3. Нормування впливу техногенних об'єктів на природне середовище

Нормування впливу техногенних об'єктів на природне середовище регламентується законом "Про охорону атмосферного повітря", законом України про відходи, Тимчасовими правилами охорони оточуючого середовища від відходів виробництва і споживання, правовими основами СН №3209 "Предельное количество накопления токсических промышленных отходов на территории предприятия», "Санитарными правилами устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов» СанПин №2811, СанПин №1746-7, СниП №2.01.28, СниП №2.04.02, СниП №2.04.03, СниП №11-9, СниП №11-35 СН №3209,, СН №339, СН №245, ГОСТ 17.2.3.02, ГОСТ 17.2.3.02, ГОСТ 17.9.01, ГОСТ 17.9.02, ГОСТ 17.9.03, ГОСТ 17.9.04, ГОСТ 17.9.05 та ін., що встановлюють нормативи для кожного джерела забруднення атмосфери і для кожного інгредієнту, який надходить до атмосфери з цього джерела, гранично допустимі концентрації, проводиться лімітування розташування твердих промислових відходів: граничної кількості відходів на території підприємства, гранично допустимого вмісту токсичних сполук у промислових відходах, гранично допустимої концентрації забруднювачів у повітрі робочої зони.

4.1 Нормування викидів в атмосферне повітря

Відповідно до Закону «Про охорону атмосферного повітря», з метою обмеження техногенної дії на атмосферу, в якості охоронного заходу, поряд з ГДК, передбачають регулювання і кількісне обмеження викидів в атмосферу. Реалізація цього положення Закону здійснюється нормуванням гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Гранично допустимий викид (ГДВ) – це маса шкідливої речовини, яка не повинна перевищуватися під час викиду в атмосферу за одиницю часу.

ГДВ встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери (і для кожного інгредієнту, який надходить до атмосфери з цього джерела), таким чином, що викиди шкідливих речовин від даного джерела та від сукупності джерел усього населеного пункту, з урахуванням перспектив розвитку інфраструктури промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, не створюють приземну концентрацію, яка перевищувала б їх ГДК_мр (гранично допустима максимально разову концентрацію).

Основні значення ГДВ_мр (гранично допустимий викид максимально разовий), встановлюються за умови повного навантаження як технологічного, так і газоочисного обладнання та їх нормальної роботи, і не повинні перевищуватись в будь-який довільний 20-хвилинний період часу.

Поряд з максимальними разовими (контрольними) значеннями ГДВ (г/с) встановлюють похідні від них значення:

• ГДВ_р (річний гранично допустимий викид) у т/рік для окремих джерел і для підприємства в цілому з урахуванням нерівномірності викидів у часі, а також з огляду на планові ремонти технологічного та газоочисного обладнання.

• ГДВ_д (гранично допустимий викид для кожного стаціонарного джерела) встановлюється відповідно з ГОСТ 17.23.02 за умов, що викиди шкідливих речовин від такого джерела сумісно з фоновим забрудненням не будуть створювати в приземному шарі атмосфери концентрацію, яка перевищує ГДК, тобто необхідним є виконання умови: С_м+С_ф  ГДК, де С_м, С_ф – концентрація в приземному шарі атмосфери забруднювачів від цього джерела (за несприятливих для розсіювання умов) та фонова концентрація.

Фонове забруднення - це забруднення, яке створюється у певній місцевості всіма існуючими джерелами викидів, за винятком того, що розглядається. Якщо значення ГДВ з об'єктивних причин не можуть бути досягнуті, то для таких підприємств встановлюють значення тимчасово узгоджених викидів шкідливих речовин (ТУВ) і вводиться поетапне зниження показників викидів шкідливих речовин до значень, які забезпечували б дотримання ГДВ.

Громадський екологічний моніторинг має право вирішувати задачі оцінки відповідності діяльності підприємства встановленим значенням ГДВ або ТУВ шляхом визначення концентрацій забруднюючих речовин у приземному шарі повітря (наприклад, на границі санітарно-захисної зони).

