- •§ 1. Українська мова — національна мова українського народу
- •9 2. Поняття літературної мови
- •§ 4. Поняття стилю та жанру української літературної мови
- •§ 5. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль
- •§ 2. Формуляр документа
- •§ 3. Основні правила оформлення реквізитів
- •§ 4. Вимоги до тексту документа
- •§ 5. Оформлення сторінки
- •15.01.2003 '..Мої, й; Власноручний пІдт*с
- •§ 2. Правопис власних назв
- •V. Нвдвн історичних епох і події, значеннях дат
- •VI. Наївм посад, твань, титулів
- •§ 3. Характеристика
- •§ 4. Резюме
- •§ 5. Правопис прізвищ і геофафічнв» Наа», Іншомовного походження .
- •VI. Російське ьі передагтьсч літерою н: Крутих, Рнбакое.
- •Іоярошепмн та проханим
- •§ 6. Автобіографія
- •§ 7. Вживання м'якого знака
- •1. М'який знак пишеться:
- •II. М'який так не пишеться
- •§ 8. Тире між підметом і присудком
- •II. Тирс не ставиться:
- •§ 9. Особовий листок з обліку кадрів
- •§ 10. Трудова книжка
- •17 21.05 1995 БсиїгрграииЙ ірудоамй стаж
- •19 1504 1491 Час робота і 15 04 |»1 р по
- •15 04 1993 Р ас іараяоаугтка у бстстхраяв* трудова* став
- •§11. Накази щодо особового складу
- •Організаційні та пралолі аспекти
- •3. Олефіренку Ігореві Микачайотічу. Доценту кафедри психо- логії, чергову' шдпустку з / 07.1995 р по 28.07,1995 р на 24 робочі дні, ні перю*) роботи
- •§ 12. Вживання апострофа
- •II. Апостроф не ставиться*
- •§ 13. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •Однорідні й неоднорідні ошяченнн
- •§ 1. Службові листи
- •1.1. Класифікація листів
- •1 Уншерсаякянйаоїишіп-гтрмгімтуміліаоча» ниігрш/с п Би&ив, 1 .4 Мін по. Л. О. Пустокіт та ш — к.. Довір*. Унву «Рідні мова», 1997. — с 303.
- •1.2. Етикет ділового листування
- •1.3. Оформлення листа
- •1.4. Лист-повідомлення
- •Про відкриття філії
- •Про зміну назви фірми
- •Про зміну адреси
- •Про зміни, що стосуються власності
- •1.5. Гарантійний лист
- •1.6. Лиот-заннт
- •Запит на отриманий рекламних проспектів, прейскурантів (прайсів)
- •1.7. Лист-відповідь на запит
- •1.8. Лист-підтеврдженнн
- •1.10. Лист-прохання
- •9. Будемо раді, якщо Ви погодитеся «Попрацювати з нами. 10. Відповідно до п. І нашого договору просимо Вас ...
- •1.12. Лист-нагадування
- •Перше нагадування
- •1.14. Лист-відповідь на претензію
- •Шановні добродії!
- •Неякісне упакування
- •Помилковий рахунок
- •Безпідставна претензія
- •1.15. Рекомендаційний лист
- •Рекомендації щодо можливостей налагодження співробітництва Схвальний відгук
- •Негативний відгук
- •1.17. Лист-внбачення
- •1 Одруженням і .І річницею шлюбу
- •7 Чр млпміі4
- •§ 2. Подвоєння приголосних на письмі
- •(Наші башу) (ввзаа ортаиізйііІі — одержувача позики)
- •{Шашь відділення бвяку)
- •ЩаіЮ&тй пане ...Т
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 4. Прес-реліз
- •§ 5. Стаття
- •§ 6. Лексика. Синонімічне багатство української мови
- •Зшнггяиня і завдання для салнівонтрехлю
- •§ 7. Анотація
- •§ 8. Рецензія
- •§ 9. Відгук
- •§ 12. Пароніми
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 13. Адреса
- •§ 14. Телеграма
- •§ 16. Факси
- •§ 17. Спрощення в групах приголосних
- •Запитання і зяддоння дня кяіюнхИґгролю
- •§ 20. Правопис префіксів
- •§ 21. Розділові знаки при відокремлених обставинах
- •II. Виокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками
- •§ 22. Розділові знаки при відокремлених додатках
- •Запитання і завдання для сомохонтрозтнз
- •У гостя.*
- •§ 23. Доповідні й пояснювальні записки
- •§ 24. Зміни приголосних при словотворенні
- •§ 25. Розділові знаки при уточнювальних членах речення
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 26. Протокол
- •2. Слухали:
- •2' Призначити науковим керівникам проф. Луценка Анатолія Антоновича.
