Лекція 2. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ.

БІЗНЕС-ПЛАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

План:

1. Стадії життєвого циклу інвестиційного проекту.

2. Бізнес-план інвестиційного проекту.

3. Контролінг і моніторінг інвестиційного проекту.

У міжнародній практиці план розвитку підприємства являє собою бізнес-план, що, по суті, є структурованим описом проект розвитку підприємства. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він називається "інвестиційним проектом". Звичай­но, будь-який новий проект підприємства в так чи інакше пов'яза­ний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному ро­зумінні інвестиційний проект — це перелік заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційної ідеї з метою одержання прибутку чи до­сягнення соціального ефекту.

Реалізація інвестиційного проекту в умовах високорозвинутої ринкової економіки, по суті, зводиться до серії взаємозалеж­них і скоординованих закупівель: машин і устаткування; матеріалів; ліцензій і "ноу-хау"; будівельних, монтажних і пускона­лагоджувальних робіт; консультативних послуг з підготовки про­ектно-кошторисної документації, проведенню торгів, нагляду за роботами, підготовки персоналу для роботи на об'єкті інвес­тиційної діяльності тощо.

Життєвий (проектний) цикл інвестиційного проекту — це проміжок часу з моменту ініціації інвестиційного проекту до мо­менту його ліквідації. Життєвий цикл є вихідним поняттям для вирішення проблеми фінансування робіт із проекту, прийняття відповідних рішень. Стани, через які проходить проект, назива­ються стадіями (етапами, фазами). Стадія життєвого циклу інве­стиційного проекту являє собою інтервал часу, протягом якого динаміка фінансових потоків зберігає свою монотонність, їхня структура залишається, практично незмінною, а перелік заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційної ідеї, залишається досить постійним.

Чіткого (раз і назавжди визначеного) розподілу життєвого циклу на стадії бути не може. По-перше, існує спе­цифіка окремих країн і секторів економіки, в яких ре­алізується інвестиційний проект. По-друге, існує досить ши­роке коло учасників реалізації інвестиційного проекту (спон­сори, проектна компанія, підрядники, кредитори, інвестори, оператори тощо) і кожен учасник може дивитися на проектний цикл "своїми очима", мати особливе уявлення про фази, етапи, стадії проекту.

Довжина життєвого циклу проекту в часі означає, що май­бутня величина (цінність) витрат і доходів з погляду сьо­годнішнього дня (тобто моменту ухвалення рішення про інвесту­вання засобів у проект) різні.

Життєвий цикл інвестиційного проекту умовно поділяється на 5 стадій (рис 2.1).

На першій стадії життєвого циклу інвестиційного проек­ту здійснюється зародження інвестиційної ідеї. Здійснюється укладання попередніх угод і договорів з підрядниками і субпідрядниками, а також іншими суб'єктами інвестиційної діяльності.

Ініціатива розроблення інвестиційного проекту може йти від будь-якої, юридичної чи фізичної особи, що бажає взяти участь у проекті в якості практично будь-якої сторони. Це може бути і замовник, якому потрібен той або інший вид товару і яко­го цікавить, наскільки реальне його виробництво, скільки воно буде йому коштувати, наскільки кращий з усіх точок зору но­вий варіант, ніж той, що застосовувався колись, тощо. Ініціато­ром може виступати інвестор, що бажає вкласти гроші, але не знає, яка імовірність успішного здійснення його ідеї і яку відда­чу він одержить у випадку успіху. Нарешті, ініціатором інвес­тиційного проекту може виступати і виробник деякого нового товару або автор ідеї, що бажає за допомогою розрахунків пере­конати організації чи лиця, що можуть стати інвесторами, довірити йому гроші.

У першій стадії можна виділити ряд етапів:

— розроблення концепції проекту;

— оцінювання життєздатності проекту;

— планування проекту;

— розроблення технічних вимог;

— вибір і оформлення земельної ділянки;

— ескізне проектування.

На першій стадії розраховується необхідний обсяг фінансо­вих ресурсів для реального інвестування. Для цього підбираються необхідні об’єкти аналоги, за якими розраховується вартість ново­го будівництва чи придбання устаткування і машин.

Для цієї стадії характерне поступове збільшення витрат і практично повна відсутність грошових надходжень. На графіку це відоб­ражає крива життєвого циклу інвестиційного проекту (див. рис. 2.1).

На другій стадії життєвого циклу інвестиційного проекту грошові видатки різко зростають у зв'язку з придбанням основ­них фондів і оборотних коштів. Здійснюється придбання й уста­новка основних засобів, а також, якщо є необхідність, придбання ліцензій, патентів або "ноу-хау", що забезпечують ефективне ви­користання цих основних засобів. Можуть бути зроблені видатки на навчання майбутнього персоналу, проведення рекламної кам­панії, юридичне оформлення нової діяльності тощо, що необхідно для реалізації інвестиційного проекту. Грошові надходження на цій стадії, як і раніше, відсутні. Стадія закінчується в точці макси­мальних витрат (див. рис 2.1).

Ця фаза може мати такі етапи:

— детальне (робоче) проектування;

— організація торгів і укладання контрактів;

— організація закупівель і постачань;

— будівельно-монтажні роботи.

Більшість інвестиційних проектів передбачає комплекс­ну, складну за структурою закупівельну діяльність: закупівлі машин, устаткування, інших інвестиційних товарів; закупівлі консультативних та інших послуг (з підготування проектної до­кументації, тендерної документації; сприяння закупівельної діяльності; керування проектом; нагляд за реалізацією проекту тощо). Договори з підрядниками укладаються шляхом прове­дення торгів, якщо план передбачає велику кількість контрактів і виконавців за проектом (іноді їхня кількість становить більше десятка і навіть сотні): постачальників, підрядників, консуль­тантів.

Така децентралізована закупівельна діяльність (закупівля "розсипом") має свої переваги і недоліки. Основним плюсом її є економія засобів (принцип: чим більша контрактів, тим більше конкуренція, тим нижчі видатки замовника).

Іноді децентралізація закупівельної діяльності буває зумов­лена розуміннями, пов'язаними зі зниженням витрат замовника проекту. У деяких країнах, що розвиваються, під час проведення торгів на створення великих промислових підприємств у держав­ному секторі використовується практика проведення декількох торгів: тендерна документація розбивається при цьому за блочно-предметним або функціональним принципом.

