- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •5.Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (550-429 до н.Е.) та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н.Е.) Трактат «Гуань-цзи» (іv в. До н.Е.)
- •6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •7.Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон (234-149 до н.Е.), Тиберій (163-132 р.Р. До н.Е.) та Гай (153-121 р.Р. До н.Е.) Гракхи, Варрон (116-27 р.Р. До н.Е.), Колумелла (і ст. Н.Е.)
- •11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •10. Економічні погляди європейського середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну". Фома Аквінський (1225-1274).
- •12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •15.Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17.Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18.Поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про природу і причини багатства націй" (1776 р.)
- •21.Вчення а.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.
- •25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32.Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги л. Вальраса. Оптимум Парето.
- •36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37.Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38.Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877-1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899-1992), л. Мізес (1881-1973).
- •43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44.Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45.Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
- •47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
- •48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
Социальное рыночное хозяйство ставит целью использовать рынок, как СРЕДСТВО для развития личности. По мере этого решается задача развития НТП и роста производства. Эта теория занимает промежуточное место между дирижистской экономикой и монетаризмом. В первой, государство берет на себя обеспечение человека всем необходимым. Монетаризм ставит задачу все необходимое зарабатывать людям самим за деньги. Упор в СРХ делается на госкапиталистический уклад.Образцом реализации социальной рыночной экономики на практике явились реформы Л.Эрхарда. Он провел как денежную так и экономическую реформу. Реформа тщательно готовилась и проводилась последовательно и четко. Ее успеху способствовала дешевая рабочая сила, неудовлетворенный спрос населения, реформирование денежно-кредитной и финансовой системы. Большую помощь оказала и внешняя поддержка – план Маршалла. Эрхард держал в своих руках все управление экономикой. Так поддерживались отрасли, испытывающие набольшие трудности – угольная промышленность, металлургия, электроэнергетика.
47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
Особым направлением в истории экономической мысли в начале ХХ столетия стал институционализм. Отцом институционализма следует считать сыном норвежского крестьянина-эммигравнта Торстейна Веблена (1857- 1929). Появлению институционализма послужили нарастающие процессы монополизации производства в конце Х1Х века, монополистическая конкуренция и, как следствие, усиление дифференциации в обществе. Методологическими особенностями институционализма является центральная категория «институт». Которая выступает с одной стороны как некая общность сознания, образ мышления, присущий определенным группам людей обусловленые традициями, обычаями и т.д., а с другой как такие, которые получают оформление в морально-правовых нормах, государственных учреждениях и в самом государстве. Ранний американский институционализм 20–30-х г.г. ХХ века сформировался в трех вариантах:- социально-психологический представленый основателем этого направления Т.Вебленом (1857- 1929);- социально- правовой основаный Дж.Коммонсом (1862- 1945);- конъюктурно- статистический во главе с У.К.Митчеллом (1874- 1948). Основу социально-психологического (технократического) институционализма положила книга Т.Веблена «Теория праздного класса» (1899). В этой работе он рассмотрел капиталистическую систему через призму противоречий, сложившуюся между представителями бизнеса (капиталистами) и интересами индустриальной системы (менеджеры и инженеры). Устранение этих противоречий, по мнению Т. Веблена, заключается в революции менеджеров, которые путем забастовки лишают их собственности и тем самым, изменяют социальный строй общества. Социально-правовое направление Дж.Коммонса., суть которого состоит в исследовании деятельности коллективных институтов, таких как семья, профсоюзы, государтсво. Преодоление конфликтов Коммонс видит в совершенствовании законодательства., которое, по его мнению, является инструментом экономического и социального прогресса. Конъюктурно- статистический (эмпирико- прогностический) вариант во главе с У.К.Митчеллом базируется на анализе циклических колебаний в экономике, через призму цикличности финансовой системы, денежного обращения, кредита и т.д.