- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •5.Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (550-429 до н.Е.) та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н.Е.) Трактат «Гуань-цзи» (іv в. До н.Е.)
- •6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •7.Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон (234-149 до н.Е.), Тиберій (163-132 р.Р. До н.Е.) та Гай (153-121 р.Р. До н.Е.) Гракхи, Варрон (116-27 р.Р. До н.Е.), Колумелла (і ст. Н.Е.)
- •11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •10. Економічні погляди європейського середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну". Фома Аквінський (1225-1274).
- •12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •15.Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17.Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18.Поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про природу і причини багатства націй" (1776 р.)
- •21.Вчення а.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.
- •25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32.Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги л. Вальраса. Оптимум Парето.
- •36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37.Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38.Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877-1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899-1992), л. Мізес (1881-1973).
- •43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44.Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45.Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
- •47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
- •48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
Ренту Рікардо визначає як «частку продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування першо-початковими силами ґрунту». Ренту він пов’язує з приватною власністю на землю. Зі зростанням кількості населення починається обробіток і менш родючих та гірше розміщених земельних ділянок. У такому разі зростатимуть витрати виробництва сільськогосподарської продукції. Така ділянка ренти не дає.«Естественной ценой труда, - пишет Д.Рикардо, - является та, которая необходима, чтобы рабочие имели возможность существовать и продолжать свой род без увеличения или уменьшения их числа». В рикардовской логике исследования прибыли вопрос решается так. Он не фиксировал категории переменного капитала и прибавочной стоимости как категории отражающие характеристики процесса производства капитала, где и обнаруживается неэквивалентный обмен и истинный источник прибыли. Все это выпадало из предмета исследования Д.Рикардо где рассматривались овеществленные определения труда, т.е. качественные характеристики труда в форме бытия.
26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
Основные работы «Опыт о законе народонаселения…»(1798) (в полном названии около 15 слов) и «Принципы политэкономии» (1820). Как бы там не было, но он основал научные принципы демографии. Обратим внимание на его закон народонаселения. Стоит задуматься, что определение данного закона связанно с попыткой изучить "био" человека и его "социо" в единстве. Итак, суть закона в наиболее "чистом виде". Рождаемость людей прирост народонаселения происходят в геометрической прогрессии, а производство предметов потребления, прежде всего, пищи, в арифметической прогрессии. В реальной жизни, на пути "чистого" действия закона имеются препятствия, которые, так или иначе, противодействуют такому приросту. Сюда входят войны, эпидемии, болезни и другие бедствия, которые все вместе называются словом "несчастья и беды". Всесторонний анализ такого рода препятствий тем не менее не могут уничтожить действия закона народонаселения. Мальтус обратил внимание на трудности его реализации в связи с промышленным переворотом. Достаточный спрос недостижим без «третьих лиц». Сюда Мальтус относил лендлордов, военных, священнослужителей, военных и других. Они создают спрос на СОП и тем самым способствуют его реализации. И Рикардо и Мальтус смотрели на снижение бремени безработицы через создание общественных программ. Вчений розрізняв диференційну ренту І від диференційної ренти ІІ. Диференційну ренту І вчений визначав як додатковий дохід від вкладення капіталу в земельні ділянки кращої якості.
27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
Свои экономические взгляды Сэй изложил в работах «Трактат политической экономии» (1803), «Катехизис политической экономии» (краткое изложение «Трактата») (1817) и шеститомном «Курсе политической экономии» (1828—1830). Сэй выступил ревностным идеологом промышленной буржуазии, противником меркантилизма и поборником идей экономического либерализма. Для характеристики методологических позиций Сэя особый интерес представляет его вульгарная классификация проблем политической экономии, которая делилась на 3 части: производство распределение и потребление. При рассмотрении производства, распределения и потребления Сэй полностью отвлекается от тех специфических форм, которые эти процессы принимают на различных ступенях развития общества. Так, в разделе «Производство» речь шла не об общественно определенном типе производства, а о производстве материальных благ вообще. При таком чисто технологическом подходе Сэй, естественно, не мог выйти за рамки констатации банальных истин, что труд, средства производства (капитал, по терминологии Сэя) и земля являются тремя факторами всякого производства. Установленные таким образом «законы» объявлялись вечными, а в итоге всегда оказывалось, что именно буржуазные отношения являются естественными и вечными отношениями производства и распределения. Сэй был сторонником «теории полезности». Важной составной частью буржуазно-апологетической концепции Сэя являлась его «теория сбыта», также призванная обосновать «гармоничность» капиталистического воспроизводства, невозможность общих кризисов перепроизводства. Главный интерес всех производителей состоит, по словам Сэя, не в получении меновой ценности, а в обмене одних продуктов на другие. Деньги при этом играют лишь роль посредника. В конечном счете оказывается, что за продукты якобы заплачено только продуктами. Сэй делал отсюда ложный вывод, что каждый продавец является в то же время и покупателем.