4.5. Глибинні інтерв’ю і проекційні методи

Глибинне інтерв’ю – метод по збору даних, який заключається у послідовному задаванні кваліфікованим інтерв’юером групи зондуючих питань з метою розуміння, чому члени групи ведуть себе таким чином, а не інакше. Метод застосовується, коли респонденти не хочуть або не можуть прямо відповісти на питання, що цікавлять дослідника.

Варіант глибинного інтерв’ю – нарративне інтерв’ю – вільна розповідь про життя оповідача практично без втручання з боку інтерв’юера. Завдання останнього – лише стимулювання і підтримка основної теми розмови.

Проекційні методи передбачають введення в певні ситуації, що імітуються, в надії на те, що вони викажуть таку інформацію про себе, яку неможливо отримати при проведенні прямого опитування. Такі методи проводяться у вигляді:

• асоціативних бесід;

• асоціативних випробувань слів;

• тестуванням ілюстрацій та ін.

4.6. Метод фокус-груп

Метод фокус-груп відноситься до якісних методів збору інформації і базується на використанні ефекту групової динаміки.

Фокус-група є дискусією певної групи людей під керівництвом фахівця (модератора), що направляє дискусію в необхідне русло.

Суть методу полягає в тім, що увага учасників фокусується на досліджуваній проблемі (темі) з метою визначити відношення до поставленої проблеми, вивчити особливості поводження окремих груп людей, з’ясувати мотивацію тих або інших дій. Фокус-група може застосовуватися в сполученні з іншими методами (наприклад, з експериментом) і як самостійний метод збору інформації. Зазвичай роботу групи фіксують за допомогою аудіо- та відео-технічних засобів, а її результати можуть стати підставою для проведення кількісних досліджень.

Відмінні риси фокус-груп:

• на відміну від кількісних методів дослідження, наприклад, соціологічного опитування), що дає відповідь на питання «Хто..?» і «Скільки ..?», фокус-група дає відповіді на питання «Як саме..?» і «Чому..?»

• якщо у соціологічному опитуванні опитують респондентів за єдиною схемою (за анкетою), то у фокус-групі застосовуються методи глибинного групового інтерв’ю, що дозволяють «витягти» з респондента інформацію, що не лежить на поверхні, що показує широкий спектр відношення до проблеми.

Основні переваги фокус-груп:

1. Можливість оперативного одержання так називаної глибинної інформації в невеликій групі респондентів.

2. Можливість вивчати респондентів, які у формальніших, структурованих ситуаціях не піддаються вивченню, не бажаючи, наприклад, брати участь в анкетуванні.

3. Ефект «масового руху», коли коментар одного з респондентів викликає ланцюгову реакцію інших учасників.

4. Спонтанність і нешаблонність думок, інтуїтивна передбачуваність.

5. Різноманітність направлень використання даного методу.

Слабкі сторони методу фокус-груп:

1. Високі кваліфікаційні вимоги до модератора, тобто фахівця, який спрямовує і контролює дискусію.

2. Нижча репрезентативність у порівнянні з іншими методами.

3. Необхідність особливо обережного та виваженого підбору учасників.

4. Учасники групи можуть бути налякані фактом обміну думками в малих групах.

Форми, в яких проводяться фокус-групи:

• двостороннє інтерв’ю – дає змогу одній цільовій фокус-групі слухати іншу фокус-групу, яка доповнює першу;

• фокус-група з двома модераторами – один з модераторів стежить за самим процесом обговорення, інший відповідає за обговорення конкретних питань;

• фокус-група з респондентом-модератором – модератор просить когось з респондентів певний час виконувати роль модератора;

• фокус-група із замовником у ролі учасника обговорення – представник сторони замовника дає пояснення з проблеми обговорення для посилення ефективності роботи фокус-групи;

• міні-групи – складаються з чотирьох-п’яти респондентів і ведучого (такі групи використовують у разі, коли проблема вузькоспеціалізована і потребує старанного відбору респондентів);

• віддалена фокус-група – дискусія проводиться за допомогою телекомунікаційних засобів.

Етапи організації та проведення фокус-груп: