7.2. Класифікація машин і обладнання

Машини, обладнання, устаткування і транспортні засоби, що експлуатуються на підприємстві і перебувають в його власності або користуванні, відносять до основних фондів (засобів) даного підприємства.

Машини, устаткування і транспортні засоби за роллю в господарській діяльності підприємства, в його профілізації і галузевій приналежності відносять до активної частки основних фондів, тоді як будівлі і споруди вважаються за пасивну частку цих фондів.

Одиницею обліку машин і обладнання є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів є об'єкт зі всіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж відособлений комплекс конструктивно зчленованих предметів, що є єдиним цілим і призначений для виконання певної роботи.

Кожен інвентарний об'єкт має свій термін корисного використання. Кожному інвентарному об'єкту надається інвентарний номер, який позначений на прикріпленому жетоні, нанесений фарбою або іншим способом. Інвентарний номер, наданий об'єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві. На кожен інвентарний об'єкт в бухгалтерії заводиться і ведеться інвентарна картка обліку основних засобів стандартної форми. У інвентарній картці наведені основні дані про об'єкт: термін корисного використання, спосіб нарахування амортизації, місце розташування, технічні дані і т. ін.

На основі даних бухгалтерського і оперативного обліку, а також технічної документації здійснюється оперативний контроль за використанням основних засобів, в тому числі машин і обладнання. При цьому завжди відома інформація про кількість об'єктів з розподілом їх на власні й орендовані, встановлені і невстановлені, діючі і невживані. Дані оперативного обліку відображають відомості про час роботи і простої устаткування з різних причин.

Первинним об'єктом оцінювання може бути:

– функціонально самостійна одиниця устаткування (машина, верстат, агрегат, прес, апарат, система, установка) або транспортний засіб (автомобіль, тягач, конвеєр, транспортер, підйомник, локомотив, вагон, судно і т.ін.), укомплектовані всіма необхідними для роботи пристосуваннями і приладдям;

– машинні комплекси, що об'єднують декілька взаємозв'язаних між собою одиниць устаткування і допоміжних пристроїв (технологічні комплекси, потокові і автоматичні лінії, роботизовані комплекси, гнучкі модулі, автопоїзди і т.ін.).

На підприємствах інвентарні об'єкти, що перебувають на обліку, можуть не завжди відповідати вимозі функціональної завершеності і комплектності, тому при оцінюванні вартості інколи виникає необхідність уточнити склад оцінюваних об'єктів і, якщо потрібно, внести зміни до складу врахованих одиниць основних засобів.

Всі інвентарні об'єкти на підприємствах занумеровані, і на кожен з них заведена в бухгалтерії або в службі з управління майном інвентарна картка за типовою формою. Якщо на підприємстві облік основних засобів організований добре, і записи в інвентарних картках ведуться акуратно, тоді із цих документів оцінювач отримує достатньо повну інформацію про основні характеристики об'єкта, час і джерела його придбання, місце розташування, проведені переоцінки, пересування з одного підрозділу в інший, проведені конструктивні зміни. Таким чином, в інвентарній картці відбивається вся історія життя об'єкта на даному підприємстві. Особливо цінною для оцінювання вартості інформацією є відомості про первинну (купівельну) вартість на дату придбання і введення в експлуатацію і про відновлювальну вартість після відповідних переоцінок. З інвентарної картки також можна дізнатися про вік об'єкта, термін його корисного використання і застосовуваний метод амортизації.

Система обліку основних засобів є цінною інформаційною базою для оцінювання вартості. Майже всі офіційні первинні дані про об'єкти оцінювання оцінювач отримує із документів цієї системи. Облікові відомості також допомагають виконати угрупування об'єктів за низкою ознак.

Залежно від рівня участі в основному виробничому процесі машини, обладнання і транспортні засоби відносять або до виробничих, або до невиробничих основних засобів. Перші перебувають у складі виробничих підрозділів підприємства, другі – у складі підрозділів і установ соціально-культурної сфери (житлово-комунального господарства, поліклініки, клуби, стадіони і т.ін.). Виробничі машини й устаткування, у свою чергу, підрозділяються на основні, тобто, зайняті у виробництві основної продукції або виконанні послуг, і допоміжні, тобто, зайняті у виконанні допоміжних і обслуговуючих робіт (устаткування лабораторій, ремонтних підрозділів, технічного контролю і т. ін.).