При дробленні великого підряду на декілька середніх і тим більше безліч багатьох дрібних, підвищується імовірність участі в торгах невеликих фірм.

Водночас при варіанті децентралізованих закупівель ус­кладнюється управління проектом, підвищується ризик технічного нестикування окремих елементів проекту, асинхронності окремих видів робіт і постачань тощо.

При централізованій закупівельній діяльності кількість контрактів і виконавців різко скорочується. Межею централізації є укладання одного контракту з генеральним підрядником (або генеральним постачальником).

При цьому варіанті, як правило, підвищується загальна вартість проекту (генеральний підрядник або постачальник зви­чайно передбачає у своїй пропозиції так звану цінову надбавку "за комплектацію", що може становити 10-15% порівняно з мож­ливими витратами при децентралізованому методі закупівель), але разом з тим знижується багато ризиків: технічні і будівельні; відхилення витрат від кошторису (у випадку, якщо контракт із генпідрядником укладається на умовах твердої ціни); відхилення від специфікації проекту й умов щодо якості об'єкта в цілому; затримки пуску об'єкта в експлуатацію тощо.

Замовник може вибирати централізований варіант за­купівель (через генпідрядника), проте він, може здійснювати більший чи менший контроль за укладанням контрактів із субпідрядниками і субпостачальниками.

У деяких випадках оферент, що претендує на роль генпідрядника, повинен у своїй тендерній пропозиції представ­ляти список своїх субпідрядників і субпостачальників з описом їх технічних, організаційно-правових і фінансової характеристик.

В інших випадках замовник може вимагати, щоб генпідряд­ник після присудження йому контракту добирав субпідрядників і субпостачальників на конкурсній основі (так звані вторинні тор­ги); при цьому правила і процедури таких конкурсів слід узгоджу­вати із замовником проекту; умови первинних торгів можуть пе­редбачати участь представника замовника в тендерних комітетах за вторинними торгами і затвердження кандидатур компаній, які перемогли (субпідрядників і субпостачальників) замовником проекту.

Якщо замовником проекту виступає державна, та, що розви­вається, організація (компанія) країни, нерідко умови первинних торгів передбачають, щоб генеральний підрядник при доборі субпідрядників перевагу надавав місцевим фірмам.

Залучення організаторами консультантів-фахівців, здатних зробити приблизні розрахунки вартості будівельно-підрядних робіт та інвестиційних товарів, дає змогу виявити явні завищен­ня цін усіма учасниками. Особливо варто сказати про таких учас­ників (виконавців) інвестиційних проектів, як інженерно-кон­сультативні фірми (ІКФ). Вони роблять такі інженерно-консуль­тативні послуги (ІКП), як упорядкування техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) проектів; розроблення технічних проектів; підготовка тендерної документації і проведення конкурсних торгів; супровід контрактів; нагляд за реалізацією проекту тощо.

У виборі найбільш ефективних методів реалізації проекту можуть бути зацікавлені не тільки замовник проекту, а й ко­мерційні банки. У випадках надання кредитів під 100% забезпе­чення (застава, банківська гарантія, поручництво) вони, як прави­ло, не виявляють великого інтересу до того, як позичальник (за мовник проекту) планує реалізовувати проект (за винятком тих випадків, коли банк прямо або опосередковано бере участь у капіталі підприємства-позичальника).

Інша справа, коли кредит надається на умовах "проектного фінансування", які передбачають, що заборгованість перед банком буде покриватися частково чи цілком за рахунок грошових потоків від проектної діяльності. У цьому випадку кредитор кровно зацікавлений і в зниженні інвестиційних витрат, і в забезпеченні належної якості об'єкта інвестиційної діяльності (що визначає в по­дальшому або в іншій мірі рівень експлуатаційних витрат). У цьо­му випадку банк вникає в процес закупівель, нерідко перевіряючи, як підготовлюються контракти, і контролюючи хід їхнього вико­нання.

На початку третьої стадії здійснюється поетапне введення об'єкта в експлуатацію. Для цієї стадії характерне різке зниження ви­трат і поступове збільшення грошових надходжень у зв'язку з одер­жанням першого виторгу від реалізації. Наприкінці третьої стадії життєвого циклу інвестиційного проекту грошові надходження до­сягають максимального свого значення (точка П_mах на рис. 2.1).

Стадія охоплює реальний розвиток бізнес-ідеї до того мо­менту, коли проект цілком вводиться в експлуатацію. Сюди вхо­дять відслідкування й аналіз усіх видів діяльності в міру їхнього виконання і контроль з боку регулювальних органів і (або) іно­земного чи вітчизняного інвестора.

На цій стадії існують такі грошові потоки:

— закупівля сировини і матеріалів;

— заробітна плата і жалування працівникам;

— страхові платежі;

— виручка від продажів;

— грошові експлуатаційні видатки;

— податкові платежі;

— зміни у величині необхідних активів.

На четвертій стадії життєвого циклу інвестиційного проекту здійснюється стабільне функціонування виробничих потужнос­тей, що характеризується запланованим обсягом чи виробництвом послуг. Обсяги прибутку поступово стабілізуються. На цьому етапі спостерігається повна завантаженість виробничих потужно­стей, налагодженість виробничого процесу до автоматизму, дося­гається мінімальний рівень собівартості виробу, що випускається.

На п'ятій стадії життєвого циклу інвестиційного проекту (стадія ліквідації) спостерігаємо знос основних фондів. Видатки на підтримку виробництва починають збільшуватися, у той час як грошові надходження безупинно зменшуються, що відображає рис. 2.1. Однак у цей момент часу може бути прийняте рішення про реінвестування, тобто інвестування у нову продукцію чи мо­дернізацію. У такому випадку мова іде про так зване "друге наро­дження" інвестиційного проекту (рис. 2.2.)

Реінвестування — це переміщення капіталу з одних активів в інші, більш ефективні.

