“Харитя”

Твір написано 1891 р. в с. Лопатинці на Поділлі. Вперше на­друковано у львівському дитячому журналі “Дзвінок”, 1891 р., ч.16. В 1894 р. “Харитя” разом з іншими оповіданнями письменника (“Ялинка” і “Маленький грішник”) вийшла окремим виданням у Чернігові. Це була перша книжка М.Коцюбинського.

“На віру”

Твір написано 1891 р. в Лопатинцях. Вперше надруковано у львівському журналі “Правда”, Львів, 1892 р., ч.8 – 10. Журнал “Правда” опублікував повість з тенденційним “Слів­цем від редакції” про те, що цей твір нібито засвідчує глибокий занепад моральності в народі східної частини розділеної на той час України. Зовсім інше пояснення зображеному в повісті явищу дає сам М.Коцюбинський у розгорнутій примітці до авторського пере­кладу твору російською мовою, де, зокрема, говориться: “Чаще всего живут “на виру” в том случае, когда канонические преграды мешают легализации брака, а экономические условия побуждают к совместному жительству”.

“Ялинка”

Твір написано у 1891 р. в Лопатинцях. Вперше надруковано в журналі “Дзвінок”, 1891 р., ч.24. Оповідання написано для різдвяного номера журналу “Дзвінок”. У рукописі і в першодруку “Ялинка” мав підзаголовок: “Різдвяне оповідання” (призначалося для різдвяного номера журналу “Дзві­нок”), який пізніше автор зняв.

“П'ятизлотник”

Твір написане 1892 р. в с. Лопатинцях. Вперше надруковано у львівському журналі “Зоря”, 1892, ч.23. Оповідання “П'ятизлотник” засвідчує участь М.Коцюбинського в допомозі голодуючому населенню кількох губерній Росії. На початку 1892 р. до М.Коцюбинського звернувся листовне з Одеси український бібліограф і літературознавець М.Комаров: “Діло, бачите, таке, що маємо видати в Одесі український літера­турний збірник “Запомога”, призначений на користь голодуючим. Думка така, що такий збірник легше пройде через цензуру, що єсть надія перевести його через “Одес(ское) слав(янское) общ(ест)во Кирилла и Мефодия”. Збірник мав складатись з української белетристики і науково-популярних статтів, написаних по-російськи, але дотикаючих України. Бажалось би, щоб збірник вийшов якомога більше розмаїтий і кращий. Тож обертаюся до всіх на­ших письменників і учених з просьбою допомогти в сій справі і з тим удаюся до Вас, шановний добродію, щоб Ви були такі ласкаві і прислали до збірника повість чи оповідання і декілька віршів”. М.Коцюбинський відгукнувся на звернення М.Комарова, написавши для згаданого вище збірника оповідання “П'ятизлот­ник”. Фабулою твору став факт, при який розповіли письменникові його знайомі в с. Дзигівці на Поділлі.

М.Комаров, щоб відвести від збірника удари цензури, викинув з оповідання сцену стягнення податків. Але й це не допомогло, збірник заборонила цензура. Тоді М.Коцюбинський вирішив опублікувати твір з “Зорі”. Оповідання вперше вийшло окремим виданням у Чернігові 1895 р.

Панас Мирний писав до М.Коцюбинського з приводу його оповідань (лист від 5 червня 1898 р.): “Судячи по “Хариті”, “Ялинці” та “П'ятизлотнику”, у Вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми... По правді кажу Вам, що мені давно вже не доводилося читати нічого такого. Читаєш – жалем, як кип'ятком, обдає, а скінчиш – радістю серце заб'ється, що все так скін­чилося добре; що життя наше, хоч і палюче, та не без радощів, не без віри в добро”.

“Ціпов’яз”

Твір написано 1893 р. у Вінниці. Вперше надруковано в жур­налі “Зоря”, 1893 р., ч.17, 18. Через заборону цензури оповідання за життя автора не було опубліковане на Наддніпрянській Україні. Не обійшлося без цен­зурних втручань і в львівській «Зорі», куди письменник надіслав твір. Редактор “Зорі” В.Лукич писав до М.Коцюбинського: “Ваш “Ціпов'яз” мені дуже сподобався, та в тій формі, як він написаний, не можу його помістити в “Зорі””. Автор змушений був внести в оповідання деякі поправки на вимогу редактора і не без іронії повідомляв йому: “Щоб догодити цензурі, зробив станового не вовком, а плохою овечкою і певний, що з цензурного погляду мій становий буде вважатися за ідеал станового в белетристиці”.