19.Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права

1.Всі основні принципи поділяються на: 1)універсальні; 2)регіональні(непорушності держ. кордонів); 3)локальні чи партикулярні.

2.За формою закріплення: 1)писані (принципи тер. Цілісності, непорушності кордонів);

2)Звичаєві (принцип співробітництва держав з охорони довкілля);

3.За історичною ознакою – принципи, що виникли в період: - рабов-ва; - феодалізму; - становлення капіталістичного способу виробництва; - до статутні; - статутні; - після статутні.

4.За ступенем важ-ті відносин, що захищаються принципами:

1)такі, що забезпечують загальнолюдські цінності (принцип поваги прав та основних свобод людини; пр-п співробітництва держав у сфері охорони довкілля);

2)пов’язані з інтересами держав (невтручання у внутрішні справи; незастосування сили або загрози силою; загальне або повне роззброєння тощо).

5. Можна також виокремити: 1) загальносистемні принципи; 2)галузеві ; 3)пр-пи інституту М.право

20.Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права

Характерною особливістю міжнародного права є наявність у ньому комплексу основних принципів, під якими розуміються узагальнені норми,що відображають характерні риси, а також головний зміст міжнародного права і мають найвищу юридичну силу. Ці принципи наділені також особливої політичної та моральної силою. Очевидно, тому в дипломатичній практиці їх зазвичай іменують принципами міжнародних відносин. Сьогодні будь-яке скільки-небудь значуще політичне рішення може бути надійним,якщо воно спирається на основні принципи. Про це свідчить і факт наявності посилань на ці принципи у всіх значних міжнародних актах.

Важливість цього положення підкреслюється в міжнародній практиці.

Принципи історично обумовлені. З одного боку, вони необхідні для функціонування системи міжнародних відносин і міжнародного права. З іншого - їх існування і реалізація можливі в даних історичних умовах. Принципи відображають корінні інтереси держав та міжнародного співтовариства в цілому. З суб'єктивної сторони вони відображають рівень усвідомлення державами закономірностей системи міжнародних відносин, своїх національних та спільних інтересів.

21.Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права

Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН (преамбула, статті 1 і 2). Розширювальне тлумачення основних принципів дається в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, прийнятій на XXV сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1970 році.

У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), підписаному в Гельсінкі

1 серпня 1975 року главами 33 європейських держав, керівниками США і Канади, міститься Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у взаємних відносинах.

До загальних принципів міжнародного публічного права належать принципи: — принцип суверенної рівності держав; — принцип незастосування сили або загрози силою; — принцип територіальної цілісності держав; — принцип непорушності державних кордонів; — принцип мирного вирішення міжнародних спорів; — принцип невтручання у внутрішні справи; — принцип загальної поваги прав людини; — принцип самовизначення народів і націй; — принцип співробітництва; — принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань.

Звертає на себе увагу тенденція зростання кількості основних принципів сучасного міжнародного права. Якщо в Статуті ООН було спочатку закріплено сім принципів, що знайшли свою детальну регламентацію в Декларації принципів міжнародного права 1970 року, то в Заключному акті НБСЄ 1975 року їх налічувалося вже десять (додані принципи непорушності кордонів, територіальної цілісності, поваги прав людини). Проте і цей перелік не є вичерпуючим. Представляється, що об'єктивні умови розвитку людської цивілізації ставлять на порядок денний необхідність міжнародно-правового визнання принципу екологічної безпеки, що не одержав свого юридичного закріплення. У сучасному міжнародному праві сформувався й активно діє в міждержавних відносинах принцип загального і повного роззброювання під ефективним міжнародним контролем, що не одержав свого закріплення в кодифікаційних актах основних принципів міжнародного права. Отже, зазначена тенденція зберігається. При тлумаченні і застосуванні принципів міжнародного публічного права необхідно враховувати, що усі вони взаємно пов'язані і кожен із них повинен розглядатися в контексті всіх інших принципів. Стаття 18 Конституції України закріплює, що «зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права».