40.Доступ користувачів до мережі Internet, система адресації у мережі Internet.

Мережа Internet представлена набором комп'ютерів (hosts), об'єднаних між собою каналом зв'язку. При цьому всі комп'ютери мають рівні можливості для зв'язку один з одним. Вони відрізняються тим, що одні комп'ютери під­ключаються до мережі тимчасово за допомогою модема та комутованої телефонної лінії, а інші — постійно за допомо­гою мережних адаптерів через ЛМ організації, яка для приєднання своєї мережі до магістралі Internet використо­вує виділені канали зв'язку або супутникові системи.

Провайдер (Internet-провайдер або Internet-сервер-провайдер) є установою, яка повинна забезпечувати доступ користувача до Internet за протоколом TCP/IP, доставку та зберігання електронної пошти, давати інструкції з налаш­тування системи.

Особливість мережі Internet полягає у використанні комбінації програм «клієнт — сервер», яка запускається на комп'ютерах, підключених до мережі, і надає користу­вачам необхідну інформацію та послуги.

Більшість підключених до Internet комп'ютерів виступа­ють в ролі клієнтів, оскільки на них запущено програму-клі-єнт, що приймає інформацію або послуги, надані іншими програмами-серверами. Такими програмами-клієнтами є:

• Web-броузери, що відображають інформацію, надану Web-серверами;

• поштові клієнти Internet, які використовуються для роботи з електронною поштою, що пересилається пошто­вими серверами;

• FTP-клієнти, за допомогою яких можна завантажува­ти файли з FTP-серверів;

• клієнти Р2Р-мереж;

• адресні книги, що дають змогу переглядати поштові адреси Internet на LDAP-сервері.

41. Робота з браузером Microsoft Internet Explorer. Перегляд документів у World Wide Web (www).

Для перегляду вмісту Web-сторінок існують спеціальні програми (броузери). Нині найпоширенішими є три броу-зери: Microsoft Internet Explorer, Opera та Mozilla.

Microsoft Internet Explorer. Цей Web-броузер, розроб­лений фірмою Microsoft, був створений на основі коду NCSA Mosaic і став невід'ємним компонентом ОС Win­dows.

Із сучасною системою Microsoft Windows XP постача­ється версія 6.0 цього броузера. Internet Explorer прості­ший порівняно з аналогічними програмами, найменш за­хищений від несанкціонованого втручання (хакерства).

Основними елементами його інтерфейсу є поле введен­ня адреси ,а також кнопки Назад, Вперед, Стоп і Обно­вить .

Для того щоб запустити Internet Explorer, слід вибрати в меню Пуск команди Программы, Internet Explorer. В результаті з'явиться вікно броузера з завантаженою старто­вою сторінкою. Стартова сторінка задається при налаго­дженні Internet Explorer. Звичайно на щойно встановленій системі вказана стартова сторінка сайту Microsoft. В про­цесі роботи користувач може замінити її на іншу чи вста­новити порожню сторінку. Це регулюється за допомогою діалогового вікна Свойства обозревателя, яке викликають командою Свойства обозревателя меню Сервис.

Найпростіший спосіб відкрити Web-сторінку полягає в тому, щоб набрати її URL-адресу в полі Адрес і натиснути на Enter. Ім'я протоколу (http://, ftp://, gop­her:// на початку адреси) вводити не обов'язково. Internet Explorer веде журнал адрес (історію) усіх Web-серверів, що відвідувалися. Потрібну можна швидко вибрати у списку, що з'являється після натиснення на кнопку із чорною стрілкою у правій частині поля для вводу адреси. Також можна, активізувавши комбінацію Ctrl + Н (або меню Вид, Панели обозревателя, Журнал), викликати панель журна­лу, що буде приєднана у лівій частині вікна.

Часто при перегляді Web-сторінок необхідно зберегти адресу даної сторінки, щоб потім легко до неї звертатися. Для цього в Internet Explorer існує функція роботи із вкладками, винесена в окремий пункт меню Избранное. Для того щоб створити закладку на сторінку, яка зараз ак­тивна, вибирають команди Избранное, Добавить в избран­ное.

WWW — це служба для пошуку документів у різних базах даних, яка заснована на гіпертекстовій логіці перегляду документів. Гіпертекст — це багатовимірний текст, що може містити посилання різного напрямку або покажчики (адреси) на інші документи та посилання.Для створення гіпертекстових або гіпермедіа-документів існує спеціальна мова гіпертекстової розмітки HTML.Гіпермедіа-посилання, що присутні на сторінці WWW, описують місце знаходження документа (URL), який програма-броузер повинна відобразити на екрані. URL (UNIFORM RESOURS LOCATOR) — уніфіковний покажчик ресурсів, який дозволяє броузеру перейти безпосередньо до файла, що знаходиться на будь-якому сервері мережі. Фактично, URL — це адреса сторінки WWW. Усі URL мають однаковий формат:<схема доступу>://<комп’ютер>.<адреса файла у файловій системі комп'ютера>Для роботи з WWW використовуються спеціальні програми — WEB-броузери, які створюють команду, пересилають її на сервер та отримують відповідь. Обробка даних в http складається з чотирьох етапів: відкриття зв'язку, пересилання повідомлень запиту, пересилання даних відповіді та закриття зв'язку.