Класифікація всесвітніх цивілізацій

Типи всесвітніх цивілізацій	Економічні ознаки
	домінуючий вид виробництва	праця та її характер	провідний тип власності
Аграрна (V – ІV тис до н.е. – ХVІІ – ХVІІІ ст.)	сільськогосподарське	ручна	земельна
2. Індустріальна (сер. ХVІІІ ст. – сер ХХ ст.)	промислове	машинна	промислова
3.Постіндустріальна (сер ХХ ст. - .....)	інформаційне	інтелектуальна (духовна)	інтелектуальна

Аграрна цивілізація. За тривалістю охоплює найбільший історичний період – від неолітичної революції до промислового перевороту. Аграрною вона визначається тому, що економічною її основою за характером продуктивних сил і змістом виробничих відносин було сільськогосподарське /аграрне виробництво. Завдяки цій революції у сільському господарстві почали широко використовуватися камінні знаряддя праці, що забезпечило перехід від збиральництва до виробничої та переробної економіки. Головною формою багатства стала оброблювана земля. Аграрна цивілізація значно прискорила розвиток суспільного виробництва і була панівною значний відрізок історії людства.

Індустріальна цивілізація. Перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі пов'язаний із промисловою революцією (промисловим переворотом). Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною

Промислова революція – перехід від мануфактури до машинного виробництва ( сер. ХУІІІст. - сер. ХІХ ст.)

Промисловий переворот - це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні.

Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія. Соціально-економічні передумови для перевороту визріли в країні у середині XVIII ст, але здійснився він в останній третині XVIII - середині XIX ст.

Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

Промисловий переворот змінив економічну географію Англії. Виникли нові промислові райони, які спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів і продуктів. Значно зросли обсяги промислового виробництва. На середину XIX ст. Англія перетворилася у "майстерню світу", виробляючи близько половини світової промислової продукції, і зайняла виняткове становище в світовому господарстві й міжнародній політиці.

Промислово-торговій гегемонії Англії сприяла економічна політика держави. До 40-х років XIX ст., коли індустріалізація ще не була завершена, в Англії панували високі митні збори на іноземні товари. Коли ж англійська промисловість наскільки зміцніла, що перестала боятися іноземної конкуренції, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі — так зване фрітредерство (від фрі тред — вільна торгівля). Його суть полягала в повному звільненні від мита майже всіх товарів, що завозилися в Англію, і була розрахована на взаємне сприяння, тобто зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввіз англійських товарів в інші країни. Це забезпечувало Англії як вільний збут за кордоном своїх товарів, так і дешеву імпортну сировину та продовольство. Промисловий переворот у Франції мав свої особливості і специфіку. Він розпочався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним.

Промислове піднесення почалося у 1805—1810 рр. в часи правління Директорії та Наполеона, які активно підтримували промисловість і торгівлю. Континентальна блокада Англії, яку проводив Наполеон у 1806 р., закрила французький і європейський ринки для англійських промислових товарів, створила великі економічні труднощі для Англії. Вона прискорила становлення і розвиток деяких галузей французької промисловості: суконної, хімічної, металообробної. Проте ті галузі промисловості, які працювали на колоніальній сировині (бавовняна, цукрова), переживали занепад. У цілому прагнення Наполеоне створити умови для панування французької промисловості на континенті негативно позначилися на ході промислового розвитку. Франція на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля, необхідних для механізації виробничих процесів

На другому етапі промислового перевороту (1815—1848 рр.) хід економічного розвитку Франції прискорюється. Зростають темпи механізації виробництва. Розвивається текстильна, металургійна, поліграфічна, керамічна та інші галузі промисловості. За обсягом виробництва промислової продукції в середині XIX ст. Франція займало друге місце у світі після Великобританії. Однак її технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися низькими.

Третій етап промислового перевороту у Франції відбувся після революції 1848—1849 рр. і тривав до кінця 60-х років. У цей період фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей промисловості. За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі, ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небувалої сили і значення.

Отже, в результаті промислового перевороту французька економіка остаточно перейшла на шлях індустріального розвитку.

