13.2. Участь України в світовому господарстві

З набуттям Україною незалежності склалися об'єктивні передумови актив­ної участі її в міжнародному розподілі праці. Цьому сприяли: значна зміна сис­теми економічних відносин; прийняття низки законів та указів Президента щодо зовнішньоекономічних зв'язків та зовнішньоекономічної діяльності; прискорен­ня світового науково - технічного прогресу; необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства (демографічної, продовольчої, екологічної, усу­нення загрози ядерної війни тощо); структурна перебудова галузей народного господарства; визначення України та входження її в міжнародні організації.

Для ефективного включення України до глобальних економічних струк­тур і процесів необхідно створити ряд передумов. Це передусім - системна рин­кова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

Зовнішня торгівля має для України велике значення. У товарній структурі експорту переважають сировина й товари первинної обробки: чорні метали, доб­рива, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, цукор та кондвиро­би. Хоча експортуються і готові вироби - ядерні реактори, котли, обладнання, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини тощо. В імпорті України переважають мінеральне паливо, нафта, продукти їх переробки, засоби наземного транспорту, машини й устаткування, обчислювальна і оргтехніка, то­вари народного вжитку, продукти і сировина для їх виробництва.

Більша частина експортно-імпортних відносин України здійснюється з країнами колишнього Радянського Союзу та Європи, на які в 1999р. припадало відповідно 28,1 та 31,3% експорту і 56,9 та 30% імпорту. Близько 21% українсь­кого експорту і 47% імпорту пов'язані з російським ринком.

У 1999р.в Україні була розроблена Державна програма подальшого розви­тку експортного потенціалу. Україна прагне стати надійним торговим партнером для всіх зацікавлених держав.

Для України важливим є посилення конкуренції на внутрішньому ринку. Це сприяє підвищенню попиту на винаходи, нові технології, розробки і дослі­дження, інтенсивній їх реалізації у виробництві. Підприємства повинні бути за­цікавленні в інноваційній діяльності.

За часи президентства В.Ющенка українська економіка вибрала чіткий курс на інтеграційні процеси з Європейським Союзом. 16 травня 2008 року Україна стала рівноправним членом Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Розширенню конкурентних переваг України повинна сприяти послідовна державна політика, спрямована на формування умов господарської діяльності, зростання сукупного попиту, інвестицій та інновацій, розширення фінансової пі­дтримки фундаментальної і прикладної науки та освіти. Важливою проблемою українського уряду є удосконалення ринкового економічного середовища та правової бази. Зваженою має бути монетарна політика Національного Банку України.

Стратегічна політика країни щодо подальшого входження її до світової економіки може полягати в формуванні двополюсної міжнародної спеціалізації, а саме - на використанні природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу. Головними завданнями такої стратегії являються:

по-перше, підтримка високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних това­рів і послуг;

по-друге, на основі створення вільних економічних зон, ефективної монетарної політики стимулювати експорт;

по-третє, проводити політику гнучкого протекціонізму.

Зрозуміло, що виконуючи міжнародні угоди, Україна не може ставити високі тарифні і нетарифні бар'єри на шляху проходження зарубіжних товарів через митний кордон країни, оскільки це зашкодить і конкурентності товарів вітчизня­ного виробництва. Проте цивілізований «захист» українському ринку потрібний.

Перед Українською державою сьогодні стоять дуже складні задачі в еконо­мічній сфері. Від того, як вони будуть розв'язані, залежить наше майбутнє в умовах постіндустріальної цивілізації.