Об'єкт оцінювання може перебувати на певному етапі життєвого циклу, і з цієї точки зору машини й обладнання підрозділяють на:

• призначені до встановлення, тобто, обладнання, яке недавно надійшло і готується до експлуатації, монтується, налагоджується, проходить випробувальну експлуатацію;

• що перебувають в експлуатації;

• тимчасово не експлуатовані й такі, що перебувають в капітальному ремонті, реконструюються, модернізуються, переоснащуються і т.ін.;

• що перебувають в консервації або запасі (зокрема мобілізаційному);

• що готуються до вибуття для продажу або до передавання в оренду;

• вибулі з експлуатації, що підлягають розбиранню, демонтажу й утилізації.

Для оцінювання важливо володіти інформацією про наявні права власності на оцінювані об'єкти. З цих позицій виділяють машини і обладнання:

• належні підприємству за правом власності;

• що перебувають в оперативному управлінні або господарському віданні;

• орендовані у іншого власника;

• власні, передані в оренду. Причому, оренда може бути з правом повного викупу або з подальшим поверненням власникові.

Залежно від способу придбання оцінювані машини і обладнання підрозділяють на:

• придбані новими;

• придбані уживаними;

• виготовлені власними силами.

З огляду на спеціалізацію машини і обладнання поділяють на такі види:

• стандартні універсальні машини, що серійно виробляються в Україні або за кордоном;

• спеціалізовані машини, що виробляються на базі універсальних машин;

• спеціальні машини, що виготовляються тільки за індивідуальними замовленнями.

За походженням машини і обладнання підрозділяють на вітчизняні й імпортні.

Залежно від переважного призначення машини і обладнання поділяють на:

• енергетичні (силові) машини і обладнання – генератори, які виробляють теплову й електричну енергію; двигуни – перетворюють енергію будь-якого виду (енергію вітру, води, теплову, електричну) в механічну;

• робочі машини і обладнання – машини, інструменти, апарати й інше обладнання, призначене для механічного і хімічного впливу на оброблюваний предмет, що перебуває у твердому, рідкому чи газоподібному стані, з метою зміни його форми, властивостей, стану і положення.

До робочих машин відносять такі види технологічного обладнання:

– для виробництва промислової продукції,

– сільськогосподарське;

– транспортне;

– будівельне, торгівельне, складське, водопостачання і каналізації, санітарно-гігієнічне, інші види;

• інформаційне обладнання – призначене для перетворення, передавання і зберігання інформації. До інформаційного обладнання відносять:

– обладнання систем зв’язку (телефонного, телеграфного, факсимільного, телекодового), кабельного радіо, телебачення;

– засоби вимірювання і управління (вимірювальні прилади для аналізу, обробки і представлення інформації, засоби для регулювання і блокування виробничих і невиробничих процесів, диспетчерського контролю, сигналізації, наземні радіонавігаційні засоби, локатори і т. ін.);

– засоби обчислювальної техніки (аналогові і аналогово-цифрові машини, обчислювальні, електронні машині, прилади для автоматизації процесів зберігання, пошуку і обробки інформації);

– засоби оргтехніки (копіювальна техніка, офісні АТС, калькулятори і т.ін.);

– засоби зберігання інформації;

– театрально-сценічне обладнання;

• транспортні засоби – пристрої, призначені для переміщення людей і вантажів (залізничний, водний, автомобільний, повітряний, космічний, міський транспорт і засоби виробничого транспорту);

• виробничий і господарський інвентар – предмети технічного призначення, що беруть участь у виробничому процесі, але не належать ані до машин, ані до обладнання. До них відносять ємності для зберігання рідин, пристрої і тару для сипучих, штучних і тарно-штучних матеріалів, пристрої і меблі, що застосовуються для полегшення виробничих операцій, предмети конторського та господарського призначення, спортивний інвентар.

При оцінюванні також потрібно брати до уваги, що за положеннями податкового обліку більшість машин, устаткування і транспортних засобів відносять до майна, що підлягає амортизації, але деякі із них до такого майна можуть не відносити.

Класифікація машин і обладнання для цілей оцінювання повинна бути повною, точною, та відображати лише ті особливості, які значною мірою впливають на результат оцінювання.

