48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.

"Індустріальне суспільство" зображувалось як єдина для всіх країн модель, у якій посилюється активність держави в галузі економіки, внутрішньої та зовнішньої політики. В "індустріальному суспільстві" зберігаються класи чи соціальні групи, що визначаються на основі поділу праці. Варіант теорії "індустріального суспільства" Джона Кепнета Гелбрейта дістав назву "нового індустріального суспільства". Техніка й технологія, на його думку, породжують нові економічні ознаки, що стали характерними для сучасного капіталізму (найважливіша з них — планування). У книгах "Економічні теорії та цілі суспільства" (1976) і "Вік невпевненості" (1977) Дж. К. Гелбрейт дещо змінює свою концепцію: відмовляється від поглядів відносно прогресивних прагнень великих корпорацій, визнає факт підпорядкування держави корпораціям, висуває програму буржуазних реформ, яку називає "вимушеним соціалізмом". Наприкінці 60-х років XX ст. індустріальне суспільство почали розглядати як певну стадію, а не кінцеву форму суспільства. Дедалі більшого значення набуває концепція "постіндустріального" (інформаційного) суспільства американського соціолога Даніела Белла (нар. 1919). Постіндустріальне суспільство — це суспільство послуг, де більше половини населення зайнято поза сферою матеріального виробництва, економіка має "узгоджений характер", забезпечується загальний добробут, управління суспільством переходить до вчених, а головною цінністю є інтелект та інформація. Суть теорії "конвергенціїдвох світових систем" полягає у твердженні, що з розвитком капіталізму й соціалізму в обох системах виникають і посилюються спільні ознаки, а відмінності поступово зникають. Дж. К. Гелбрейт тенденцію "конвергенції" виявив у зростанні великого виробництва, збереженні автономії підприємств, державному регулюванні економіки.

49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки до­слідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).

Рональд Коуз (1910 р. нар.) — американський економіст англійського походження, праця з проблем трансакційних витрат — “Природа фірми” (1937), “Проблеми соціальних витрат” (1960). Одна з найважливіших заслуг Коуза полягає в тім, що він визначив і запровадив у науковий обіг таку категорію, як трансакційні витрати. Це знаменувало появу в інституціоналізмі так званого контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднання права, економічної теорії та організації. Зв’язок між юридичними нормами (правами власності) і трансакційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі. Коуз зазначав, що визначення прав власності є важливою попередньою умовою ринкових угод. Основні характерні ознаки інституціоналізму: спроба інтегрувати економічну теорію з іншими суспільними науками — соціологією, психологією, антропологією, юриспруденцією тощо;.намагання вивчати не стільки функціонування системи, скільки її розвиток (трансформацію капіталізму);.намагання посилити суспільний контроль над бізнесом, визнання необхідності втручання держави в економіку. Сучасні інституціоналісти так само критикують неокласичні й неокейнсіанські теорії. 50.Економічна думка України кінця XIX - початку XX сторіччя. Погляди І. Туган-Барановського.

Аргументація легальних марксистів Петра Струве, Михайла Туган-Барановського, Сергія Булгакова ґрунтувалася на вивченні сучасної економічної дійсності, реальних процесів капіталістичного розвитку. На початку XX ст. лідери легального марксизму відкрито стали пропагувати ідеї буржуазного лібералізму, підтримуючи ряд демократичних вимог і деякі елементи економічного вчення марксизму. Усі ці проблеми знайшли найбільш яскраве відображення у творах М. Туган-Барановського, ученого зі світовим ім'ям, громадського й державного діяча України, міністра фінансів за часів Центральної Ради. Він першим серед українських економістів виступив за об'єднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. В основі господарства (у тому числі й соціалістичного), на думку М. Туган-Барановського, лежать потреби та інтереси людини. Обґрунтування необхідності переходу до соціалізму вчений здійснив у двох аспектах: етично-правовому й матеріалістичному. Великий вплив на сучасну політекономію справила теорія економічних циклів і криз М. Туган-Барановського. Не погоджуючись із популярною теорією недоспоживання, М. Туган-Барановський виходив з того, що недостатній споживчий попит може компенсуватися розширенням інвестиційного (виробничого) попиту.