3. Реагування прокурора на виявлені порушення закону

Кінцевою метою всієї прокурорської діяльності є усунення виявлених порушень закону, їх причин і сприятливих умов, а також попередження можливих порушень в майбутньому.

Досягнення цієї мети можливо лише на підставі своєчасного і правильного застосування прокурором відповідних заходів прокурорського реагування.

Специфіка прокурорського нагляду за додержанням органами внутрішніх справ законності при прийомі, реєстрації, обліку та вирішені заяв і повідомлень про злочини обумовлює й особливості заходів прокурорського реагування.

До них відносяться:

1. Скасування незаконних і необґрунтованих рішень, зокрема про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи (у випадках, коли у порушеній кримінальній справі виконувалися слідчі дії, провадження закривається, про що виноситься відповідна постанова). Порушені кримінальні справи передаються для розслідування відповідним органам дізнання або слідства.

2. Вжиття заходів до фактичного відновлення порушених прав громадян.

3. Покладення на начальника ОВС обов’язку зареєструвати у відповідних обліково-реєстраційних документах всі заяви і повідомлення з ознаками злочину, які не пройшли реєстрацію в установленому порядку.

4. Вжиття заходів до покарання винних в порушенні закону про порядок прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини.

5. Вжиття заходів до усунення всіх виявлених порушень закону, як суттєвих, так і несуттєвих. При цьому слід використовувати всю різноманітність наявних форм і методів реагування. У необхідних випадках прокурор повинен обговорити виявлені порушення закону:

- на оперативній нараді при начальнику органу внутрішніх справ;

- на міжвідомчій або координаційній нараді органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю.

6. Узагальнення прокурором практики нагляду за законністю в органах внутрішніх справ і практики організації цієї наглядової роботи в прокуратурі району чи міста, оскільки наявність у відділі внутрішніх справ істотних порушень закону про прийом, реєстрацію, облік та вирішення заяв і повідомлень про злочини вказує і на стан (ефективність) прокурорського нагляду у цій сфері діяльності.

7. Організація занять з вивчення працівниками органу внутрішніх справ діючого законодавства, відомчих наказів з конкретних питань їх діяльності. На заняттях необхідно приводити не тільки негативні, але й позитивні приклади, оскільки розповсюдження позитивного досвіду має істотне значення для зміцнення законності в районі чи місті.

З викладеного слідує, що реагування прокурора на порушення закону, що допущені органами внутрішніх справ повинно бути комплексним. Це означає, що прокурору слід використовувати для усунення і попередження порушень закону всю різноманітність можливих в конкретній ситуації заходів. При цьому головне, щоб вжиті прокурором заходи в своїй єдності забезпечили усунення всіх виявлених порушень закону і попереджували можливість їх в майбутньому.

Регламентуючи загальні вимоги щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, Закон України “Про прокуратуру” у ст. 20 визначає загальні засади діяльності прокурора у разі виявлення порушень. Статтями 21, 22, 23, 24, 25 Закону України “Про прокуратуру” конкретизовані акти прокурорського реагування на виявлені порушення закону та вимоги щодо їх складання.

У разі виявлення порушень на зазначеному напрямку роботи, в актах прокурорського реагування прокурор зобов’язаний керуватися вимогами закону і посилатися на порушення саме вимог відповідних статей Закону України “Про міліцію”. Він також має право посилатися на недотримання окремих вимог Інструкції, що призводять до порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Практика свідчить про ефективність застосування при здійсненні нагляду за додержанням вимог закону при прийнятті, реєстрації та розгляді заяв і повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини, таких актів прокурорського реагування, як постанова про порушення дисциплінарного провадження стосовно винних службових осіб (ст. 24 Закону України “Про прокуратуру”) та подання (ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”).

У разі виявлення під час перевірки у діях службових осіб органів внутрішніх справ ознак службових злочинів, обставини порушень необхідно перевіряти з прийняттям рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Питання про порушення кримінальної справи стосовно винних службових осіб МВС вирішується прокурором з урахуванням вимог ст.94 КПК України. При цьому слід звертати увагу на наявність достатніх і повних даних, здобутих під час прокурорської перевірки, щодо ознак конкретного складу злочину в діях конкретної службової особи. Якщо таких даних під час перевірки не здобуто, кримінальна справа порушується за фактом вчинення злочину.

Підставою для винесення постанови про дисциплінарне провадження є виявлення факту дисциплінарного проступку службової особи, який полягає у порушенні вимог закону, зокрема, несвоєчасній реєстрації заяви чи повідомлення про вчинені або ті, що готуються, злочини, недотриманні встановлених строків їх розгляду, неповноті перевірки, невиконанні вказівок прокурора щодо необхідності з’ясування окремих питань, прийнятті незаконних процесуальних рішень тощо.

Якщо за результатами перевірки ставиться питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ОВС, його заступника по слідству, слідчих, проекти документів повинні бути направлені в управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, прокуратури області, для їх подальшого спрямування керівникам ОВС обласного рівня, уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на вказаних осіб.