Реінвестиції — зв'язування наново вільних інвестиційних засобів шляхом спрямування їх на придбання або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства:

— інвестиції на заміну, в наслідок чого наявні об'єкти замінюються новими;

— інвестиції на раціоналізацію, що направляються на мо­дернізацію технологічного устаткування процесів;

— інвестиції на зміну програми випуску (пропорційного складу програми випуску);

— інвестиції на диверсифікацію, пов'язані зі зміною номен­клатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту;

— інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, спрямовані на НДОКР, підготовку кадрів, рекламу, охорону навколишнього середовища.

Для деяких інвестиційних проектів істотне значення мо­же мати залишкова вартість раніше створених (придбаних) ак­тивів.

Грошові потоки на цьому етапі можуть бути такими:

— виручка від продажу основних активів;

— видатки по демонтажу і видаленню устаткування з майданчика;

— скорочення податків унаслідок демонтажу і продажу ос­новних активів;

— приплив коштів за рахунок реалізації частини оборотного капіталу;

скорочення податків унаслідок реалізації частини оборот­ного капіталу.

При "другому народженні" інвестиційного проекту розмір витрат та прибутку дещо менший, ніж у попередньому етапі життєвого циклу, тобто В1>В2 > ВЗ, що пов'язано з відсутністю витрат на будівництво об'єкту, освоєння виробництва, наявністю досвіду в цій сфері діяльності і т.п., а також П1 > П2> П3 (див. рис. 2.2), що зумовлено насиченням ринку продукцією, посиленням конкуренції в галузі, зростанням амортизаційних витрат і т.д.

В Україні існує велика кількість комерційних організацій, що мають достатні суми для здійснення інвестицій у реальні про­екти, однак, розуміючи нестійкість сьогоднішнього ринку, вони погоджуються фінансувати будь-які проекти дуже обережно, пам'ятаючи про досить високу імовірність руйнування ще вчора непохитних і солідних компаній. Розмаїтість замовників підго­товки інвестиційного проекту вносить додаткові складнощі в проведенні самих розрахунків, оскільки різні інтереси, різні ак­центи, які бажали б розставити замовники, що належать до різних сторін у проекті, потребують диференційованого підходу і часом їхньої спільної участі в розрахунках проекту, його обслу­говуванні і коригуванні.

Як уже зазначалося, тривалість життєвого циклу проекту в часі визначає різну цінність майбутніх витрат і доходів, що відносяться до різних тимчасових інтервалів, тобто моменту, що є своєрідною точкою відліку, наприклад, сьогоднішнього дня (це можуть бути різні дати початку життєвого циклу проекту, зокрема момент зародження ідеї проекту або ж момент ухвален­ня рішення про інвестування засобів у проект тощо).

Отже, будь-який інвестиційний проект від моменту свого за­родження до моменту закінчення проходить ряд певних етапів, які ми назвали "життєвий цикл" проекту. Розподіл на етапи, як і всяка класифікація, умовний . Однак послідовному розвитку будь-якого проекту властиві загальні характерні іншим проектам етапи, тому є потреба описати ці періоди.

Бізнес-план інвестиційного проекту

У системі об'єктів інвестування головну роль на сучасному етапі відіграють реальні інвестиційні проекти. Зумовлено не тільки нерозвиненістю фондового ринку України, й рядом пере­ваг, що забезпечує реальне фінансування. Насамперед вкладення в реальні об'єкти у формі будівництва і запровадження в дію но­вих основних фондів, купівлі нерухомості, придбання об'єктів приватизації забезпечує інфляційний захист інвестицій, тому що темпи зростання цін на ці об'єкти не тільки відповідають, але в ба­гатьох випадках навіть обганяють темпи зростання інфляції. Крім того, як показує вітчизняний і закордонний досвід, за вкладенням засобів в об'єкти реального інвестування досягається значно більша віддача капіталу, ніж за вкладенням в акції, облігації, ва­люту та інші фінансові інструменти. І нарешті, реальні інвестиції є найефективнішим інструментом забезпечення високих темпів розвитку і диверсифікації діяльності компаній, що зростають, і фірм відповідно до обраної ними загальною економічною стра­тегією.

Серед реальних інвестиційних проектів велику частку зай­мають проекти, реалізовані шляхом різних форм капітальних вкладень. До таких інвестиційних проектів відносяться нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозб­роєння компаній (фірм) та їхніх структурних одиниць.

Підготовка таких інвестиційних проектів до реалізації потребує попереднього розроблення їхніх бізнес-планів.

Бізнес-план являє собою стандартний для більшості країн з розвинутою ринковою економікою документ, у якому деталь­но улаштовується концепція призначеного для реалізації реаль­ного інвестиційного проекту і наводяться основні його характе­ристики.

Сучасна практика підприємництва свідчить про те, що підприємець для здійснення реального інвестування у формі капітальних вкладень повинен мати чіткі уявлення про передба­чуваний бізнес, його масштаби і форми; найважливіші показники маркетингу, виробничу і фінансову діяльність; сировинне, технічне і кадрове забезпеченні проекту; обсяги необхідних інвес­тицій і терміни їх повернення; ризики пов'язані з реалізацією про­екту, та інші його характеристики.

Підходи до розроблення і викладу бізнес-плану дифе­ренціюються залежно від характеру інвестиційного проекту. Для великих інвестиційних проектів, що потребують значних капіталь­них витрат, а також для проектів, пов'язаних з виробництвом і впровадженням на ринок нових, що не мають аналогів, видів про­дукції чи товарів (послуг), розробляється повний варіант бізнес-плану, обсягом 40 — 100 сторінок. Необхідність такого докладного обґрунтування диктується підвищеним рівнем ризиків для інвесто­ра і залученням до аналізу бізнес-плану експертів відповідного профілю. Для невеликих інвестиційних проектів допускається роз­роблення короткого варіанту бізнес-плану обсягом 10—15 сторінок, що надалі за вимогою інвестора чи кредитора може бути уточнений і доповнений. У подальшому викладі ми зупинимося на вимогах щодо розроблення повного варіанту бізнес-плану інвестиційних проектів.

Розроблення і виклад бізнес-плану підлягають визначеній логічній структурі, що носить уніфікований характер у більшості країн із розвинутою ринковою економікою (відхилен­ня від загальноприйнятої структури бізнес-плану в окремих країнах несуттєві). Ця структура представлена на рис. 2.3.