Маючи в своєму розпорядженні зібрану первинну інформацію, підтверджену відповідними документами, можна розпочинати зовнішній огляд оцінюваних об'єктів. Щонайпершим завданням зовнішнього огляду є ідентифікація об'єктів оцінювання. Ідентифікація в широкому сенсі – це встановлення тотожності між тим предметом, який реально існує, і тим описом предмету, який поданий в офіційному документі на цей об'єкт. Ідентифікація об'єктів оцінювання означає, по-перше, складання або уточнення списку оцінюваних одиниць обладнання, машин і транспортних засобів за їхньою реальною наявністю, тобто, проведення ніби своєрідної інвентаризації, по-друге, перевірку і приведення у відповідність з реальним станом облікової і технічної документації на оцінювані об'єкти.

Зовнішній огляд з метою ідентифікації є обов'язковою процедурою, особливо при одиничному оцінюванні. Причому скрупульозність огляду залежить від мети оцінювання, важливості обставин і рівня відповідальності за її результати. Насамперед необхідно встановити відповідність реального об'єкта записам в технічному паспорті або інвентарній картці про його модель (модифікації, виконання) і основні характеристики. Далі потрібно провести поагрегатну ідентифікацію, при цьому може бути виявлена відсутність якихось агрегатів, вузлів, деталей, приладів, які були зняті з машини під час експлуатації за непотрібністю чи з інших причин, а також наявність додатково встановлених інших агрегатів, вузлів, деталей і приладів. Необхідно з'ясувати, чи піддавався об'єкт модернізації і що в ньому було змінено порівняно із первинним конструктивним описом.

В деяких випадках виникає необхідність не лише зовні оглянути об'єкт, але й перевірити реальну комплектність інструменту, пристосувань, оснащення й інвентарю; переконатися в працездатності і експлуатаційній готовності об'єкта шляхом випробного його включення, перевірити деякі його характеристики у включеному стані.

Навіть в умовах масового оцінювання слід провести хоч би поверхневий огляд оцінюваного парку машин. Як мінімум, необхідно переконатися в тому, що всі об'єкти в представленому описі реально існують. Інколи з метою заощадження часу зовнішній огляд суміщають з експертизою фізичного стану об'єкта. В результаті такої експертизи отримують додаткову інформацію про об'єкт, необхідну для точнішого розрахунку вартості. Прикладом може бути організація експертизи з метою визначення рівня фізичного зносу об'єкта. До проведення експертизи фізичного стану залучають технічних експертів, тобто, фахівців, які добре знають дану техніку, її пристрої, технічні й експлуатаційні характеристики, правила технічного обслуговування і ремонту, а також володіють методикою технічної діагностики.

В ході технічної експертизи встановлюють:

– реальні значення основних параметрів, що розвиваються об'єктом, і їхню відмінність від паспортних значень (продуктивності, швидкості руху робочих органів, рівня шуму, рівня биття і вібрацій і т.ін.);

– загальний фізичний стан об'єкта (стан забарвлення, сліди зварювальних робіт, стан мастила, наявність масляних плям і калюж під об'єктом, стан навколишнього середовища і робочого місця і т.ін.);

– яким ремонтам і коли піддавався об'єкт;

– які агрегати і вузли були замінені на нові при ремонтах і з якого часу вони працюють в об'єкті;

– яка система технічного обслуговування застосовується (за викликом, профілактична, інспекційна);

– наскільки інтенсивно експлуатується об'єкт в часі і за потужністю (працює в одну, дві або три зміни, епізодично, сезонно; потужні характеристики завантажені повною мірою або частково, чи всі функціональні можливості використовуються);

– поведінка об'єкта в роботі шляхом спостереження за ним протягом деякого часу, при цьому з'ясовують, зокрема, як часто він ламається, наскільки безпечний, скільки робітників постійно зайнято при роботі устаткування, яка реальна продуктивність і т.ін.

Результати технічної експертизи вносять зазвичай до акта про технічний стан об'єкта, який слугує відправним документом для подальших розрахунків вартості. Роботи із ідентифікації і первинного обстеження об'єктів оцінювання є рутинними і трудомісткими, але їхні результати вкрай важливі для отримання надійних висновків.