45.Психофізіологічні чинники небезпек. Фізична та розумова діяльність.

Серед джерел небезпеки виділяють три групи чинників: природні, техногенні, соціальні. Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних чинників) характеризує несприятливий вплив на людину та всі інші живі організми природного середовища. До цієї групи відносяться кліматичні, грунтові, геоморфологічні, біотичні чинники. До чинників небезпеки в техногенній сфері відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні. До чинників небезпеки в соціальній сфері відносяться державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні. Перераховані вище чинники підтверджують об'єктивні умови існування широкого спектру небезпек, різноманітних за походженням та сферою прояву. Теперішній час характеризується розвитком процесу наростання небезпек. Фіз та роз пр. Праця завжди є одночасно розумовою і фізичною діяльністю. Тут не можна провести чіткої межі, тому, що будь-яка професійна діяльність більшою чи меншою мірою пов’язана з інтелектуальною та фізичною напругою. Поділ на духовну і фізичну працю може відбуватися з урахуванням того, наскільки людина докладає свої переважно духовні чи фізичні зусилля для розвитку своєї особистості та для одержання прибутку за виконану роботу.

Не заперечуючи ролі суспільної форми праці, залежно від якої розрізняють працю найману та приватну, індивідуальну та колективну, слід визнати, що характер праці формується значною мірою під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками, як частка фізичної та розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці та ін. Різноманітність характеру і змісту праці знаходить відображення в різноманітності видів праці.

При цьому відокремлюються чотири групи ознак, що відрізняють той або інший вид трудової діяльності: характер та зміст праці; предмет та продукт праці; засоби та способи праці; умови

праці

46. Фізіологічні та психологічні особливості людини.

47. Бжд в умовах надзвичайних ситуацій.

Для запобігання прояву небезпечного стану слід виконувати за-здалегідь передбачені дії, спрямовані на забезпечення безпеки. Над-звичайна ситуація, на відміну від надзвичайного стану, проявляєть-ся на протязі нетривалого часу і негативні її результати можуть бути більш менш швидко виправлені.Правовий режим діяльності державних органів всіх рівнів, під-приємств, установ передбачений Конституцією України. Надзви-чайний стан, як фактичне явище потребує, згідно Закону України «Про надзвичайний стан», введення певних дій надзвичайного ха-рактеру. Він тимчасово допускає обмеження конституційних прав та свобод громадян, юридичних осіб і покладає на них додаткові обов’язки.Згідно статті 2 цього закону метою введення надзвичайного ста-ну є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конститу-ційних гарантій. Вводиться надзвичайний стан за умов стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, масових порушень правопорядку, блокування або захоплення особливо важливих об’єктів чи місце-востей, спроби захоплення державної влади або зміни конституцій-ного ладу в Україні шляхом насильства, посягання на територіальну цілісність держави. Вводиться такий стан на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях (ст. 8).Закон визначає заходи, що застосовують в умовах надзвичай-ного стану: тимчасове виселення людей з небезпечних зон; встанов-лення, при необхідності, карантину; запровадження особливого по-рядку розподілення продуктів харчування; мобілізація всіх ресурсів для ліквідації наслідків, проведення аварійно-рятувальних і віднов-лювальних робіт.