- •§ 28. Правопис слів іншомовного походження
- •11. Буква / пишеться:
- •§ 29. Розділові знаки при звертаннях
- •Заптання і завдання для самоконтролю
- •5} Організовувати позамаску роботу з української мови та літератури;
- •22.03.99 (Піяпне)
- •§ 31. Особливості відмінювання Іменників II відміни
- •§ 32. Розділові знаки при вставних словак, словосполученнях, реченнях і вставлених компонентах
- •§ 33. План
- •§ 34. Особливості ви користання Іменників у ділових паперах .
- •(Неспроможність, невміння) виділяти явища, одинниі структури однієї мовквід іаиюї в умовах (глдннї.Фунадонуваинл) на одній території двох і більше мов.
- •Відсутність (умінь, навичок) (коржлуаашої, послуговування) до-іідаовою япзфатурою, (віасутиість, недостатність) такої, завелика (ціна,
- •Заїшганмя і зводгшня для свшлеогцролю
- •0 36. Повідомлення про захід
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 1. Договір
- •2. Права та обов'язки сторін
- •4. Термін та територія використання твору
- •9. Додаткові положення
- •(Прізвище, ім'ї, поСвпмяі)
- •§ 3. Трудова угода
- •Трудова угода
- •2. Розмір і порядок оплати
- •3. Відповідальність сторін
- •§ 4. Правопис складних прикметників
- •3. Трудовий договір — це
- •5. Коиттнлт ухлвдлстьСа:
- •§ 1. Таблиця
- •§ 2. Зв'язок числівників з іменниками
- •Запитання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення!
- •§ 3. Список. Перелік
- •§ 4. Правопис прислівників - -
- •§ 5. Складне речення
- •§ 7. Накладна
- •§ 8. Правопис приймдотнків
- •§ 9. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •§ 11. Правопис отшунників
- •§ 12. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •3. Двокрапка у бетсткзлучтшкових складних рсчсіоіят ста- виться:
- •4. Ти р с в безсполучникових складних реченнях ставиться:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення
- •§ 13. Доручення /
- •Доручення
- •20 Вересня 1999 р.
- •Зялнгвннп для самоконтролю
- •§ 15. Розписка
- •15 05.96 (Підпис)
- •§ 16. Написання частки не з різними частинами мови
- •Запитання і завдання дня евмоксичтролю
- •§ 1. Мистецтво публічного виступу. Доповідь
- •4. Страх пгрет вутитпрн-ю
- •5. Зв'язок з вузлторіоо
- •6. Жести
- •§ 2. Телефонна розмова
- •§ 3. Візитна картка та її використання
- •§ 4. Орфоепія і культура усного мовлення
- •Запитання і зведення для сашуаонтролю
- •§ 5. Правопис пріївищ і географічних ніів іншомовною
- •§ 10. Трудом книжка 78
- •§ 13. Роїлілові знаки при однорідних членах речення ... 95
- •§ 21. IV ці юні знаки при виокремлених обставинах . . . 275
- •§ 24. Зміни приголосних прн словотворенні 285.
- •Українське
С. В. Шевчук
УКРАЇНСЬКЕ
ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ
ПІДРУЧНИК
кітосрОжгно Мшіїтері-тваи освіти і науки України
київ Літера 2003
Чаїверджсііо Міністерством освіт і науки України (протоми) рішення колегії № ІЛІ-Ш9 від 16.04.2002)
Рецензенти:
ІД.'Д. ЛобоОаІ, д-р філей, наук > і- міжі аришшй університет паві-
Г. X- Щербатих, канд. фіші, па і£ї Мікттпут української мовн ПАН Укт ї*н)._ д О. Д. Гарбу*, д-р Іст. наук СІ ? !
(Український державний університет ларчоаі ь;7\4ояЬпіп)
лл • -
Шевчук С. В.