Коротка характеристика інвестиційного проекту (ре­зюме) хоч і відкриває бізнес-план, але складається після розроблення всіх інших його розділів, коли концепція проек­ту, її обґрунтування і форми реалізації вже чітко визначені. Це зроблено для того, щоб інвестор на підставі тільки цього розділу міг зробити висновок про те, чи відповідає проект спрямованості його інвестиційній діяльності і його інвес­тиційній стратегії; чи відповідає він потенціалу його інвес­тиційних ресурсів; чи влаштовує його проект щодо періодів реалізації і термінів повернення вкладеного капіталу і т.п. Як­що інвестор за результатами розгляду даного розділу робить висновок про недоцільність участі в реалізації інвестиційного проекту або якщо розділ не містить достатньої і чіткої інфор­мації для певних висновків, з іншими розділами бізнес-плану він ознайомлюватися не буде. Це визначає головна вимога до підготовки даного розділу — лаконічність (не більш 2—3 сторінок), інформативність і простота викладу.

Розділ звичайно починається з викладу концепції інвес­тиційного проекту, до якого входить обґрунтування мети реалізо­ваної з його допомогою підприємницької ідеї на основі вивчення ринку і можливостей розширення діяльності; висновки про його перспективність і найбільш доцільні форми реалізації інвес­тиційного проекту. За передбачуваною формою реалізації повинен бути зазначений ступінь розробленості інвестиційного проекту — наявність проекту намірів з основними фінансово-економічними показниками; наявність типової документації і кошториси витрат за проектом; наявність індивідуальної проектної документації ко­шторису витрат з експертизою незалежного аудитора.

У висновку цього розділу повинні бути такі характеристики інвестиційного проекту: необхідна сума інвестиційних ресурсів у

національній валюті на момент розроблення бізнес-плану (за не­обхідності залучення іноземних інвесторів, а також за високими темпами інфляції сума інвестиційних ресурсів повинна бути показана в доларах США відповідно за потоковим курсом Національного банку України); період здійснення інвестицій до початку ефективної експлуатації об'єкта; можливий період експлуатації об'єкта до початку подальшого розширення його технічного переозброєння; проектований період бізнес-плану інвестиційного проекту окупності інвестицій. Для іноземного інвестора додатково можуть бути викладені основні положення державного і правового регулювання даного бізнесу в Україні

Характеристика галузі, у якій реалізується інвестиційний проект, дає змогу в найбільш загальному виді розглянути вплив зовнішнього середовища на перспективність та ефективність роз­витку пропонованого інвестиційного проекту.

При викладі цього розділу бізнес-плану розглядається відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту за­вданнями структурної перебудови економіки України; тенденції розвитку попиту на продукцію галузі; рівень розвитку ринкових відносин у галузі; середній рівень прибутковості капіталу в даній галузі за останній звітний період. Для докладнішої характеристики галузі, в якій реалізується інвестиційний проект, можуть бути використані показники, розглянуті раніше при оцінюванні інвес­тиційної привабливості галузей економіки України

Характеристика продукції (послуг) повинна розглядати їхні відмінні риси і привабливість для споживачів (клієнтів) достоїнства і переваги порівняно з продукцією (послугами) уже представленою на ринку. Така порівняльне оцінювання здійснюється за параметрами функціональності продукції (по­слуг), її якості, дизайну та інших ознак.

Особливої уваги в процесі характеристики продукції (пос­луг) слід надати оцінюванню її конкурентноздатності за основни­ми якісними ознаками, рівнем цін, наданими гарантіями та після­продажними послугами і т.п.

Бажано також указати прогнозований загальний період життєвого циклу даної продукції (послуги) і можливість подаль­шого його удосконалювання в межах передбачених технологій і рівня технічного оснащення.

На окрему принципово нову продукцію, впроваджувану на ринок у процесі реалізації інвестиційного проекту, необхідно вказати розділі потрібну форму її правового захисту (патент, авторське право, торговий знак і т.п.).

Розміщення об'єкта, розглянуте в наступному розділі бізнес-плану, дає змогу, з одного боку, оцінити інвестиційну привабливість даного регіону, а з іншого, — розглянути потенційні пе­реваги його конкретного місця розташування з позицій наближе­ності до факторів виробництва (сировини, енергоресурсів, кадрового потенціалу) або до ринків збуту. Не останню роль у такому оцінюванні відіграє і можлива ринкова вартість земельної ділян­ки, займаної об'єктом, і прилеглої до нього території, з обліком майбутнього законодавчого дозволу приватизації і продажі землі. При характеристиці розміщення об'єкта в даному розділі бізнес-плану можуть бути використані окремі показники, розгля­нуті при оцінці інвестиційної привабливості регіонів України, а також загальні результати цього оцінювання.

Аналіз ринку являє собою один з найскладніших розділів при розробленні бізнес-плану. Цей аналіз охоплює не тільки потоковий, й прогнозований стан даного ринку. Обґрунтованість вис­новків цього розділу впливає на планований обсяг виробництва продукції, рівень цін і суму прибутку, а отже визначає правильність наступних розрахунків ефективності інвестицій. В ок­ремих випадках для підготовки такого розділу варто залучати відповідних спеціалістів-маркетологів.

Розроблення цього розділу розпочинається з характеристики потенційних покупців (клієнтів) даної продукції (послуг), їх особ­ливостей і передбачуваної чисельності на даному регіональному ринку. В окремих випадках може бути розглянутих і можлива чи­сельність оптових покупців продукції за межами регіону.

Наступний етап аналізу ринку пов'язаний тільки з тими ви­дами продукції і послуг, розглянутими в інвестиційному проекті, які вже є на внутрішньому ринку. Цей етап передбачає оцінювання сучасного обсягу попиту (продажу) на продукції по­слуг на цьому ринку. Таке оцінювання за можливістю слід прово­дити за останні три роки і розглядаємо продукцію не тільки вітчизняного виробництва, й імпортну. Результати такого оцінювання показують у табличній формі ( табл. 2.1). У разі не­обхідності обсягові показники цієї таблиці можна доповнити роз­рахунковими структурними показниками.

З урахуванням очікуваної чисельності роздрібних і оптових покупців і характеристики сучасного стану попиту прогнозується можливий обсяг продажу продукції (послуг) у межах розглянуто­го інвестиційного проекту, на наступні п'ять років з моменту початку експлуатації об’єкта.