Поширеною є практика внесення подань на підставі ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” з вимогами усунути причини та умови, що сприяли виявленим під час перевірки порушенням закону, притягнути винних осіб до відповідальності.

Хоч Закон не виключає реагування прокурора у формі подання навіть на одне грубе порушення закону, проте, як правило, подання вносяться на підставі аналізу стану додержання вимог закону на певній ділянці роботи у зв’язку з виявленням систематичних або непоодиноких порушень закону. Слушним буде внесення подання і в разі, якщо, незважаючи на інші заходи прокурорського реагування, службові особи органів внутрішніх справ продовжують порушувати вимоги закону.

У кожному випадку при вирішенні питання про внесення подання слід виходити з характеру виявленого порушення закону, його розповсюдженості в практичній діяльності органів внутрішніх справ, впливу на законність прийнятих рішень.

Подання та постанови про порушення дисциплінарного провадження вносяться керівництву ОВС, яке наділене повноваженнями вживати заходів дисциплінарного характеру щодо винних працівників.

Форма і структура вказаних прокурорських актів залежить від їх змісту, обсягів використаного в них фактичного матеріалу та юридичного обґрунтування, багатоепізодності та інших чинників. Спільною рисою, що притаманна структурі всіх актів, є наявність трьох складових частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.

Вступна частина може містити або назву та вказівку на автора акта-документа та підстави його видання, або лише назву та підстави. У цьому випадку, щоб уникнути звернення до адресата в третій особі, доцільно надсилати йому супровідний лист разом із самим прокурорським актом (деякі прокурори саме так надсилають на розгляд постанови про порушення дисциплінарного провадження).

Описово-мотивувальна частина акту містить виклад фактичних обставин справи, докази, якими підтверджуються ці факти (в разі потреби), юридичну аргументацію вимог прокурора з посиланням на норми Закону України «Про прокуратуру», статті процесуальних кодексів, інші нормативні акти. За наявності підстав доцільно посилатись на норми Конституції України як норми прямої дії та міжнародно-правові акти, якщо вони імплементовані до українського законодавства.

Заключна (або резолютивна) частина прокурорського акта, зокрема подання, починається після слів «вимагаю», «прошу», «пропоную». Обрання тієї чи іншої форми звернення обумовлюється конкретною ситуацією та почуттям міри і такту. У заключній частині стисло і водночас з необхідною повнотою мають формулюватися характер вимог прокурора, зазначатися строк їх виконання або розгляду.

Крім того, вимогами щодо тексту акта прокурорського реагування є наступні.

В офіційних документах прокуратури не можуть міститися припущення, риторичні запитання, публіцистичні прийоми полеміки, а тим більше - вирази, які можуть зачепити честь і гідність адресата, жаргонні слова та фрази.

Викладення тексту, особливо складного за структурою і великого за обсягом, має бути чітким, логічним і послідовним. Грамотність документа, його пристойний зовнішній вигляд (без численних виправлень тощо) може стати істотним чинником його переконливості, сприятиме підвищенню авторитета прокуратури.

Виконавці документів повинні ретельно вичитувати їх, своєчасно усувати з текстів помилки й описки. Особливо пильно необхідно слідкувати за правильністю назв державних органів і нормативно-правових актів, а також окремих юридичних понять.

Кожний документ (акт прокурорського реагування) підписується прокурором, його заступником або іншою уповноваженою службовою особою. У разі потреби до акту прикладаються додатки (документи, потрібні для його розгляду).

Підписуючи той чи інший акт, прокурор зазвичай зазначає не лише прізвище та ініціали, але й свій класний чин. Звертаючись до іншого керівника чи посадової особи, які теж мають персональні звання (чини), потрібно також їх назвати, що обумовлено елементарною етикою ділового спілкування.

Застосування прокурорами усіх зазначених форм реагування на виявлені порушення закону не є самоціллю, а має на меті вжиття відповідним керівництвом підрозділів Міністерства внутрішніх справ України заходів до недопущення в майбутньому порушень закону і притягнення винних службових осіб до відповідальності. У зв’язку з цим прокуророві необхідно контролювати, чи своєчасно розглянуто подання, яких конкретних заходів вжито до усунення порушень закону.

Реагуючи на порушення вимог закону, прокурор також має право використовувати процесуальні повноваження.

Діяльність органів міліції щодо прийняття процесуального рішення за результатами розгляду заяв і повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини регламентується виключно Кримінально-процесуальним кодексом України. Здійснюючи нагляд за додержанням закону органами міліції при розгляді заяв, повідомлень або іншої інформації про вчинений злочин, прокурор відповідно до ст.100 КПК України має право у разі безпідставної відмови в порушенні кримінальної справи скасовувати постанови слідчого або органу дізнання з одночасним порушенням кримінальної справи.

Водночас ч. 1 ст. 98 КПК України зобов’язує прокурора виносити постанову про порушення кримінальної справи тільки за наявності приводів та підстав, передбачених законом, що зазначені у статті 94 КПК України. При цьому закон (ч. 2 ст. 94 КПК України) визначає, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 227 КПК України передбачено право прокурора скасовувати незаконні постанови органу дізнання та слідчого.