Різання металу ножівкою

Різання металу ножівкою вивчають у 7-му класі. Учні вже мають певні знання і вміння з різання деревини. Тому насамперед слід пояснити аналогічну будову зубів пилок для різання деревини і слюсарної ножівки. У ході бесіди учні приходять до висновку, що зуби слюсарної ножівки теж мають форму клина.

У процесі вивчення цієї теми треба спинитися на таких питаннях:

1. Будова ручної ножівки. 2. Можливі випадки використання ножівки. 3. Прийоми різання ручною ножівкою: кріплення матеріалу, робоча поза, хватка ножівки, зарізування матеріалу, конструкція руху, темп роботи. 4. Пра­вила роботи й техніки безпеки.

Розповідаючи про будову ручної ножівки, учитель повинен показати її, пояснити, з яких частин складається інструмент. Слід продемонструвати, як знімають старе полотно пилки й кріплять нове. Особливу увагу при цьому треба звернути на те, у який бік мають бути нахилені зуби полотна та з якою силою його натягувати.

Демонструючи роботу ножівкою, слід насамперед розкрити поняття про прямий робочий хід, коли вона знімає шар металу, та зворотний холостий хід (без натискування на пилку). Крім того, потрібно підкреслити, що в процесі роботи ріжуть усією довжиною полотна, бо якщо різати тільки частиною полотна, зуби стираються в одному місці (полотно звужується) і із збільшенням розмаху різання полотно заклинюється і ламається.

Учитель звертає увагу учнів на те, що ножівкове по­лотно тверде, але швидко ламається при перекосах у прорізі, тому ножівку під час різання треба рухати в одній площині.

Роботу з ножівкою починають із запила, тому вчитель рекомендує учням робити його короткими рухами до врізання полотна в заготовку і дальшими широкими рухами (на всю довжину полотна).

Працюючи з ножівкою, учні допускають ряд серйозних помилок: надмірно натискують на полотно; недостатньо натягують або перетягують полотно; працюють, тримаючись двома руками за ручку; роблять короткі рухи, працюючи лише половиною ножівкового полотна; відхиляються під час різання від лінії розмітки.

Щоб запобігти таким помилкам, учитель пояснює, що швидкі рухи ножівкою втомлюють учня і призводять до перегрівання ножівкового полотна. Тримати ножівку треба двома руками — правою за ручку, а лівою за ножівковий станок. У різанні повинні брати участь усі зуби полотна. Під час пиляння потрібно дивитися на лінію розмічання, а при незначних відхиленнях слід відновити різання, нахиливши ножівковий станок у бік відхилення.

Особливу увагу вчитель звертає на правила безпечної праці, наголошує, що не можна працювати ножівкою з поламаною ручкою, не можна здмухувати ошурки з робочого місця, а треба користуватися щіткою; при відрізанні підтримувати відрізувану заготовку.

З метою розширення знань учнів про виробництво вчитель коротко розповідає про роботу механічної но­жівки та подібність у їх будові й роботі.

Обпилювання металів

Починаючи вивчення теми «Обпилювання металів», учитель повинен звернути увагу учнів на те, що цю операцію здійснюють після таких операцій, як рубання і різання ножівкою та ножицями, оскільки обпилюванням досягають високої точності розмірів і форми виробу. У зв'язку з цим точність вимірювання масштабною лінійкою вже не задовольняє потреб і виникає потреба вчити учнів вимірювати штангенциркулем.

Учитель пояснює, що обпилювання — це знімання тонкого шару металу за допомогою напилків. Після цього він демонструє різні напилки, що можуть знімати більший шар (чорнова обробка) і тонший шар (чистова обробка). При цьому вчитель може дати класифікацію напилків за частотою та величиною насічок, а також за формою поперечного перерізу. Як і в процесі вивчення інших різальних інструментів, учитель знову звертає увагу учнів на форму клина в насічці напилка. Це найдоцільніше показати на драчовому напилку.

Далі вчитель розповідає, що існують види обпилю­вання плоских, криволінійних, кутових, паралельних, суміжних і фасонних поверхонь. Вибір напилка залежить від виду матеріалу, виду обпилювання, величини шару, який треба зняти, і величини оброблюваної деталі.

Педагог звертає увагу учнів на те, що при обпилюванні важливо правильно закріпити заготовку в лещатах. Так, заготовку з м'якого металу затискають за допомогою накладних губок, щоб не псувати її поверхню; заготовку з листового металу закріплюють так, щоб вона не виступала над поверхнею лещат більш як на 15 мм; при затискуванні заготовки із сортового прокату її очищають від бруду й мастил.

Починаючи обпилювання, учень повинен виставити лещата відповідно до свого зросту. Для цього треба підняти або опустити стіл слюсарного верстака чи добрати дерев'яну решітку під ноги відповідно до зросту. При правильному доборі робочого місця лікоть зігнутої руки повинен торкатися поверхні лещат, а пальці при верти­кальному положенні зігнутої в лікті руки мають торкатися підборіддя. Працюючий біля лещат повинен стати в таке положення, щоб стопи ніг були під кутом 45° одна від одної, причому ліва нога має бути виставлена вперед на відстань 25—50 см від осі стопи правої ноги. Така поза гарантує продуктивну й безпечну роботу і зменшує втомлюваність учня.

Особливу увагу учитель повинен звертати на правильність хватки напилка правою рукою за ручку і лівою — на кінці напилка. У процесі роботи він пояснює учням, що переміщувати тулуб не потрібно, оскільки обпилювання здійснюють лише за допомогою рук.

З метою профілактики «завалів» при обпилюванні доцільно дати учням можливість пообпилювати площинні заготовки шириною понад 25 мм перехресним штрихом. Це сприяє кращому засвоєнню прийомів обпилювання, оскільки широка площина обпилювання по суті є направляючою, що привчає учнів до чіткої горизонтальності рухів. При цьому важливо в процесі поточного інструктажу час від часу звертати увагу на позу учня й горизонтальність напилка за допомогою зображень на екрані чи плакатах. Це сприяє самоконтролю учнів під час роботи.

Значну увагу учнів треба звертати на користування контрольним інструментом: кутником, лінійкою та шаблонами. При цьому визначають розміри і площинність заготовки на «просвіт».

Щоб запобігти втомлюваності учнів під час обпилювання, доцільно робити короткочасні перерви і фізкультпаузи. Як показує практика, при виконанні такої ритмічної роботи доцільно використовувати функціональну музику для завдання чіткого ритму роботи.

Щоб запобігти нещасним випадкам під час обпилювання, вчитель повинен звертати особливу увагу на стан ручок і правильність їх насаджування на напилки, а також надійність кріплення. Учні повинні вміти правильно насаджувати ручку напилка, правильно тримати довгий напилок лівою рукою, а також кріпити заготовку в лещатах.