Загальний принцип встановлення ГДВ. Розрахунок гранично допустимих викидів проводиться в залежності від одночасної роботи кількох джерел викидів (група джерел та одиночне джерело), температури газоповітряної суміші, що виходить з джерела викиду (холодний чи гарячий викид), а також в залежності від форми отвору джерела викидів (круглий чи прямокутний отвір, аераційний ліхтар):

• ГДВ для гарячих викидів з групи або одиночного джерела з круглим отвором, які близько розташовані один біля одного одиночних джерел у випадках, коли фонова концентрація сумішей С_ф встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території, що розглядається, визначається за формулою:

де А - коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, F - безрозмірний коефіцієнт що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері, m, n - безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, Н - висота джерела викиду над рівнем землі, м, ΔТ - різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, та температурою навколишнього повітря, V₁ - об'єм газоповітряної суміші, м³/с, η - безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок.

У випадках, коли значення фонової концентрації деталізовані за швидкістю та напрямком вітру або за територією, врахування С_ф проводиться відповідно до "Тимчасових вказівок з визначення фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі для нормування викидів та встановлення ГДВ", а також встановлюється за даними спостережень. В інших випадках фон розраховується шляхом використання даних інвентаризації викидів всіх існуючих джерел шкідливої речовини, що розглядається, та інших речовин, що мають з нею ефект сумації за шкідливою дією.

• ГДВ для холодної газоповітряної суміші за умов, однакових з розглянутими вище, визначається за формулою:

.

• ГДВ для викидів з джерела з прямокутним устям визначається за формулами для гарячих газоповітряних сумішей, але при D=D_е та V₁=V_e. При цьому ефективний діаметр устя джерела D_e, визначається за формулою:

дe L - довжина устя, м; b - ширина устя, м.

Ефективний об'єм газоповітряної суміші V_e, що викидається в атмосферу, визначається за формулою: .

Для джерела з квадратним устям (L=b) ефективний діаметр D_е, дорівнює довжині сторони квадрата.

• ГДВ для викидів з одиночного аераційного ліхтаря визначається за формулою: ГДВ =

де ГДВ₀ - значення ГДВ, розраховане за рівнянням для гарячих або холодних газоповітряних сумішей при D=D_е та V₁=V_e. Значення D_e для випадку аераційного ліхтаря визначається за залежністю:

де L - довжина аераційного ліхтаря, м; ω₀ - середня швидкість виходу газоповітряної суміші з аераційного ліхтаря, м/с.

Значення V_e визначається за формулою: .

Безрозмірний коефіцієнт S₃, визначається: .

х_м - це відстань від одиночного точкового джерела з D=D_e, та V₁ = V_e, на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається максимальна концентрація. Для одиночного джерела, з якого викидається суміш постійного складу шкідливих речовин з сумарною шкідливою дією, спочатку визначається допоміжна величина - сумарний ГДВ=ГДВ₀, що відповідає одній з речовин. Для цього у вказаних виразах потрібно використати ГДК цієї шкідливої речовини та сумарний фон С_ф , що відповідає цій шкідливій речовині. Після цього з врахуванням складу викидів визначаються ГДВ окремих шкідливих речовин.

• Визначення сумарного ГДВ для груп N одинарних джерел різної висоти, розташованих поряд проводиться за вище наведеними рівняннями, якщо V₁=V/N, де V - загальний об’єм газоповітряної суміші, що викидається з усіх джерел.

Загалом розрахунок ГДВ для близько розташованих одне від одного джерел (однакових точкових) не відрізняється від розрахунку ГДВ для одиночних джерел.

• ГДВ для викидів з багатоствольної труби розраховується для всіх стволів за формулою:

де q’_м - приземна концентрація шкідливих речовин, мг/м3 при значеннях параметрів викиду для одного ствола та викиді речовини М =1; q’’_м - приземна максимальна концентрація шкідливих речовин, мг/м, при викиді шкідливих речовин М =1 та діаметрі устя джерела D, що відповідає його ефективному діаметру D_e, який визначається за виразом:

Безрозмірний коефіцієнт d визначається залежністю:

де l - середня відстань між центрами устів стволів, м; D - діаметр устя окремого ствола, м, d₂ - безрозмірний коефіцієнт, що визначається за рівнянням:

При l, що більше або менше d₂H, ГДВ для багатоствольної труби повинні визначатися за параметрами викидів, характерними для кожного ствола.