Німеччина вийшла на шлях індустріального розвитку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Найважливішою причиною такого відставання була наявність феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздробленість країни. Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту. Політичне роздрібнені німецькі держави будували свою власну економічну політику. Кожна а них мала власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми господарського законодавства, які гальмували створення єдиного національного ринку. Основні промислові райони країни - Пруссько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський - були економічно слабо зв'язані між собою. Промисловий переворот у США. Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах в останньому десятилітті XVIII ст. Його особливість полягає у відсутності тих докапіталістичних пережитків, які мали місце у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Здійсненню промислового перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Створення незалежної держави давало змогу американцям відмежуватися від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. Більше того, період наполеонівських воєн став золотим віком американської торгівлі. Посередництво у торгівлі зброєю, боєприпасами і т. ін. приносило великі прибутки. Почали розвиватися американські міста — важливі торговельні центри.

Важливу роль у здійсненні промислового перевороту відіграє демографічний фактор. Жодна країна світу не знала таких темпів росту населення. До середини XIX ст. кількість жителів США збільшилася у 4,5 раза, в основному за рахунок переселенців із Європи -людей підприємливих, енергійних, які в першу чергу спричинили економічний поступ США.

Незважаючи на високі темпи промислового розвитку в першій половині XIX ст., США залишалися в основному аграрною країною, промисловий переворот завершився лише на Півночі. Розвиток промисловості гальмували південні штати, в яких панувало рабовласницьке плантаційне господарство. Рабовласництво було основною перепоною на шляху розширення внутрішнього ринку - ринку товарів і робочої сили, освоєння земель Заходу, інтенсивного розвитку сільського господарства. Суперечності між північними і південними штатами викликали Громадянську війну в США (1861—1865 рр.), яка водночас була буржуазного революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз'єднаності США, остаточне завершення промислового перевороту.

Отже, завершення в другій половині XIX ст. промислового перевороту в провідних країнах світу створило сприятливі умови для їхнього подальшого індустріального розвитку і обумовило становлення індустріальної цивілізації у світі.

Вперше в історії людства були створені працею людини засоби виробництва, передусім механічні знаряддя праці, які стали основною формою багатства суспільства. Індустріальна цивілізація зумовила не лише механізацію виробничих процесів, а й якісно новий крок у розвитку суспільного поділу праці. Вона розірвала натуральну структуру господарювання, що існувала протягом тисячоліть, і зробила панівною товарну форму виробництва та обігу. За умов розвитку індустріальної цивілізації основним засобом виробництва стали машини. Це призвело до того, що виробник перетворився на придаток до машини, частку виробничого процесу. Відповідно почали обмежуватися й так звані соціальні інвестиції – безпосередні вкладання капіталу в розвиток людини.

Отже, індустріальна цивілізація, забезпечивши небачені до цього можливості розвитку виробничих сил і матеріального багатства суспільства, водночас створила й економічні кордони власного розвитку. Такою лімітуючою межею її подальшого прогресу є розвиток людської особистості. Сформувалася об’єктивна суперечність між загальною логікою історичного розвитку, яка потребує підпорядкування виробничого процесу розвиткові людини, її потребам і здібностям та цілям індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало нагромадження нових якісних характеристик розвитку суспільства. Внаслідок цього у другій половині ХХ ст. і дедалі виразніше почали проявлятися обриси нової цивілізації

Постіндустріальна цивілізація. Виникнення постіндустріальної цивілізації відносять до другої половини ХХ ст. і пов'язують з виходом окремих, найбільш розвинених країн на рівень сучасних досягнень науково-технічної революції (НТР) .

Науково-технічна революція - корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний чинник розвитку суспільного виробництва.

В ході НТР, початок якої відноситься до середини ХХ ст, бурхливо розвивається і завершується процес перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. НТР змінює всю подобу суспільного виробництва, умови, характер і вміст праці, структуру продуктивних сил, суспільного розподілу праці, галузеву і професійну структуру суспільства, веде до швидкого зростання продуктивності праці, надає дію на всі сторони життя суспільства, включаючи культуру, побут, психологію людей, взаємовідношення суспільства з природою, веде до різкого прискорення науково-технічного прогресу .

