46. Розрахунки чисельності різних категорій працівників.

Для визначення потрібної чисельності робітників, їх професійного і кваліф складу вихідними даними є вир-ча програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продукт праці, структура робіт. При укрупнених розрахунках заг потреба підпр-а в кадрах (Ч) визн віднош обсягу вироб-а (Ов) до заплан-о виробітку на 1 працюючого (В):

Ч = Ов / В.

Залежно від специфіки вир-ва викор-ть різні методики визн-ня чис-ті основних робітників. Розрах-и чисельність осн робітників за трудомісткістю робіт, потрібно визн кількість роб часу, необхідного для Вик-ня виробничої програми. Для цього визн-ть кількість нормо-годин, необхідну на програму, яка дорівнює кількості продукції, помноженої на чинну норму часу на 1 виріб. Для визн чисельності осн робітників необхідно також визн реал фонд робочого часу. Для цього розробляють баланс роб часу 1 робітника, в якому обчислюють три види робочого часу: календарний — кількість днів протягом план року; номінальний — календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів; плановий реальний, або ефективний, фонд роб часу, який одержуємо після відрахування з номінального фонду цілоденних втрат роб часу, пов'язаних із планованими черговими відпустками, неявками з причини хвороби, відпустками у зв'язку з вагітністю та пологами, виконанням службових і держ обов'язків. Якщо до план реал фонду часу 1 робітника додати фактичну відпустку з дозволу адміністрації, прогули і цілодобові простої, то одержимо звітний баланс роб часу 1 робітника.

Своєрідність трудової діяльності допоміжних робітників обумовлює специфіку в методах розрахунку їх чисельності. На роботах, які піддаються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити залежно від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів чисельність допоміжних робітників розрах тими самими методами, що й чис основних робітників за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування.

У тих випадках, коли вир-чий об'єкт або устаткування обслуг групою робітників і розміщення їх всередині об'єкта не визн-ся, розрахунок чисельності здійснюється за нормативами.

Для розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше викор нормативний метод, який грунт на застосуванні нормативів навант-ня, обслуг-ня, керованості і чис спеціалістів.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть застосов в галузях невир сфери. Нормативи чис спеціалістів доцільно застос на підпр-ах галузей мат вир-ва. Вони передбач установлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності кадрів спеціалістів і осн техніко-ек показниками діяльності підпр-ва, такими як номенклатура або асортимент продукції, продукт-ть праці, вартість основних виробничих фондів та ін.

Типова номенклатура посад розробл на всіх рівнях управління — від підпр-ва до мін-ва і є вихідною базою нормативів насиченості спец-ми і потреби в них у розрізі спеціальностей.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному план періоді розрах відношенням нормат чис спеціалістів до середньооблік чис працівників. Загальна потреба визн множенням нормат коеф насиченості спеціалістами (Кн) на планову чис прац у даному році (Чпп):

Чс = Кн*Чпп.

На підпр-вах аналізується виконання плану з чисельності і складу працівників. Метою цього аналізу є:

• визначення відповідності між фактичною і плановою чисельністю працівників загалом і за окремими категоріями;

• розподіл працівників за характером виробництва (основне й допоміжне);

• визначення складу працівників за статтю, стажем, віком і освітою;

• з'ясування причин відхилення фактичної чисельності від планової;

• установлення якісних змін у складі працівників;

• виявлення розмірів і причин плинності.

Загальна потреба в спеціалістах і службовцях визн залежно від трудомісткості закріплених функцій, норм керованості, рівня механізації управління і з урахуванням типових штатних розкладів. Заг потреба в спеціалістах (Чс) являє собою суму чис спеціалістів на підприємстві на початок заплан періоду (Чсб) і величини додаткової потреби в спеціалістах (Де): Чс = Чсб + Дс.

47. Вир-во праці, її показн і рез-ви підвищ.

Під продуктивністю праці як ек категорією заведено розуміти ефе-сть (плодотворність) труд витрат, здатність конкретної праці створ за 1 часу певну кількість матблаг. Підвищ продуктивності праці хар-ує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменш, а уречевленої збільш, проте збільш в такий спосіб, що заг величина трудомісткості товарів зменш. Рівень продуктивності праці визнач кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє 1 працівник за 1 роб часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю роб часу, що витрач на вир-во 1 продукції (виконання роботи чи послуги). Різноманітність підходів до визнач рівня продукт-сті праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуг-ня та управління виробництвом). Тр показники потребують добре налагодженої роботи з тех нормування та обліку праці.

Існує кілька класс-ій резервів зростання продуктивності праці.

1)Усі вони поділ на 2 великі групи: резерви поліпшення Вик-ня живої праці (роб сили) і резерви більш еф-го викор осн і обігових фондів. До 1 групи належать всі резерви, пов'яз з орг-цією умов праці, підвищ дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням орг-них умов для безперебійної роботи, а також із забезпеченням досить високої мат і моральної зацікавленості працівників у результатах праці. 2 группа - резерви кращого Вик-ня осн вир фондів за потужністю і часом, а також резерви більш ощадливого і повного Вик-ня

сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших обігових фондів.

2) резерви за ознаками можливостей їхнього Вик-ня поділяють на резерви запасу і втрат. За часом Вик-ня резерви - на поточні і перспективні.

Поточні резерви можуть бути реалізовані без істотних змін технол-го процесу і без додаткових капіталовкладень, перспективні резерви вимагають перебудови вир-ва, більш досконалого устаткування, капіт витрат і значного часу на підготовчі роботи.

Резерви зростання продуктивності праці за змістом: соц-ек – визн можливості підвищ якості використовуваної робочої сили; мат-технічні – визн можливості застосування більш ефективних засобів вир-тва; орг-ек – визн можливості удосконалювання об'єднання роб сили і засобів виробництва.

За сферами виникнення розрізняють загальнодерж, рег-ні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви. До загальнодерж належать резерви, Вик-я яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом. Вони пов'язані з недовикористанням НТП, нерац розміщенням підприємств та неефективною демогр та територ зайнятістю населення, недостатнім викор ринк механізмів і методів госп-ня тощо.

Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшення викор продукт сил цього регіону.

Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперованих поставок, викор можливостей однієї галузі для підвищ продукті праці в ін.

Галузеві – це резерви, пов'язані з можливостями підвищ продукті праці у цій галузі ек-ки й зумовлені недостатнім викор-ям техніки і технології вир-ва, прогресивних досягнень і передового досвіду; недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванням виробництва тощо.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Значення їх полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки, і на ньому виявляються й викор всі попередні резерви.