – напрямок д-ті, що реалізується через

визначений комплекс заходів НБУ і спрямований на регулювання ринку кредитних ресурсів підтримання стабільності нац. грош. одиниці впорядкування темпів інфляції управління обсягами кредитування, становлення необхідних обсягів грош. маси в обігу. 5) валютна політика – напрямок д-ті, що реал. через визначений комплекс ек-х, юр-х та організаційних заходів і спрямований на забезпечення норм. функціонування і сабільності курсу нац. валюти підтримання рівноваги платіжного балансу. 6) страхова політика – напрямок д-ті що реалізується через визначений комплекс організаційних заходів, методів та інструментів і спрямований на забезпечення функціонування страх. компаній.

7) інвестиційна політика – напрямок д-ті, що реал. через визначений комплекс заходів і спрямований на акумулювання внутрішніх і зовнішніх інвестицій в пріоритетні напрями ек. д-ті на розвиток тих галузей та піп-в, що мають найважливіше значення і визначають НТп; 8) інноваційна політика – напрямок д-тіі, що спрямований на раціональне вик-ня результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентноспроможних товарів і послуг. 9) амортизаційна політика – напрямок д-ті, що визначений на макро та мікрорівнях спрямоване на ефективне відновлення осн-х засобів шляхом становлення норм амортиз. відрахувань.

14. Поняття фін. механізму та його складові елементи. Фінансовий механізм — сукупність форм, методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманіт­них потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення. Інструментами виступають податки і неподаткові надходження. Основними елементами фінансового механізму є: 1. Фінансове планування — діяльність з формування, використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання. 2. Фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна ставка, дисконт), стимули, нормативи які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів, фінансові показники — абсолютні величини, які характеризу- ють створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. 3. Управління фінансами- сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети. 4. Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. 5. Фінансове право- сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і викорис- тання фінансових ресурсів усіх рівнів. Ф політика на суч етапі має визначатися якісно новими підходами до функц-ня госп-их суб'єктів з урах переходу до ринк підносин, реформи цін, оплати праці, податк-ї і кред-ї сис-ми, спрямованих на формув-ня ФМ. Саме через ньго як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на ек і соц розвиток сус-ва в процесі розподільчих і перерозподільчих Ф відносин можливо реаліз завдання Ф політики. Формуючи ФМ, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам Ф політики того чи ін періода, що передує повній реалізації її цілей і завдань.