1.3 Психолого-педагогічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Межі молодшого шкільного віку, що збігаються з періодом навчання в початковій школі, встановлюються в даний час з 6-7 до 9-10 років. Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей: легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього з'являється інша логіка мислення. Вчення для нього стає значущою діяльністю. У дитини змінюються інтереси, цінності, весь уклад його життя. У молодшому шкільному віці старі мотиви, інтереси втрачають свою спонукальну силу. Все, що має відношення до навчальної діяльності, виявляється цінним.

Навчальна робота в учня стає осмисленою і ефективною. З'являється пізнавальна потреба і потреба в саморозвитку. Це інтерес до змістовної сторони навчальної діяльності, до того, що вивчається, інтерес до процесу діяльності: як, якими способами досягаються результати, вирішуються навчальні завдання. Дитина повинна бути мотивована не тільки результатом, а й самим процесом учбової діяльності. Це також мотив власного зростання, самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

Згідно Л.С. Виготському, з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини. Розвиток словесно-логічного, що думають мислення, що відбувається в ході засвоєння наукових знань, перебудовує і всі інші пізнавальні процеси: «пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття - думаючим».

Згідно О.Ю. Єрмолаєву, протягом молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується його стійкість, розвиваються навички переключення і розподілу. До 9-10 років діти стають здатні досить довго зберігати увагу і виконувати довільно задану програму дій.

У молодшому шкільному віці пам'ять, як і всі інші психічні процеси, зазнає суттєвих змін. Суть їх полягає в тому, що пам'ять дитини поступово набуває рис довільності, стаючи свідомо регульованою і опосередкованою.

Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Він стає «суспільним» суб'єктом і має тепер соціально значущі обов'язки, виконання яких отримує суспільну оцінку.

У цьому віці відбувається поява і іншого важливого новоутворення - довільної поведінки. Дитина стає самостійним, сам вибирає, як йому чинити в певних ситуаціях. В основі цього виду поведінки лежать моральні мотиви, що формуються в цьому віці. Дитина вбирає в себе моральні цінності, намагається слідувати певним правилам і законам. Часто це пов'язано з егоїстичними мотивами, і бажаннями бути схваленим дорослим або зміцнити свою особистісну позицію в групі однолітків. Тобто їх поведінка так чи інакше, пов'язане з основним мотивом, домінуючому в цьому віці - мотивом досягнення успіху.

Протягом молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. У свідомості дитини закладаються певні моральні ідеали, зразки поведінки. Дитина починає розуміти їх цінність і необхідність. Але для того, щоб становлення особистості дитини йшло найбільш продуктивно, важлива увага та оцінка дорослого.

Таким чином, молодший шкільний вік сенситивний для виховання у дитини моральних якостей. Дитина вбирає в себе знання як інтелектуальні, так і моральні. Значну роль у встановленні моральних норм та розвитку дитячих інтересів грає вчитель. Основне завдання якого - створення оптимальних умов для розкриття та реалізації можливостей дітей з урахуванням індивідуальності кожної дитини.

РОЗДІЛ 2. Фольклорні свята