Ш 37 Українське ділове мовленії*: Підручник. — К.: Літера ЛІД, 2003. - 480 с
%6-7543-25-0
Підручник місшіь відомості про егнлі і уиеної української літературної мови, юкремоофіційно-ліловий. Наве.існокласифікацію ділових паперів та вимоїн до їх складання, зраїки оформленій ріишх вилш документів, а іакож пов'гишін ї темою ісорсіичіпій матеріал її сучасіюї українськиї мови. С исісмл вправ і «вдані* ИВС на меті як набуття студентами навичок складання ріишх ділових паперів, тав і іакрішісння чіань і мови
Для студентів вишні; іаклддіа освіти, а іаюж для учши ліцеїв, іімиапи. учителів шкіл. Станс у пригоді працівникам органі иіщй та установ.
БЬК НІ.2 УКР-5-923
ИЇМ 966-7543-25-0
ос в Шевчук.Золі
О «Літера Л7Л», 2001
ПЕРЕДМОВА
У лобу творення незалежної держави, у ів'язку із закріпленням Конституціпо України статусу української мови як державної, питання культури мовлення я Україні набувають особливої ваги. Шігршзс коло тих. хто розмовляє, пише ґі читає українською мовою як рілною. Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, в лілових вілносинах між організаціями та установами також переходить на українську мову. Цс спричиняє появу чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному вимірі.
Пропонований підручник з українського лілового мовлення — тсореіично-практичішй. У ньому послідовно викладено теоретичний матеріал, подано систему вправ і завдань та зразки лілових паперів.
Теоретична частина містить такі розділи: «Вступ», ••Загальні вимоги до складання й оформлення документів». «Документація щодо особового складу», "Інформаційні документи», «Документи з господарсько-договірної діяльності», «Обліково-фінансові документи» та «Усне ділове спілкування». Подано також відомості про складні випадки правопису найуживаніших у ділових паперах слів чи словосполучень, пояснено особливості стилістичною використання слів, основні риси синтаксису.
Під час вивчення писемного ділового мовлення обов'яіково слід повторювати Й пунктуаційні норми української мови, адже будь-яка пунктуаційна помилка тією чи тією мірою порушує зміст висловлювання. Досконале знання пунктуаційних норм полегшу? писемне спілкування людей, сприяє піднесенню загальної мовної культури. Отже, поряд з орфографічними правилами подаємо й правила вживання розділових знаків.
Практична частина підручника спрямована на те, щоб студенти та учні набули навичок укладання конкретних документів, засвоїлн правописні норми, правила складання лілових паперів. Цьому сприяють різноманіпіі вправи н завдання, призначені як для аупи-юрною виконання, так і дія самостійної роботн. Значна частина вправ у підручнику — узагальнювального характеру Виконання їх передбачає груніовне інання теорії.
У підручнику подано тражн лілових папсрІн і витвореними на них рсквпктами Ними можна ефективно послуговуватися на всіх етапах вивчення матеріалу; піл час укріплення шані., для поточної перевірки роботи студентів та учнів як олннм п внлів контрольних робіт. У підручнику подано вправи на редагування текстів, шо сприятиме вихованню у студентів чуття слова, граматичної форми. \ ваги до стилістично точною вживання їх у мовленні. І Іісля основних ієн і розділів умішено «питання для самоконтролю та тексти лля контрольних і навчальних диктшпііі.
Засвоїти сучасну словникову граматичну чи мовну норму допоможуть рубрики «Як правильно?». «Запам'ятанії: відповідники стійких вираив». «Запам'ятайте іначсння ісрмінів». Наприкіниі посібника вміщено варіанти контрольних робіт, а також «Російсько-утераїнський словник лілового мовлення», в якому подано слова, словосполучення й вираіи, в яких сіуденгн та учні нри-пускаюгься найбільше помн.юк.
ВСТУП
§ 1. Українська мова — національна мова українського народу
ИМ — ис «характерний лля людського суспільства специфічний вид шахової діяльності, пий полятас у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляшйно-зву-кових актів лля позначення явиш об'єктивної дійсності з метою обміну між членами спільнот інформацією»1,
Вона г однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна ліяльність членів відповідної етнічної спільноти.