Витоки терміну “постіндустріальне суспільство” не визначені однозначно. Традиційно вважається, що це поняття було впроваджено в науковий обіг російським вченим Вернадським. Нове суспільство він назвав ноосферно-космічноїю цивілізацією. Його головними ознаками є передусім широка інтелектуалізація виробництва, пріоритетний розвиток науки, складної розумової праці. Якісні особливості економіки періоду зародження і становлення ноосферно-космічної цивілізації полягають з одного боку у вирішальній ролі людського розуму в формуванні та відтворенні засадничих умов життя суспільства, з другого – в поступовому освоєнні космічного простору. Якщо індустріальна цивілізація свого часу виникла на хвилі великих географічних відкриттів на основі розширення економічного простору за рахунок залучення в господарський оборот нових територій, то майбутня цивілізація отримує могутній поштовх у результаті неухильної космізації, тобто освоєння людством навколишнього простору.

Однією з визначальних особливостей постіндустріальної цивілізації є широка її інформатизація, переважання високих технологій і науково-технічних розробок у системі виробничих чинників. З розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб’єкта праці. Людина перестає бути безпосереднім агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелектуальна творча праця. Це, врешті-решт, знімає породжені розвитком індустріального виробництва головні форми відчуження людини, веде до перетворення багатства людської особистості на основну форму багатства суспільства.

Отже, постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної системи людину. Людська особистість є об’єктивною основою для становлення нового за своїм змістом устрою.

Горизонтальний напрямок – відбиває співіснування і взаємодію неоднорідних по своїй суті одиничних цивілізацій окремих країн і народів, які розвиваються в історично окресленому відрізку часу. За просторовою ознакою вони обмежуються територіями окремих регіонів і мають назву локальні цивілізації.

Локальні цивілізації – групи країн і народів, які обмежуються територіями окремих регіонів і розвиваються в історично окресленому відрізку часу.

Системоутворюючими чинниками локальних цивілізацій є, насамперед, економічні, релігійні, культурні та національні особливості. Важливе значення мають також географічне та навколишнє природне середовище, структура державно-політичних інституцій.

Часто за основу локальних цивілізацій береться культурна спадщина. За оцінками А.Тойнбі, в історії людства існувала 21 локальна цивілізація, вісім з яких взаємодіють у даний час. Загибель цивілізацій завжди мала характер катастроф, які проявлялися у руйнуванні досягнень науки і техніки, масовому знищенні населення , зниженні життєвого рівня населення землі

Типи Стародавніх локальних цивілізацій

І. Східні цивілізації

• Шумерська цивілізація (ІІІ тис. до н.е.)

• Стародавня Єгипетська цивілізація (22 ст. до н.е.)

• Цивілізація Месопотамії (Вавілонія) (ІІІ-І тис. до н.е.)

• Давньокитайська цивілізація (6-3 ст. до н.е.)

• Протоіндійська цивілізація (4 ст. до н.е.)

ІІ. Античні цивілізації

• Фінікія (ІІ-І тис. до н.е.)

• Стародавній Рим (рабовласницьке місто-держава 8-7 ст. до н.е.)

• Стародавня Греція (група рабовласницьких міст-полісів, що виникли в 8-6 ст. до н.е. В 146 р. до н.е. включена до складу володінь могутньої Римської рабовласницької імперії)

• Римська імперія (V ст. до н.е. – V ст. н.е.)

В результаті завойовницьких війн, Рим поширив своє панування на весь Апеннінський півострів, підкоривши майже всі існуючі на той час держави Західної та Східної Європи (Західна Римська імперія), Північної Африки та Близького Сходу (Східна Римська імперія-Арабська Візантія), перетворившись у велетенську Римську імперію

ІІІ. Центральна Америка

• Цивілізація ольмеків

• Цивілізація майя

• Цивілізація ацтеків

Типи сучасних локальних цивілізацій

1. Західна,

2. Конфуціанська (китайська),

3. Ісламська,

4. Індуістська,

5. Латиноамериканська,

6. Африканська,

7. Православно-слов’янська

8. Японська.

Уявлення, про роль і значення локальних цивілізацій дають показники, що характеризують питому вагу окремих з них у народонаселенні світу та у валовому світовому продукті.

Отже, цивілізаційний підхід пізнання міжнародних економічних відносин, пов’язаний з еволюцією світогосподарських зв’язків між неоднорідними цивілізаціями окремих країн і територій, які розвиваються в історично окресленому відрізку часу.