Формаційний підхід

Десятиріччями в радянській економічній літературі аналіз міжнародних економічних відносин ототожнювався з формаційним підходом. Цей підхід розроблено і обґрунтовано К.Марксом. Марксистське вчення спиралося на те, що джерелом прогресу людського суспільства є розвиток матеріальних засобів виробництва. При тому виробничі відносини у своїй цілісності утворюють економічну систему суспільства, яка характеризує особливий ступінь розвитку людства. Наріжним каменем вчення К.Маркса про економічні системи було поняття суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація – історично певний тип суспільства, якісна визначеність якого обумовлена існуючим способом виробництва, специфікою пануючих виробничих відносин; - ступінь суспільного розвитку.

Він поділив історію людства на три великі формації: первинну (докласове суспільство), вторинну (класове суспільство) і третинну (безкласове суспільство), яким відповідало п’ять типів економічних систем

П’ятиступенева модель еволюції суспільства

Види формацій	Типи економічних систем
Первинна (докласове суспільство)	Первісна
Вторинна (класове суспільство)	Рабовласницька
	Феодальна
	Капіталістична
Третинна (безкласове суспільство)	Комуністична

Отже, формаційний підхід пізнання міжнародних економічних відносин, пов’язаний з еволюцією світогосподарських зв’язків як поступального процесу переходу від однієї формації до другої, системоутворюючим елементом якої вважаються виробничі відносини.

Формаційна модель ґрунтується на наступних принципах:

1. Матеріальне виробництво – джерело прогресу людського суспільства

2. Виробничі відносини – системоутворюючий чинник

3. Класова боротьба

4. Перехід від економічної системи до системи відбувається шляхом соціальної революції

Зазначені принципи виявилися найбільш суперечливою і вразливою частиною марксистської концепції п’ятиступеневої моделі еволюції суспільства і тому ця модель не була прийнята переважною більшістю західних вчених.

Цивілізаційний підхід

З початку ХХ ст. під впливом наукових концепцій О.Шпенглера та А.Тойнбі Європа перейшла до розгляду історії людства через призму співіснування кількох окремих своєрідних цивілізації. Вважалось, що людство в процесі свого розвитку проходить:

Епоха дикості -

Епоха варварства

- Епоха цивілізації

Доісторичні часи

Людство протягом тисячоліть здійснює перехід від привласнюючого до відтворюючого типу господарювання.

Привласнюючий тип господарювання – головним видом діяльності і джерелом продуктів обміну, що забезпечували життя людини були полювання, рибальство, збирання дарів природи.

Відтворюючий тип господарювання – предметами обміну стають переважно продукти людської праці.

Докорінні зміни у способі господарювання відбулися в Добу неоліту, а остаточний перехід відбувається за часів Бронзової та Залізної доби. Соціально-господарські зміни мали настільки велике історичне значення, що вчені визначили їх як неолітична революція.

Неолітична революція – перехід від привласнюючого типу господарювання до відтворюючого (7-6 тис. до н.е.)

Саме в результаті неолітичної революції виникає І суспільний поділ праці (СПП) і починається соціальне розшарування племен, виникають межплеменні об'єднання, створюються перші держави, такі як Єгипет, Індія, Месопотамія та ін., стають помітними ознаки Стародавнього світу.

І СПП – спеціалізація між людьми, зайнятими або в землеробстві або в скотарстві.

Починається епоха цивілізації.

В другій половині ХХ ст. під впливом науково оформленої парадигми трьох глобальних стадій суспільної еволюції цивілізаційний підхід набирає вигляду сучасної наукової концепції. Визначається два головних напрямки розвитку цивілізаційного процесу - вертикальний та горизонтальний, яким відповідають два типи цивілізацій - всесвітні та локальні.

Вертикальний напрямок – відбиває історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого, більш високого.

Цивілізаційний принцип у вертикальному напрямі ґрунтується на концепції "трьох глобальних стадій суспільної еволюції", які в науковій літературі визначаються як всесвітні цивілізації.

Всесвітня цивілізація – ступінь суспільного розвитку матеріальної і духовної культури

Цивілізаційна модель ґрунтується на наступних принципах:

1. Матеріальне виробництво і духовна культура - джерело прогресу

2. Продуктивні сили – системоутворюючий чинник

3. Перехід від одного рівня всесвітньої цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій.

Класифікація всесвітніх цивілізацій відбувається за домінуючими економічними ознаками, такими як вид виробництва, характер праці, провідний тип власності.