Таблиця 2.1.

Характеристика сучасного обсягу попиту (продажів) на про­дукцію (послуги) на внутрішньому ринку (у натуральних одиницях виміру)

ВИД РИНКУ	Роки звітного періоду
	200_			200_			200_
	Загальний обсяг попиту (продажу)	У тому числі того, що задовольняється		Загальний обсяг попиту (продажу)	У тому числі того, що задовольняється		Загальний обсяг попиту (продажу)	У тому числі того, задовольняється
		за раху- нок віт- чизняно- го вироб- ника	за раху- нок імпорту		за раху- нок віт- чизняно- го вироб- ника	за ра- хунок імпорту		за раху- нок віт- чизняно- го вироб- ника	за раху- нок
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Регіональний (область у якій передбачається реалізація інвестиційного проекту)
Національний (у цілому по Україні)

Розрахунки диференціюються в розрізі окремих регіональних ринків (якщо реалізація продукції, чи (послуг), передбачається за межами даного ринку). Результати цього прогнозу та­кож показують у бізнес-плані в табличній формі (у спрощеному вигляді ця форма наведена в таблиці 2.2).

Таблиця 2.2.

Прогноз можливого обсягу продажу продукції (послуг) у ме­жах інвестиційного проекту, що розглядається, на наступні п'ять років (у натуральних одиницях виміру)

РЕГІОНИ ПРОДАЖУ	Роки прогнозованого періоду
	200_	200_	200_	200_	200_
1	2	3	4	5	6
1. Область, у якій перед­бачається реалізація інве­стиційного проекту 2. Області України З. Країни СНД 4.Зарубіжні держави (перерахувати)
У цілому по всіх регіонах

У процесі аналізу ринку особливу увагу слід приділити оцінюванню рівній і динаміки цін на продукцію (послуги). Таке оцінювання виробляється по внутрішньому ринку України в зіставленні з рівнем світових цін на аналогічну продукцію (особ­ливу роль відіграє вивчення світових цін по продукцію, що про­гнозується продавати на зовнішніх ринках). За результатами оцінювання виявлених тенденцій складається прогноз динаміки рівня цін на продукцію на майбутнє. Для того щоб вилучити вплив фактор інфляції в Україні, прогнозований рівень цін на внутрішньому ринку виражається в доларах США (перерахуван­ня цін здійснюється за курсом національного банку на момент по­дачі бізнес-плану). Результати оцінювання сучасного і прогнозо­ваного рівнів цін на продукцію (послуг) показують за формою (табл. 2.3).

Таблиця 2.3.

Характеристика сучасного і прогнозованого рівнів цін на про­дукцію (послуги) на внутрішньому і зовнішньому ринках (за одиницю)

Вид ринку	Сучасний рі­вень цін		Прогнозований рівень цін за роками, долари США
	У гри.	у дол. США	199_	199_	199_	199_	199_
1	2	3	4	5	6	7	8
Внутрішній (середній рівень цін на ринку Украї­ни) Зовнішній (се­редній рівень світових цін)

Аналіз ринку завершується оцінюванням сучасного і про­гнозованого рівнів конкуренції на внутрішньому ринку (насамперед на ринку регіону, в якому реалізується інвес­тиційний проект). У процесі такого оцінювання розглядаються кількість підприємств, що випускають аналогічну продукцію чи роблять аналогічну послугу; частка основних підприємств в об­сязі продажу у регіоні (Україні); прогнозовану появу на ринку но­вих підприємств-конкурентів.

У разі необхідності в даному розділі можна відбити й інші показники, що характеризують сучасний стан і перспективи роз­витку ринку даної продукції (послуги).

Обсяги, що плануються, і структура виробництва продукції (послуг, що надаються) є основою характеристики подальшої ви­робничої діяльності об'єкта інвестування на стадії його експлуатації.

У процесі розроблення цього розділу бізнес-плану на пер­шому етапі базується загальний обсяг намічуваного випуску про­дукції (надання послуг) у середньому за рік при виході об'єкта, що інвестується, на проектну потужність.

На другому етапі аналогічні розрахунки проводять в розрізі окремих асортиментних груп продукції (різновидів послуг). І на­решті, на третьому стані результати проведених розрахунків дифе­ренціюються за окремими роками майбутнього п'ятилітнього періоду, оскільки передбачається, що в міру освоєння проекту його виробнича потужність зростатиме за рахунок реалізації окремих ре­зервів. Обсяги, що плануються, і структура виробництва продукції (надання послуг) розраховуються за трьома одиницями виміру:

— кількістю одиниць (або в інших натуральних одиницях виміру);

— національною валютою (у базисних цінах на момент надання бізнес-плану, скоригованих з урахуванням індексу цін без фактора інфляції);

— доларами США (також з урахуванням прогнозу динаміки цін).

Результати приведених розрахунків представляються в бізнес-плані за формою, приведеної в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Обсяг, що планується, і структура виробництва

Асортиментні групи продукції	Одиниці виміру	Прогнозований рівень цін за роками
		200...	200..	200...
1	2	3	4	5

Забезпеченість випуску продукції (послуг) основними ресурсами. Для України найбільший інтерес представляє забез­печеність виробництва сировиною та енергоносіями. Результати в бізнес-плані подаються за формою (табл. 2.5).

Наступним питанням, що розглядається в цьому розділі, є за­безпеченість випуску продукції (послуг) сучасним обладнанням. Його слід розглядати у прямому зв'язку з технологією виробництва продукції або послуги, яку намічено використати. Тут також указується, чи є в ініціатора інвестиційного проекту необхідне устаткування, чи його слід придбати в Україні або за кордоном.

Таблиця 25.

Забезпеченість виробництва сировиною та матеріалами

Ресурси	Одиниці виміру	Серед­ньорічні потреби	Обсяг надходжень
			з регіону	інших регіонів	країни СНД	інших країн
Сировинні ресурси
Матеріали
Енергетичні ресурси

Серед факторів виробництва розглядається також забезпе­ченість випуску продукції (послуг) відповідними виробничими будівлями (приміщеннями) та об'єктами виробничої інфраструк­тури. При цьому вказується, чи наявні в повному обсязі вироб­ничі приміщення, чи необхідно їх розширити, придбати або збудувати нові. В останніх трьох випадках вказуються необхідні площі або обсяги.

