Опорний конспект лекції з теми «Предмет і метод бухгалтерського обліку»
Під предметом бухгалтерського обліку варто розуміти усе те, що вивчається, досліджується, відбивається, контролюється в процесі спостереження за діяльністю.
Діяльність - це цілеспрямована дія особи або колективу. Мета діяльності - одержання прибутку. Для здійснення діяльності необхідні певні засоби, які треба використовувати так, щоб забезпечити прибуток. Тому предметом бухгалтерського обліку є засоби, їх стан, рух і використання в процесі здійснення діяльності підприємств, організацій, установ.
Найбільш повно предмет бухгалтерського обліку може бути виражений через формулу розширеного відтворення:
,
де
і
- гроші і нові гроші;
і
- товар і новий товар;
- процес
виробництва;
-
засоби праці;
- робоча
сила.
-
символізують господарські
засоби до процесу
виробництва;
-
відбивають господарські
процеси, у т.ч. матеріально-технічного
постачання, виробництва і реалізації;
- це
готова продукція і кінцевий фінансовий
результат, що виражається в більшій
сумі отриманих грошей (виторг
від реалізації) чим вкладених (
).
Таким чином під предметом бухгалтерського обліку варто розуміти господарські засоби в їх кругообігу та умовах здійснення господарських процесів, спрямованих на одержання прибутку.
Конкретними об'єктами бухгалтерського обліку є:
1) господарські засоби, їх види, стан і рух (основні засоби, матеріали, грошові кошти, готова продукція і т.п.), що складають активи підприємства;
2) джерела формування засобів (внески засновників, учасників підприємства, кредити банків, кошти, отримані від продажу акцій, прибуток, заборгованість перед підприємствами та особами), що являють собою власний капітал та зобов'язання підприємства;
3) господарські процеси і господарські операції, що викликають рух засобів, зміни у складі активів, капіталу, зобов’язань;
4) господарські факти, що мають місце в процесі діяльності (псування, природні втрати, стихійні лиха і т.п.) і які викликають зменшення ресурсів;
5) доходи, витрати і фінансові результати;
6) розрахунки з особами і підприємствами (фізичними і юридичними).
Господарські засоби по видах, складу, розміщенню (активи) поділяються на:
необоротні активи;
оборотні активи;
витрати майбутніх періодів.
До необоротних активів відносять: нематеріальні активи, основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість.
Нематеріальні активи - це засоби, що не являють собою матеріальних цінностей, але приносять підприємству прибуток (торгові марки, патенти, ноу-хау, програми для комп'ютерів та ін.). Вони мають термін корисного використання більш одного року, тому по них накопичується амортизація (знос).
Основні засоби - це матеріальні активи, термін корисного використання (експлуатації) яких більш одного року. До них відносяться будинки, спорудження, транспортні засоби, обчислювальна техніка, машини, обладнання, меблі. Основні засоби не змінюють своєї натурально-речовинної форми, переносять свою вартість по часткам шляхом щомісячного нарахування амортизації і включення її до витрат виробництва та витрат інших видів діяльності.
До інших необоротних матеріальних активів відносяться: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові, природні ресурси, інвентарна тара та ін.
Довгострокові фінансові інвестиції – це вкладення своїх коштів у інші підприємства на строк більше одного року з метою отримання в майбутньому доходів.
Капітальні інвестиції – це витрати підприємства на довгострокове будівництво, придбання або виготовлення основних засобів.
Довгострокова дебіторська заборгованість – це заборгованість фізичних та юридичних осіб даному підприємству зі строком більш одного року. Наприклад: заборгованість за майно, яке передано у фінансову оренду, довгострокові векселя отримані та інші.
До оборотних активів відносять: запаси усіх видів (матеріали, паливо, запасні частини, незавершене виробництво, готова продукція, товари та ін.), векселя отримані, грошові кошти, розрахунки (поточна заборгованість юридичних і фізичних осіб перед підприємством за товари, роботи, послуги, по податках і інших платежах із бюджетом).
Оборотні активи - це засоби, що знаходяться в обігу і забезпечують процес виробництва, реалізації. Взагалі це засоби короткочасного функціонування. По своїй однорідності і своєму призначенню оборотні засоби класифікуються на:
а) сировина, матеріали - матеріальні цінності, що використовуються у процесі виробництва. Вони споживаються в одному виробничому циклі і цілком переносять свою вартість на випущену продукцію;
б) малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) - предмети праці вартістю менше вартості основних засобів (інструменти, інвентар, калькулятори, меблі). Це предмети, що обслуговують процеси виробництва і реалізації, сферу управління, мають малу ціну за одиницю і використовуються на підприємстві не більше одного року;
в) готова продукція (у виробничих підприємствах) - це запаси, що підлягають реалізації;
г) товари (у комерційних підприємствах) – це запаси, що підлягають реалізації;
д) грошові кошти - найважливіший різновид оборотних засобів, без яких функціонування підприємства неможливо. Грошові кошти знаходяться в різних місцях: на рахунках банку, у касі, у дорозі (у підприємствах, що здійснюють реалізацію за розрахунок готівкою і здають виторг у банк через інкасатора);
є) засоби в розрахунках, так звана дебіторська заборгованість - заборгованість покупців за реалізовані їм товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), по яких не надійшли платежі; заборгованість дебіторів по векселях отриманих, які замість грошей оформили боргове зобов'язання; заборгованість підзвітних осіб по виданим їм з каси авансам. Дебіторська заборгованість означає, що засоби підприємства знаходяться тимчасово у інших осіб і підприємств.
