3. Норми і нормативи капітальних вкладень і тривалості інвестиційного циклу;

4. Норми і нормативи витрати і запасів сировини, матеріалів, палива і енергії;

5. норми і нормативи витрат праці і ЗП – норми часу, виробітку, чисельності, трудомісткості (у натуральних одиницях), норми витрат ЗП, норми використання і приросту трудових ресурсів;

6. норми і нормативи використання потреби в устаткуванні – норми і нормативи потреби в устаткуванні для визначення і заміни зношеного обладнання; для визначення потреби на комплектування продукції машинобудування і створення обмінного фонду;

7. норми і нормативи охорони навколишнього середовища – включають норми і нормативи охорони повітряного басейну, охорони і раціонального використання флори і фауни, водних ресурсів, земель, запасів природних ресурсів.

Граничний аналіз

Цей метод дозволяє знаходити прибуткове співвідношення витрат і доходів підприємства. Він прийнятний у тих випадках, коли є можливість підрахувати граничні витрати і зіставити їх з граничними доходами. Метод найчастiше використовують для визначення оптимальних обсягiв виробництва.

Граничний доход (граничні витрати) – це середнє збільшення доходу (витрат) у розрахунку на додаткову одиницю продукції, що викликано збільшенням виробництва більше, ніж на одну одиницю. Їх визначають за формулами:

Дг = ∆ Д / ∆ V та Вг = ∆ ТС / ∆ V.

де Дг– граничний доход, грн.; де Вг – граничнi витрати, грн;

∆ Д – зміна доходу при зміні обсягу ∆ ТС– зміна витрат при зміні обсягу

виробництва на ∆ V шт.; виробництва на ∆ V шт.;

∆ V - зміна обсягу виробництва, шт. ∆ V - зміна обсягу виробництва, шт.

Вихідним положенням методу зіставлення граничних показників є те, що збільшення обсягу виробництва ефективне, доки величина додаткового доходу на одиницю продукції перевищує величину додаткових витрат.

3. Класифікація видів планування.

Планування можна класифікувати по різних напрямах:

1. По ступеню обхвату сфер діяльності:

• загальне планування, тобто планування всіх сфер діяльності підприємства;

• приватне планування, тобто планування певних сфер діяльності.

2. За змістом (видам) планування:

• техніко-економічне: пошук нових можливостей, створення певних передумов;

• оперативно-виробниче – реалізація можливостей і контроль поточного ходу виробництва.

3. По об'єктах функціонування:

• планування виробництва;

• планування збуту;

• планування фінансів;

• планування кадрів.

4. По періодах (обхвату відрізків часу):

• поточне техніко-економічне планування, що охоплює відрізок часу від місяця до 1 року роботи підприємства;

• перспективне техніко-економічне планування, що охоплює відрізок часу понад 1 року (з розбиттям на середньострокове – на строк до 5 років і довгострокове планування – на термін більше 5 років).

В якості оцінки ефективності планування використовують декілька критеріїв:

• повнота планування, тобто ступінь обхвату плануванням всіх підрозділів підприємств;

• безперервність планування;

• гнучкість планування, тобто можливість оперативного коректування планів;

• можливість контролю за виконанням плану.

В країнах з розвиненою ринковою економікою виділяють наступні фази планування:

• розробка глобальних цілей (стратегій) фірми;

• розробка локальних цілей (стратегій) фірми;

• аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища фірми;

• пошук альтернатив і оцінка найкращої альтернативи;

• прогнозування;

• ухвалення рішення, постановка планового завдання;

• розробка виробничого (внутрішнього) плану.

Залежно від горизонту планування перспективний план розробляється з різним ступенем деталізації.

Довгостроковий план – виражає стратегію розвитку підприємства, в

ньому використовуються рішення, які стосуються сфер діяльності. Він носить концептуальний характер.

Середньостроковий план – деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковими і середньостроковими планами є умовною. Тривалість планового періоду залежить від умов діяльності підприємства, його галузевої приналежності, загальної економічної ситуації в країні.

Поточне планування – полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством і по всіх напрямах його діяльності на більш короткі періоди часу (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне узгодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності і параметрів технологічного процесу.