Методичні рекомендації до проведення занять з ручної обробки металів

Обробка металу вивчається в 6 і 7-9-х класах і охоплює роботи з тонким листовим металом аж до виготовлення виробів на токарно-гвинторізних і фрезерних верстатах.

Кожній людині з дитинства доводиться мати справу з металевими виробами. Отже, кожний учень має уявлення про зовнішній вигляд і властивості різних металів. У 6-му класі учні вже знають, що метали добувають з корисних копалин і, зокрема, із залізної руди. На заняттях з трудового навчання вони повинні детальніше ознайомитися з основними видами металів, їх найістотнішими властивостями та навчитися обробляти їх.

У 6-му класі вчитель акцентує увагу учнів на тому, що в основному вони працюватимуть з тонким листовим металом. При цьому він повинен розповісти, як виробляють листовий метал. Для цього можна використати фрагмент кінофільму «Сучасні матеріали», діафільм або ж плакат, де показано принципи виробництва листового металу.

Учитель насамперед розкриває поняття жерсті і її різновидів — чорної та білої. Він показує учням чорну та білу жерсть, порівнює властивості й будову цих видів жерсті, розповідає про застосування в народному господарстві. Демонструючи білу жерсть, учитель наголошує на тому, що її треба обережно обробляти, щоб не пошко­дити поверхневого шару олова. Він також ознайомлює учнів з оцинкованою жерстю. При цьому наводить приклади її застосування, пояснює, для чого її оцинковують. Щоб учні могли розрізняти види жерсті, вчитель дає їм зразки для детального вивчення і порівняння.

Виготовляти вироби з тонкого листового металу розпочинають із правки заготовки. В умовах шкільних майстерень правлення виконують на правильних плитах за допомогою киянки. Найбільше труднощів в учнів викликає виправлення випуклостей на жерсті. Учитель пояснює, що для виправлення випуклих місць не можна бити по них киянками. Для цього потрібно на рівній плиті ударяти киянкою від краю заготовки до випуклості, поступово ослаблюючи силу удару. Так роблять у всіх напрямках.

Далі вчитель звертає увагу на те, що після виправляння заготовку розмічають. На перших порах учні часто не розрізняють контурні, виносні та розмірні лінії, тому вони повинні мати перед собою зразок виробу. Слід ознайомити школярів з розмічальними інструментами: масштабною лінійкою, рисувалкою, слюсарним кутником, циркулем. Перед розмічанням учні можуть зробити кілька тренувальних вправ з лінійкою, кутником і рисувалкою.

Після розмічання починають вирізувати заготовку. Перед тим як пояснювати прийоми різання металу ножицями, вчитель розкриває принцип дії їх важільної системи (чим довші ручки, тим простіше різати метал). Він наголошує на тому, що ножиці треба розхиляти так, щоб різальні кромки добре захоплювали метал. Дуже широко розхилені ножиці виштовхують заготовку.

Особливу увагу вчитель повинен звернути на виконання учнями таких вимог: не згинати метал у місці зрізу; стежити за тим, щоб лінію зрізу було постійно видно; згинати руками відрізану частину заготовки, щоб вона не заважала просуватись ножицям по лінії різання; додержувати правил безпечної праці.

Учні повинні знати, що чим твердіший метал, тим більшим має бути кут загострення, а також пам'ятати, що ручними слюсарними ножицями можна різати жерсть завтовшки до 0,8 мм.

Для виготовлення деталей з більш товстого металу використовують зубило. Ознайомлюючи учнів з будовою зубила, слід зауважити, що його різальна кромка, як і інших різальних інструментів, має форму клина, кут загострення якого для різних металів змінюється від 35° до 70°.

Навчати учнів прийомів рубання зубилом розпочинають з тренувальних вправ щодо відпрацювання точності кистьових і ліктьових ударів молотком. На перших порах навчання доцільно закріпити на зубилі трохи нижче від ударної частини гумову підкладку завтовшки 1—1,5 см у вигляді шайби. Працюючи таким зубилом, учень швид­ше оволодіє точністю ударів.

Оскільки рубати на плиті по лінії розмітки учням спочатку важко, то на перших порах їх навчають рубання на рівні губок лещат. Учитель показує, що заготовку треба кріпити в лещатах, лишаючи лінію розмітки на 0,5—1 мм нижче від рівня губок. Зубило тримають при цьому в лівій руці під кутом 45° до осі губок лещат, а одна грань зубила пересувається паралельно до площини губок. Робочий темп повинен бути 50—60 ударів за хви­лину.

Під час рубання листового металу на плиті різальну кромку зубила ставлять на відстані 1—2 мм від лінії розмітки і, пересуваючи зубило вздовж лінії, наносять удари по ударній частині інструмента.

Рубання товстого листового металу учні повинні виконувати з двох боків. Учитель наголошує, що поверхня плити повинна бути чистою, а метал при цьому має при­лягати повністю до поверхні плити.

Щоб рубання було ефективним, учні повинні правильно тримати молоток. Тому вчитель орієнтує їх на те, щоб молоток вони тримали за ручку не далі як 20—30 мм від її кінця. При цьому удари будуть сильні і зубило краще проникатиме в метал. Учні також повинні пам'ятати, що не можна працювати вищербленим зубилом і розклепа­ним молотком. Рубати зубилом у майстерні можна лише при наявності на робочому місці захисного екрана або сітки.