Завдання на виконання роботи

1. Провести коагуляцію золю гідроксиду заліза електролітами: 3 М KCl, 0,05 M K₂SO₄ , 0,001 M K₃[Fe(CN)₆].

2. Розрахувати для них пороги коагуляції.

3. Розрахувати коагулюючу здатність для даних електролітів.

4. Порівняння коагулюючої дії різних електролітів.

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

Три штативи – кожний з 18 пробірками, колби для великих розведень (розведення більші, ніж 1:10), бюретка місткістю 25 мл, градуйовані піпетки місткістю 10 і 2 мл, золь гідроксиду заліза, електроліти: 3 M KСl, 0,05 M K₂SO₄, 0,001 M K₃[Fe(CN)₆].

Порядок виконання роботи

1. Приготувати розчини різних розведень електролітів відповідно до табл.11.1.

Таблиця 11.1

Результати дослідження коагуляції золю гідроксиду заліза

Електроліт	Концент-рація С, моль/л	Серія розведення
		перша	друга
KCl K2SO4 K3[Fe(CN)6]	3,0 0,05 0,001	1:0; 1:1; 1:2; 1:3; 1:5 + – – – – 1:0; 1:1; 1:5; 1:10; 1:20; 1:30 + + + + – – 1:0; 1:1; 1:5; 1:10; 1:20; 1:30 + + – – – –	1:0,2; 1:0,5; 1:0,8 + + – 1:12; 1:14; 1:17 + + – 1:2; 1:3; 1:4 + – –

Для виключення впливу катіонів користуються калійними солями.

2. Від кожного розведення відібрати по 2 мл у чисті пробірки і долити у них по 4 мл золю гідроксиду заліза.

3. Через 20 хв позначити пробірки, в яких сталася коагуляція золю (тобто виникло помутніння). Розведення електролітів, що спричинили коагуляцію золю, позначити плюсом, а де не відбулася коагуляція – мінусом (див. табл.11.1).

4. Провести аналогічні дії для другої серії розведень. Розведення готують таким чином, щоб концентрації розчинів коагулюючого електроліту знаходились між двох сусідніх значень концентрації першої серії розбавлень, одна з яких викликала коагуляцію, а друга була нижче порогу коагуляції.

5. Виходячи з одержаних даних, розрахувати поріг коагуляції кожного електроліту за даними останньої пробірки, в якій пройшла коагуляція за найменшої концентрації розчину, використовуючи рівняння (11.1).

6. Розрахувати коагулюючу дію для кожного електроліту за рівнянням (11.2).

7. Перевірити правило Шульце – Гарді, використовуючи рівняння (11.3).

Опрацювання результатів

Одержані розрахункові дані заносяться до табл. 11.2

Таблиця 11.2

Результати визначення порогу коагуляції

та коагулюючої дії іонів різної валентності

Дані	Іони-коагулятори
	Cl^–	SO4^2–	[Fe(CN)6]^3–
Валентність іонів Поріг коагуляції Коагулююча дія іонів	1	2	3

Отже, чим більша валентність іона-коагулятора, то більше число об’ємів золю можна скоагулювати одним його молем. Для того, щоб визначити у скільки разів збільшується коагулююча дія зі збільшенням валентності іона-коагулятора, слід коагулюючу дію двозарядного іона розділити на коагулюючу дію однозарядного, а коагулюючу дію тризарядного – на коагулюючу дію однозарядного, тобто:

; (11.3)