2. Методи планових розрахунків.

Пiд час здiйснення процесу планування різноманітна інформація, що надходить до суб’єкту планування, обробляється за допомогою спецiльного iнструментарiю – методiв планування.

Метод - прийом (інструмент), чи процедура, що має важливе

значення для успішного виконання поставленої задачі.

Методи планування являють собою сукупність способів і при­йомів, за допомогою яких забезпечується розробка і обґрунтування планових документів; при цьому, мають на увазі також організацію процесу прийняття рішень, стимулювання генерації ідей.

Методичний апарат планування діяльності підприємства є надзвичайно багатим. Він урізноманітнений запозиченнями та спільністю з інструментарієм інших споріднених науково-прак­тичних галузей знань. Основнi пiдходи до визначення планових показникiв можна класифікувати за ознаками, наведеними на рис.5.

У планових розрахунках зазви­чай оперують кількісними характеристиками, що зводяться в си­стематизовану певним чином сукупність показників. Якісні ознаки стану чи процесу, що характеризують його, але не мають кількісних значень, використовують у плануванні значно рідше - разом із кiлькiсними характеристиками економiчних процесiв вони виконують завдання економічного діаг­ностування.

Проведення планових розрахунків супроводжується одночас­ним застосуванням багатьох різноманітних методів, які, поєдну­ючись, утворюють комплекси з певним призначенням і сферою використання. Такі комплекси зазвичай називають моделями планування. Вирізняють три основні різновиди таких моделей: описові, аналітичні та імітаційні.

Найпростіші та найпоширеніші в практиці — описові (дескрип­тивні) моделі(перша група). Вони містять невелику кількість елементів і ґрунту­ються на простих математичних розрахунках показників, значення яких обчислюється як алгебраїчна сума (адитивна модель), як добу­ток (мультиплікативна), як відношення (кратна) або ж як поєднання зазначених способів (змішана).

Друга група — аналітичні (пояснювальні) моделі. Параметри та­ких моделей задані функціональною формою залежності: як залежні та незалежні змінні величини.

Аналітичні рівняння доповнюються системою обмежень, найчастіше ресурсних. Особливість аналітич­них моделей полягає в тому, що вони дають змогу уявити можливі наслідки подій через визначення очікуваних змінних за тих чи ін­ших умов. Аналітичні моделі з уведеною цільовою функцією пере­творюються в моделі прийняття рішень, що дає змогу не лише пе­редбачити можливі варіанти дій, а й вибрати з них оптимальний.

Третя група моделей - імітаційні - налаштовані на відтворен­ня реальних ситуацій і дають змогу маніпулювати створеною мо­деллю з метою знайдення оптимального рішення через імітацію на­слідків за всіма можливими варіантами дій. Вони унаочнюють механізм причиново-наслідкових зв'язків в економічних подіях на підприємстві, тому використовуються також як тренінгові засоби.

Оскільки в процесі планування, як вже зазначалося, завжди ви­користовують комплекс методів, то надзвичайно важливою пробле­мою є раціональний вибір такої комбінації. Це пiдтверджує тезу про те, що планування є творчiй процес. Так, Джорд Стайнер пише, що шлях вiд цiнної ідеї до втiлення її у кiнцевий комерцiйний продукт та прибуток, довгий та небезпечний, i творчiсть може i повинна охоплювати весь цей шлях. [ 5 ]. При цьому мається на увазі не тiльки визначення моделi чи комбінації методів, а й виконавців з їх досвідом та інтуїцією, оскільки планова ді­яльність має досить імпровізаційний характер і в значній мірі її зміст, послідовність і робочий інструментарій задаються самим плановиком-професіоналом, бо за умов невизначено­сті та непередбачуваності економічного середовища навіть складна математична модель далеко не завжди здатна мінімізувати негативні наслідки впливу безлічі чинників.

Необхiднicть творчого підхіду до планової діяльності обумовлена тим, що економiчна ситуацiя постiйно змiнюєтся, а тому вимогає виробляти не тільки «типові» рішення задач що виникають, а й не стандартні.

До методів, що найчастіше використовуваються під час планування, можна віднести: