8. Призначення і функції упаковки

Упаковка – це засіб або комплекс засобів для забезпечення захисту продукції і навколишнього середовища від ушкоджень та втрат, а також для полегшення процесу обігу.

Виділяють наступні складові упаковки:

Тара – картонні коробки, целофанові упаковки, скляні банки чи флакони, алюмінієві туби, паперові пакети тощо. Існує й спеціальна транспортна тара: картонні, дерев’яні чи пластикові ящики, контейнери.

Етикетка – містить фірмову назву продукції, символ компанії, хімічний склад продукту, рекламні матеріали, коди та інструкції з використання. Етикетка розміщується на тарних елементах.

Вкладиш – містить докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для складної або небезпечної продукції.

Упаковка повинна відповідати наступним вимогам:

• збереження цінності;

• доцільність;

• ставлення до продукту, до марки, до покупця;

• пристосованість до перевезень і складування;

• витонченість форми;

• доступність використання;

• збільшення споживчої цінності товару;

• підвищення дієвості реклами.

Упаковка виконує ряд функцій:

• вміщення;

• захист;

• використання;

• комунікації;

• сегментування ринку;

• співробітництво з каналами збуту;

• планування нової продукції.

З використанням упаковки пов’язані й деякі проблеми:

1. Надмірна вартість упаковки здатна підвищувати вартість товару, що викликає критику з боку споживачів;

2. Забруднення довкілля. На долю упаковки припадає близько 40% твердих відходів. Особливе занепокоєння викликає проблема утилізації упаковки, яка не підлягає біологічному розкладу.

3. Ступінь правдивості інформації на упаковці.

В умовах зростаючої конкуренції виробникам доцільно приділяти посилену увагу дизайну упаковки як засобу формування іміджу фірми. Спрощене упакування асоціюється з продукцією низької якості.

Багато західно-європейських фірм опрацювали наступні вимоги до упаковки:

     чіткість, однозначність тексту, ілюстрацій;

     раціональність розміщення даних про об’єм, масу і кількість товару;

     округлість маси та кількості одиниць в упаковці (10; 20);

     вказівка ціни повинна бути чіткою і на видному місці;

     контроль за строком використання повинен бути помічений на упаковці;

     контроль над екологічними проблемами зберігання та знищення упаковки.

Велике значення для розв’язання проблеми достовірної інформації на упаковці та ідентифікації продукції має широке застосування системи штрихового кодування товарів.

У світі існує декілька таких систем. Україна користується Європейською системою кодування EAN. Створено Асоціацію Товарної Нумерації України, яка є членом Міжнародної Асоціації EAN.

Наявність штрих-коду є нормою на світовому ринку, він несе велику кількість інформації. Код складається з 13-цифрового числа та відповідної решітки штрихів і пропусків:

• 2-3 перші цифри – коди країн, присвоєні асоціацією EAN. Цю частину ще називають прапором.

• Наступні 4-5 цифр – індекс виробника товару.

• Наступні 5 цифр – код товару:

• 1 цифра - найменування товару

• 2 цифра - споживацькі властивості

• 3 цифра - розміри, маса

• 4 цифра - інгредієнти

• 5 цифра - колір

Ці цифри надані виробнику для внутрівиробничого кодування власної продукції. При цьому починають відлік від 0 та до 99999.

• Остання 13-та цифра є контрольною. Вона розраховується за спеціально розробленим алгоритмом на основі комбінації попередніх 12-ти цифр. Контрольна цифра забезпечує надійність гарантії всієї кодувальної системи.

Приклад обчислення контрольної цифри

1. Додати цифри, що стоять на парних місцях: 0 + 0 + 7 + 2 + 1 + 0 = 10

2. Одержану суму помножити на 3: 10 × 3 = 30

3. Додати цифри, що стоять на непарних місцях, окрім контрольної цифри: 3 + 0 + 3 + 6 + 1 + 2 = 15

4. Скласти одержані в пунктах 2 і 3 цифри: 30 + 15 = 45

5. Відкинути десятки: 45 – одержуємо 5

6. З числа 10 відняти одержану в пункті 5 цифру: 10 – 5 = 5

Одержана цифра повинна співпадати з контрольною цифрою штрих-коду, що говорить про достовірність товару.

15