Забезпеченість проекту необхідними кадрами. Важливу роль у системі факторів виробництва, що розглядаються, відіграє аналіз забезпеченості випуску продукції (послуги) кадрами відповідної кваліфікації. Іноді характер розташування об'єкта, що розгля­дається, створює серйозні проблеми щодо залучення кадрів не тільки спеціалістів, а й відповідних робочих професій. Враховуючи важливість цього фактора в ефективності подальшої експлуатації об'єкта, а відповідно — і в строках повернення коштів, що інвесту­ються, проробленню і висвітленню цього питання в бізнес-плані повинно бути приділено велику увагу (табл. 2.6).

Категорії праців­ників	Необ­хідна кіль­-кість праців­ників	Можливість задо­волення потреби в працівниках у на­селеному пункті за місцем розта­шування об'єкта	Можливість підготовки необхідних працівників на місці ( в насе­леному пунк­ті)	Потреба в залу­ченні працівни­ків відповідної кваліфікації з інших населених пунктів
Робітники - усього у т.ч. високої кваліфі­кації
Молодший об­слуговуючий персонал
Спеціалісти інженерно-керівного складу
Спеціалісти ви­щої кваліфікації
Керівники
Усього

Стратегію маркетингу розроблюють як самостійний розділ бізнес-плану в таких випадках:

а) при виході на ринок з принципово новим видом продук­ції (послуг);

б) при впровадженні на інші регіональні ринки (ринки інших регіонів України; країн СНД, інших держав);

в) при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) даного регіону.

Стратегія маркетингу.

Таблиця 2.6.

Забезпеченість проекту необхідними кадрами

За відсутності в доступному для огляду у майбутньому проблем з попитом на продукцію (послуги) та з конкуренцією маркетингова стратегія може не розроблятися (вона ефективна пере­важно в умовах "ринку покупця").

Якщо ж необхідність у розробленні маркетингової стратегії у тому інвестиційному проекті, що розглядається, виникає, то в даному розділі бізнес-плану слід відбити прогнозовані цільові по­казники стратегії маркетингу ( насамперед, обсяг свого сегмента на товарному ринку або ринку послуг свого регіону; інших регіонів України тощо ) і основні заходи, що передбачаються цією стратегією.

Управління реалізацією інвестиційного проекту повинно забезпечити його найбільш ефективне і швидке здійснення на­самперед.

У цьому розділі необхідно визначити організаційно-право­ву форму реалізації інвестиційного проекту. Так, інвестиційний проект може бути реалізований у межах діючої організаційно-правової форми його ініціатора; у межах організаційно-правової форми інвестора; створенням нового акціонерного товариства відкритого чи закритого типу; створенням товариства з обмеже­ною відповідальністю і т.п.

Бажано в цьому розділі подати схему організаційної струк­тури управління об'єктом і на стадії його експлуатації (у випадку, якщо інвестиційний проект пов'язаний зі створенням нової ком­панії). При цьому можна назвати кандидатуру керівника і відповідні про нього дані: вік, освіту, базові спеціальності, загаль­ний виробничий стаж, стаж роботи на підприємствах даної галузі.

У цьому розділі варто також вказати, чи може інвес­тиційний проект бути реалізований самостійно (при відповідній організаційній і фінансовій підтримці інвестора), чи потребує за­лучення підрядників і субпідрядників. В останньому випадку в бізнес-плані відбиваються такі дані про підрядника чи субпідряд­ників, яких планується залучити для реалізації проекту: три­валість роботи у відповідній галузі; досвід роботи з аналогічними інвестиційними проектами; досвід роботи з аналогічними інвес­тиційними об'єктами; рівень прогресивності використовуваного парку механізмів; рівень кваліфікації кадрів; форми зв'язку з по­стачальниками матеріалів, необхідних для реалізації проекту; ділова та фінансова репутація.

Оцінювання ризиків та форми страхування їх слід розгляда­ти в розрізі окремих видів цих ризиків.

До таких ризиків можна віднести:

а) суттєве затримання початку реалізації проекту (за­тримання одержання ліцензії, несвоєчасне відведення ділянки тощо);

б) несвоєчасне завершення будівельно-монтажних робіт за проектом;

в) істотне перевищення розрахункової кошторисної вар­тості будівельно-монтажних робіт за проектом;

г) невихід на заплановані обсяги випуску продукції (по­слуг) у зв'язку з недосконалістю технології, використанням за­старілого устаткування, падінням попиту, зростанням конку­ренції тощо;

ґ) невихід на заплановані показники зовнішньоеко­номічної діяльності у зв'язку з посиленням вимог щодо жорсткості експортної політики держави (введенням ліцензування, квотування, нових процедур митного регулювання, валютного ре­гулювання);

д) зниження запланованого рівня ефективності діяльності і збільшення періоду окупності капіталу у зв'язку з державним ре­гулюванням рівня цін, посиленням вимог щодо податкового регу­лювання тощо.

За основними видами ризиків слід визначити їхній рівень.

Бажано також визначити загальний рівень ризику щодо інвестиційного проекту (за критерій можна прийняти середньогалузеві чи середньорегіональний рівні ризиків).

Відповідно до оцінювання рівня окремих ризиків у дано­му розділі бізнес-плану викладаються форми найбільш ефек­тивного їхнього страхування (розроблення відповідних профілактичних заходів щодо їхнього попередження; розподіл негативних фінансових наслідків ризиків серед інвесторів і учасників, яких залучено до реалізації інвестиційного проекту; створення відповідних резервних фондів; зовнішнє страхуван­ня найбільш істотних ризиків; одержання документальних га­рантій захисту від окремих видів ризиків від місцевих органів самоврядування тощо).

У цьому ж розділі розглядаються, як правило, можливі фор­ми виходу з інвестиційного проекту на будь-якій стадії його ре­алізації, якщо фактичний рівень ризику значно перевищить роз­рахунковий та істотно вплине на ефективність реалізації інвес­тиційного проекту.

