З'єднання металевих деталей
Програмою трудового навчання в 6-х класах передбачено вивчення таких видів з'єднання деталей з металу: однофальцевим швом, заклепками, точковою електрозваркою. З'єднання однофальцевим швом використовують при виготовленні виробів з тонкого листового металу.
Показуючи прийоми з'єднання однофальцевим швом, учитель повинен ознайомити учнів з кресленням відповідного виробу. Далі вчитель пояснює будову самого шва, його елементів. Доцільно виготовити модель однофальцевого шва, що допоможе учням краще зрозуміти його будову й принцип взаємодії елементів при навантаженнях. У разі відсутності моделі вчитель може використати для ілюстрації плакати чи продемонструвати її зображення на екрані за допомогою технічних проекційних засобів. Учні повинні також знати особливості з'єднання однофальцевим швом: надійність, герметичність, простота виконання і т. ін.
Інструктаж у процесі практичної роботи щодо з'єднання тонкого листового металу однофальцевим швом вчитель ділить на кілька етапів, що відповідають окремим прийомам його виконання, а саме: 1) правлення заготовки; 2) розмічання ліній згину фальців; 3) затискання заготовки в лещатах з розміщенням ліній згину на рівні губок (ребра оправки); 4) згинання фальця на оправці; 5) догинання фальця на плиті під гострим кутом до площини заготовки; 6) самостійне згинання другого фальця; 7) з'єднання фальців; 8) замкова осадка металу поряд з фальцями; 9) осадка і вирівнювання шва.
Як показує практика, учні під час виконання шва допускають такі помилки: 1) при затисканні заготовки часто опускають риску нижче від рівня оправки; 2) роблять сильні удари при гнутті; 3) загинаючи фалець, в окремих місцях не залишають зазору; 4) при замковій осадці металу здійснюють і осадку фальців.
Знаючи про можливість таких помилок, учитель повинен у процесі поточного інструктажу давати відповідну інформацію, щоб їм запобігати.
Вивчення заклепкового з'єднання розпочинають із з'ясування того, чим воно відрізняється від з'єднання однофальцевим швом, та основних конструктивних особливостей заклепкових швів.
Насамперед потрібно ознайомити учнів з будовою заклепки та видами заклепок.
Вчитель повинен звернути увагу учнів на необхідність акуратного свердління отворів, щоб вони збігалися при з'єднанні двох чи більше деталей. Цього можна досягти точним розмічанням, встановленням контрольних заклепок у перші просвердлені отвори, свердлінням за допомогою кондуктора та різних пристосувань.
Значну увагу вчитель приділяє поясненню та демонструванню того, як добирати свердла для свердління отворів, а також заклепок за видом матеріалу склепуваних деталей, готувати отвори з потаями. Він повинен пояснити і продемонструвати учням, як саме підганяти виступаючу частину заклепки під замикаючу головку та утворювати її за допомогою молотка і обтискувача. Попередньо вчитель показує, як треба користуватись натягачем.
Учні повинні знати можливі дефекти при клепанні, а також шляхи запобігання їм.
Важливо ознайомити школярів з пневматичним клепанням та його значенням при виготовленні громіздких об'єктів з листового металу та сортового прокату.
Електрозварювання вивчають лише на рівні формування поняття про цей тип з'єднання металу. Тому учнів слід ознайомити з історичними відомостями, розповісти про радянських учених, які займались цими питаннями, про необхідне для електрозварювання обладнання та елементарні відомості про принцип його роботи. Вчитель проводить бесіду про переваги використання електрозварювання порівняно з з'єднанням однофальцевим швом та заклепками, розповідає про особливості електрозварювання.
Якщо в майстерні є обладнання для точкового електрозварювання, вчитель демонструє прийоми зварювання деталей з листового металу та дроту.
Завдання
Розробити вступний інструктаж до виконання практичної роботи на уроці за заданою темою (тема уроку визначається викладачем або вибирається студентом).
Підібрати картки-завдання до теми і визначити час їх застосування.
Оформити план-конспект уроку.
Порядок виконання роботи
Вибрати об’єкт праці по темі заняття.
Уточнити зміст і обсяг матеріалу, який необхідно пояснити під час вступного інструктажу.
Продумати, як, на яких прикладах із побутового досвіду учнів краще сформувати чітку уяву про суть, призначення та галузі застосування нових знань.
Визначити, з якими термінами, назвами та визначеннями раніше не зустрічалися учні.
Підібрати засоби наочності для ілюстрації пояснення.
Визначити, до якої групи понять відносяться визначення, які розглядаються на занятті (загальновиробничі, технологічні, технічні тощо) і як вони можуть бути пов’язані з вже набутими знаннями.
Підібрати (розробити) картки-завдання по темі; визначити варіант їх використання на уроці (для повторення або закріплення матеріалу їх доцільніше застосовувати).
Скласти конкретні питання з пропущеними термінами для оцінки ступеня розуміння учнями вивченого матеріалу (при закріпленні в ході уроку).
Оформити розроблений у повному обсязі матеріал у вигляді плану-конспекту вивчення нового матеріалу та проведення вступного інструктажу.