До витрат майбутніх періодів відносять оборотні активи, виражені у витратах звітного періоду, що підлягають віднесенню на витрати наступних звітних періодів. Наприклад: орендна сплата в перед, підпис на газети та журнали на наступний звітний період та ін.
Господарські засоби по джерелах утворення розподіляються на:
- власний капітал;
- зобов’язання;
- доходи майбутніх періодів.
Власним капіталом є: статутний, пайовий, додатковий і резервний капітал, цільові надходження, страхові резерви і ін.
Всі види капіталу - це сума накопичених засобів для визначеної мети. Вони складають основне джерело власних ресурсів, різноманітних за структурою і призначенням. Головні з них:
Статутний капітал - сума основних і оборотних активів, що утворилися за рахунок держави (у держпідприємствах) або за рахунок власника (акціонерів, засновників, учасників). Сума статутного капіталу фіксується в установчих документах. Статутний капітал - це загальна вартість активів, що є внеском власників у капітал підприємства.
Додатковий капітал - це накопичені суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також сума дооцінки активів і вартість необоротних активів, отриманих підприємством від інших осіб безкоштовно.
Резервний капітал - це вартість створеного капіталу відповідно до діючого законодавства та установчих документів за рахунок прибутку підприємства.
Прибуток - джерело поповнення капіталу як самого підприємства, так і коштів бюджету (через податок із прибутку). Він визначається в результаті перевищення доходів над витратами і характеризує позитивний фінансовий результат, що є метою діяльності будь-якого підприємства. Прибуток, що лишається після сплати податку використовується на виробничий і соціальний розвиток, нарахування дивідендів. Це дуже важливе джерело збільшення власного капіталу, від якого залежить подальший розвиток підприємства.
Забезпечення наступних витрат та платежів – це сформовані за рахунок поточних витрат резерви на оплату відпусток, гарантійні зобов’язання, додаткове пенсійне забезпечення.
Цільове фінансування та цільові надходження – це кошти, отримані від третіх осіб на цільові потреби підприємства (наприклад, плата від батьків за утримання дітей у дитячих садках).
Зобов’язання це – заборгованість підприємства фізичним та юридичним особам.
Вони бувають:
- довгострокові
- короткострокові (поточні).
До довгострокових зобов’язань відносяться: довгострокові позики, векселя видані, зобов’язання з облігацій, оренди та ін.
До поточних зобов’язань відносяться: різна кредиторська заборгованість зі строком погашення до одного року.
Кредиторська заборгованість (поточні зобов'язання) - це ті засоби, що підприємство одержало, але не зробило оплати (заборгованість постачальникам за отриману сировину, паливо, МШП, товари, заборгованість різним підприємствам за послуги). Кредиторською заборгованістю є також зобов'язання підприємства з оплати праці, по податках і обов'язкових платежах. Особливість цих зобов'язань полягає в тому, що засоби з цих джерел утворюються шляхом нарахування, а не одержання ззовні. Заборгованість ця виникає в зв'язку з тим, що момент її нарахування (робітникам, соцстраху, бюджету, Пенсійному фонду і т.п.) не збігається з моментом погашення заборгованості (видача зарплати, сплати податків, перерахування сум у фонд соціального страхування, у Пенсійний фонд і т.п.) По суті ці засоби знаходяться у підприємства тимчасово з моменту нарахування заборгованості до моменту сплати. Але це носить постійний характер. Кредиторську заборгованість підприємство використовує як тимчасово притягнуте (позикове) джерело засобів.
Доходи майбутній періодів у більшості випадків складає сума отриманої від покупців передплати за послуги, які буде надано у наступних звітних періодах.
Загальна сума активів завжди дорівнює сумі пасивів, що пояснюється тим, що і активи, і пасиви – одні й ті ж кошти, але згруповані за різними ознаками:
з одного боку - із чого вони складаються (активи);
з іншого боку - за рахунок чого ці засоби сформовані (утворені), тобто власний капітал підприємства і його зобов'язання.
Для відображення активів, пасивів та їх руху в обліку користуються методом бухгалтерського обліку.
Метод бухгалтерського обліку - це система (сукупність) способів і прийомів, що забезпечують суцільний, безупинний, взаємозалежний відбиток і контроль об'єктів бухгалтерського обліку.
Елементами методу бухгалтерського обліку є:
документація та інвентаризація - способи первинного спостереження, відбитку (реєстрації) об'єктів бухгалтерського обліку;
оцінка і калькуляція - способи вартісного виміру засобів і процесів;
рахунки і подвійний запис - способи поточного відображення, угруповання і систематизації об'єктів бухгалтерського обліку;
баланс і звітність - способи підсумкового узагальнення фінансового стану і результатів діяльності.
Всі елементи методу бухгалтерського обліку використовуються в сукупності, взаємозв'язку і логічної послідовності, доповнюють один одного і забезпечують облік господарських засобів і господарських операцій.