1. Відбір експертів і формування експертних груп.

При доборі експертів враховується багато чинників: посада, наявність наукового ступеня, вченого звання, кількість опублікованих праць і посилань на них, думка громадськості про експерта, стаж роботи в даній га­лузі знань, чи є експерт вузьким спеціалістом або універса­лом, які нього здатності до «декомпозиції» і «синтезу» аналізованих проблем, наскільки стійкі його погляди і моральні якості (рівень самокритики) тощо. Важливою якістю експерта є рівень його креативності, тобто творчий потенціал, уміння генерувати нові ідеї.

Основні методи відбору експертів:

• документальний – відбір здійснюється на основі соціально-демографічних критеріїв і фахових ха­рактеристик залучуваних спеціалістів (вік, посада, нау­ковий ступінь тощо);

• експериментальний – відбір здійснюється на основі тестування потенцій­них експертів аналізу ефективності їхньої роботи.

Група експертів має складатися з такої кількості осіб, щоб можна було отримати обґрунтовані висновки щодо всіх питань експертизи. Дослідження довели, що збільшення кількості експертів у групі, починаючи з деякого моменту, призводить до зростання помилки експертизи. Тому доцільно в експертну групу включати не більше 10-15 найбільш компетентних експертів.

2. Вибір і обґрунтування процедури роботи експертів.

Існують чотири основні процедури роботи експертів, обумовлені двома групами чинників:

• чи працюють експерти разом або порізно;

• чи працюють вони в один етап (тур) або обговорюють проблему декілька разів.

Процедури роботи експертів:

1. «мозковий штурм» – експерти працюють разом, за виз­наченою специфічною методикою, зустрічаються один раз;

2. «обличчям до обличчя» – експерти працюють разом в декілька турів;

3. разове анонімне опитування – експерти працюють індивідуально один раз (наприклад, отримують анкети поштою);

4. «метод Дельфі» – експерти працюють окре­мо в декілька турів (анкети розсилають, потім збирають; уточнюють проблему, після чого проводять опи­тування).

Перелічені процедури роботи експертів є основними, базовими. На їх основі створено і використовуються найріз­номанітніші процедури і методики діяльності експертних груп.

3. Вибір методів опрацювання результатів експертних оцінок.

Робота експертної групи – це не просто залучення спе­ціалістів-консультантів, це не «консиліум», у рамках кот­рого «вислуховують» різноманітні точки зору. Метод експертних оцінок – це специфічний дослідний метод інтегрування, узагальнення думок експертів, одер­жання на цій основі цілком нового знання, гіпотез, рішень. Звідси – важливість проблем опрацювання й уза­гальнення результатів експертних опитувань.

Для вивчення тенденцій, що виявляються в процесі експертизи, використовуються не тільки різні узагальнені показники: середня арифметична, медіана, коефіцієнти варіації тощо, але й математичні моделі (лінійні, нелінійні, експоненціальні та ін.), а також спеціальні математичні і статистичні методи, створені для опрацю­вання експертної інформації.