Фінансовий план — найважливіший розділ бізнес-плану, тому до його розроблення слід підійти найбільш ретельно. При достатньому рівні його обґрунтованості він є головним критерієм прийняття інвестиційного проекту до реалізації (відповідно при недостатній розробленості цього розділу бізнес-плану прийняття інвестиційного проекту до реалізації нереальне, тому що запропо­нований бізнес-план не дасть відповідь на головне запитання, що цікавить інвестора: як швидко та в яких формах буде забезпечено повернення капіталу, що інвестується).

На першому етапі цих розрахунків, виходячи з кошторисної вартості робіт та етапів їхнього здійснення, складають графік по­току інвестицій, пов'язаних з будівництвом (розширенням, ре­конструкцією, технічним переозброєнням) і введенням об'єкта в експлуатацію. У цьому графіку відбивають також необхідний об­сяг інвестицій в оборотні активи та у створення необхідних ре­зервних фондів. До складу інвестицій, пов'язаних з введенням у дію основних фондів, зараховуються не тільки прямі видатки за кошторисом, а й накладні видатків підрядника та інвестора. На перший рік графік потоку інвестицій розробляється в помісячно­му, а на другий рік — поквартальних розрізах (табл. 2.7).

На другому етапі розрахунків обґрунтовують план доходів і видатків, пов'язаних з експлуатацією реалізованого інвестиційно­го проекту. У ньому відбивають такі основні показники госпо­дарчої діяльності експлуатованого проекту, як валовий доход від реалізації продукції (послуг), загальний обсяг і склад основних поточних витрат, податкові платежі, валовий і чистий прибуток, грошовий потік (який являє собою суму чистого прибутку й амортизаційних відрахувань).

Таблиця 2.7.

Графік потоку інвестицій, пов'язаних

з будівництвом (розширенням, реконструкцією, технічним

переозброєнням) і введенням об'єкта в експлуатацію

Показники	Перший рік за міся­ цями				Другий рік за кварталами					3-й рік	4-й т.д.
	1-й	2-й	і т.д	Усього	І	ІІ	ІІІ	IV	Усього
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1.Обсяг інвес­тицій на будів­ництво об'єкта (розширення, реконструк­цію, технічне переоснащен­ня)
1.1. Прямі та обсягові вида­тки відповідно до розроблено­го кошторису
1.2.Накладні видатки підряд­ника
1.3. Накладні видатки інвес­тора за конт­ролем реаліза­ції проекту
2.Обсяг інвес­тицій в оборотні активи
3. Обсяг ство­рюваного страхового (ре­зервного) фон­ду за реалізаці­єю інвестицій­ного проекту
ЗАГАЛЬНИЙ ОБСЯГ НЕОБХІДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Цей розрахунок також здійснюють у перший рік у помісяч­ному, а на другий рік — у поквартальному розрізах (табл. 2.8).

Таблиця 2.8.

План доходів і витрат, пов'язаних

з експлуатацією інвестиційного об'єкта

Показники	Перший рік за міся­ цями				Другий рік за кварталами					3-й рік	4-й т.д.
	1-й	2-й	і т.д	Усього	І	ІІ	ІІІ	IV	Усього
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1. Валовий доход від реалізації продукції (послуг) - усього
2.Сума потокових ви­датків при експлуатації (повна собівартість, видатків) - усього
2.1.Сировина та мате­ріали
2.2 Транспортні видат­ки
2.3. Видатки за орен­дою та утриманням ос­новних засобів
2.4. Амортизація ос­новних засобів
2.5.Видатки за сплатою відсотків за коротко-строковий кредит
2.6. Видатки на рекламу і пакування
2.7. Видатки на тару
2.8.Видатки на оплату праці
2.9.Інші прямі видатки
2.10.Податкові патенти що відносяться до собівартості (вирахування на соцстрах, зайнятості тощо)
3.Податкові платежі, що входять до ціни – усього
3.1. Податок на додану вартість
3.2. Акцизний збір
4. Валовий прибуток (гр. 1-3)
5. Податкові та інші обов'язкові платежі, що сплачуються з при­бутку
6.Чистий прибуток (гр.4,5)

На третьому етапі розрахунків визначають точку беззбитко­вості щодо розглянутого інвестиційного проекту, що показує, при якому обсязі продажу продукції (послуг) буде досягнуто самоо­платність господарчої діяльності об'єкта інвестування на стадії його експлуатації. Беззбитковість цієї діяльності досягається при такому обсязі чистого доходу від реалізації (валового доходу за мінусом податку на додану вартість і акцизний збір), який дорівнює сумі поточних витрат. Графічну інтерпретацію точки беззбитковості представлено на рис. 2.4.

Точку беззбитковості визначають за даними, наведеними табл. 2.2 (обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації) і табл. 2.6.

Для чистого доходу:

ЧД_і = К₁ ОВ_і, (2.1)

де ЧД_і — чистий доход в точці і;

К₁ — тангенс кута нахилу графіка функції до осі ОХ;

ОВ_і — обсяг виробництва в точці і.

Ця функція характеризує зміну чистого доходу залежно від обсягу виробленої продукції.

Рис. 2.4. Визначення точки беззбитковості

Залежність перемінних поточних витрат від обсягу виробленої продукції:

(2.2)

де К₂ — тангенс кута нахилу графіка функції до осі ОХ;

ПВ_пост — постійні поточні витрати.

У точці беззбитковості повинна виконуватися умова:

(2.3)

де ЧД_б — чистий доход в точці беззбитковості;

ПД_б — поточні витрати в точці беззбитковості.

Тоді:

(2.4)

або обсяг продажу в точці беззбитковості:

(2.5)

Величину К₁ можна визначити як величину чистого доходу на одиницю виробленої продукції:

(2.6)

де Р_Д — рівень чистого доходу до обсягу продаж.

Величину К₂ можна визначить як величину загальних пото­чних витрат на одиницю виробленої продукції:

(2.7)

де ПВі — загальна сума поточних витрат;

Рпв – рівень чистого доходу до обсягу продаж.

В остаточному вигляді залежність для визначення обсягу виробництва, що характеризує точку беззбитковості, буде такою:

(2.8)

Рпз – рівень поточних змінних витрат до обсягу продажів.

На четвертому етапі розрахунків визначають період окупності інвестицій у проект. Його обчислюють як частку від ділення загаль­ної суми інвестицій на середньорічну суму грошового потоку. Обидві ці суми потрібно привести до дійсної вартості за ставкою відсотка, що береться в розмірі 8—12 % за рік (фактор інфляції було виключено в процесі розрахунку показників).

Стратегія фінансування інвестиційного проекту завершує виклад бізнес-плану. У процесі розроблення стратегії необхідно визначити джерела фінансування інвестиційного проекту. Види джерел формування інвестиційних ресурсів та принципи їхньої оптимізації докладно розглянуто в попередньому розділі. Керую­чись цими принципами, можна визначити можливі джерела фінансування, що в бізнес-плані подаються за формою, наведе­ною в табл. 2.9.

Таблиця 2.9.

Джерела фінансування інвестиційного проекту

Показники	Перший рік за міся­цями				Другий рік за кварта­лами					3-й рік	і Т.Д.
	1-й	2-й	Т.Д	Усього	І	II	III	IV	Усього
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1. Власні інвестиційні ресурси - всього
2. Інвестиційні ресурси, що залучаються - всьо­го
2.1 акціонерний капі­тал, що залучається
2.2 пайовий капітал, що залучається
2.3 інші залучені дже­рела (вказати)
3. Позикові інвестицій­ні ресурси - всього:
3.1 кредити банків
3.2 випуск облігацій
3.3 інші позикові джерела
УСЬОГО

У процесі підготовки цього розділу бізнес-плану варто також докладно розглянути склад залучених джерел капіталу, насамперед, можливість залучення засобів іноземних інвесторів. Форми такого залучення можуть бути найрізноманітнішими — гро­шовий вклад в іноземній валюті; майновий внесок; забезпечення одержання кредитів іноземних банків; залучення до будівництва закордонного підрядника і його фінансування; передавання прав на використання патентів, ліцензій, "ноу-хау"; забезпечення підготов­ки кадрів для ефективної експлуатації об'єкта та інші.

Повний варіант бізнес-плану, розглянутий вище, розроб­ляють за великими інвестиційними проектами у разі необхідності залучення великих сум інвестиційних ресурсів. За інвестиційними проектами, що не потребують високих розмірів залученого капіта­лу (у практиці інвестиційної діяльності України — до 100 тис. до­ларів США чи відповідно в національній валюті за потоковим кур­сом), розробляють і представляють короткий варіант бізнес-плану.

Контролінг. Мета і призначення контролю

Контроль представляє собою процес, в якому керівник про­екту встановлює, чи досягається поставлена мета, виявляє причи­ни, які дестабілізують хід роботи, і обґрунтовує прийняття уп­равлінських рішень, що коректують виконання завдань, перш ніж буде нанесено збиток виконанню проекту (зриви термінів, пере­вищення використання ресурсів, вартості, низька якість тощо).

Контроль дає можливість керівникові проекту визначити, чи варто переглядати плани, кошториси, якщо деякі параметри перевищили допустимі значення.

Завдання контролю полягає в тому, щоб, одержавши фак­тичні дані про хід виконання проекту, зіставити їх з плановими характеристиками і виявити відхилення, виробляючи тим самим так звані сигнали непогодженості.

Контроль повинен забезпечити:

— моніторинг (систематичне і планомірне спостереження за всіма процесами реалізації проекту);

— виявлення відхилень від мети реалізації проекту за допомо­гою ряду критеріїв і обмежень, що фіксуються в календар­них планах, бюджетах, розрахункових потребах у трудових і матеріальних видатках, фінансових, нормативних та ін.;

— прогнозування наслідків ситуації, що склались;

— обґрунтування необхідності прийняття коригувального впливу.

Предметом контролю є факти і події, перевірка виконання конкретних рішень, з'ясування причин відхилень, оцінювання си­туації, прогнозування наслідків.

Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-який проект-менеджер зо­бов'язаний мати здатність вчасно фіксувати свої помилки і ви­правляти їх до того, як вони нашкодять проекту.

Розрізняють три основні види контролю:

— попередній;

— потоковий;

— заключний.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку робіт за реалізації проекту і спрямований на дотримання певних правил і процедур, торкається ресурсного забезпечення робіт (трудових, матеріальних і фінансових ресурсів).

У галузі трудових ресурсів він спрямований на ретельний аналіз ділових і професійних знань та навичок, необхідних для вико­нання посадових обов'язків (установлюється мінімально необхідний рівень освіти, кваліфікації, стаж роботи фахівців, рекомендації тощо).

Контроль матеріальних ресурсів здійснюється з метою ви­роблення вимог до складу і якості використовуваних устаткуван­ня і матеріалів, вибору постачальників, що довели свої можли­вості постачати матеріали, які відповідають технічним умовам.

У процесі контролю фінансових ресурсів, у межах затверд­жуваних статей бюджету проекту, установлюються граничні зна­чення витрат у тимчасовому інтервалі, щоб не допустити вичер­пання засобів до закінчення робіт.

Потоковий контроль здійснюється безпосередньо при ре­алізації проекту.

Розрізняємо контроль:

— часу (досягнення проміжних цілей і обсягів робіт);

— бюджету (рівень видатки фінансових засобів);

— ресурсів (фактичні видатки матеріально-технічних ре­сурсів);

— якості (рівень якості робіт).

Потоковий контроль здійснюється з метою оперативного регулювання реалізації проекту і базується на порівнянні досяг­нутих результатів з встановленими в проекті вартісними, тимча­совими і ресурсними характеристиками.

Заключний контроль проводиться на стадії завершення проекту для інтегрального оцінювання реалізації проекту в ціло­му. На його підставі узагальнюється отриманий досвід для на­ступного розроблення і реалізації проектів-аналогів, удосконалю­ються процедури управління.

Система контролю повинна забезпечувати оперативне оцінювання стану реалізації проекту для обґрунтування і прий­няття рішень для управління часом, вартістю, ресурсами і якістю виконуваних робіт. На етапі побудови системи контролю за ре­алізацією проекту необхідно визначити:

— склад і рівень деталізації робіт, що підлягають контролю;

— склад показників і форми представлення первинної інформації;

— терміни представлення первинної інформації і зведено-аналітичних звітів;

— відповідальних за повноту, достовірність і своєчасність даних, що представляються;

— склад, методи і технологію аналітичних і графічних звітів;

— комплекс використовуваних програмно інформаційних засобів.