Мова найважливіший, універсальний засіб спілкування, органіїашї та координації всіх видів суспільно* діяльності: галун виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки.
Українська мова — глина національна мова українського народу. Не» послушвуються також українці, які проживають за межами України: у Росії. Ьілорусі, Казахстані. Паїьші. Словаччині. Румунії. Канаді. СШЛ. Австралії та інших країнах. Українська мова входить до наніїоширенішнх мов світу, нею розмовляє близько 45 мільйонів людей. Вона належить ло східної групи слов'янських мов. шо входять до ііьіогвропейськоі мовної сім'ї
Відповідно до стагп 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1946 року, украпи ька мова є державною мовою в Україні, «держава ибсшсч>' всебічний розвиток і ф>нк-шоиувакнч української мови в усіх сферах суспільною життя на всій тсриіігрії України»
Державна мова не «икрипсна іродішию або законодаа-ством мова, вживаній якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, па шдприімствах. у закладах оевтти. науки, культури, у сферах ів'язку та інформатики)»2.
1
ВмТЯВВдЗИИ ммш. ВВВВВВЯЗВЯВВЯ - К Уц>.
скім-юаиіа.
2000 — С ЛЯ.
1
Тої гш. - С 126
Українська мова мала статус, бдніькнй до державного, вже у XIV — першій половині XVI столгпа. оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, гшшеляріях. державному і приватному лнетуванні
Утвердженні» української мови ак державної неможливе, як зазначають учені, "без органічної взаємодії принаймні двох засад
створення такої мовної ситуації, за якої б українська мова мала 6 усі можливості бетлерешкодного вживання, вияву комунікативних функцій, властивих іншим внеокороївпнутим літературним мовам у сучасних цивілізованих суспільствах;
ефективною вивчення на різних ділянках освіти у поєднанні з мовним вихованням)»'.
9 2. Поняття літературної мови
Українська національні мова існує:
а) у ннніїй формі загальнонародної мови — сучасній україн ській літературній мові;
б) у нижчих формах іагальтчтаролної мови - П територіаль- них діалектах.
Отже, не слід ототожякннгтн поняття «національна мовах і «літературна мова». II.ітональна мова охоплює літературну мову, територіальні діалекти, професійні Й соціальні ■аргони, суто розмовну іексику. я літературна мова є іншою формою національної мови. Національну мову творить народ, тоді як відіїьііфована її форма —літературна мова — внкристалізову'ться піл пером митців слова
Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загал ьнонаропної мови, то обслуговує найргиюманл ніші сфери суспільної діяльності людей: державні іа громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона хя-рвктстжтусгься унормованіспо. уніфікованістю. стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні. їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них маг й свої особливості, що ізояснюггься специфікою функнюнування літературної мовн в кожній із форм.
Писемна форма літературної кори функціонує у сфері державної, полтіячиої, ітхіюдарсьлї, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літервтурної мови обслуго вус безтюсереяж спілкування людей, побудові й виробничі погреби суспшьегва.
Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного наріччі, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших нзріч. Зачинателем нової укрлшської літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеіда», «Наталка Полтавка-, «Москаль-ча-рівннк») Він першим вніуористав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору
Основоположником сучасної української лгтературиої мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше «своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, п уб л іпиств чного та інших стилів літературно і мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усноротмовнї форми народної мовн>'. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови ггродов-жувалн у своїй твердості І. Фрвяко, Леся Українка, Панас Мнрннй, М. Коцюбинський та інші письменники.
Українська літературна мова постійно розвивається і »6атакується. Цей процес супроводжуеться усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.
$ 3. Можна норма
: Утсраїнськя літературна мова як виша форма загальнонародної національної мовн. відл^пфоваиа ^майстрами слова, харвктериту-сться наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх ЇЇ носіїв. Унормованість — головна ознака літературної мови.
\ Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.
і
1965
—С. 12—13. іТявіяіііія1|іііш'гірриапу
умівсьото
усаегеатеїттажюриакаппи.
—к^
вильне зживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словоспатучень. речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків).
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Рротс з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в Межах норми співіснують мовні варіанти — видозміни однієї й тісї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні {аіфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, а в Р. в. моста Й мосту).
У процесі розвитку літературної мовн кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше іі у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мовн.
* Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх. \