1.2 Структура технічних здібностей

З огляду на суспільну потребу у розвитку технічних здібностей молоді особливу значущість мають дослідження технічної обдарованості в юнацькому віці. Провідними проблемами цього віку є пошук сенсу життя та професійне самовизначення. В період юнацтва людина стикається з необхідністю осмислення глобальних питань, [18] пов’язаних з особистісними цінностями, уподобаннями та вибором суспільно значущих пріоритетів. Отже, ідентифікуючи обдарованість в юнацькому віці, ми можемо не тільки забезпечити відбір відповідних кандидатів до спеціалізованих навчальних закладів, але й допомогти вирішити проблему професійного самовизначення юнаків і дівчат.

Проте, щоб така допомога була ефективною, ідентифікація обдарованості не повинна бути самоціллю, тобто зводитися лише до встановлення того чи іншого рівня певного типу обдарованості. Виявлення обдарованості [16] повинно сприяти усвідомленню особистістю своїх можливостей, розумінню особистих механізмів розвитку і творчості, озброювати позитивною інформацією щодо планованого успіху в діяльності.

Таким чином, проблема ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці є актуальною як у соціальному, так і науковому планах. Недостатня розробленість її теоретичних і прикладних аспектів зумовили вибір теми даного дослідження.

Над проблемою розвитку творчих здібностей працювали багато науковців. Психологічні аспекти цього питання розглядалися у працях Л.Виготського, Г.Костюка, Т.Кудрявцева, [10] Л.Леонтьева, А.Пономарьова, П.Якобсона та інших. Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей висвітлено в працях Г.Альштулера, П.Аутова, М.Левітова, В.Сидоренка, М.Сказіна, Ю.Столярова, Д.О.Тхоржевського та інших. Методичні підходи до розвитку творчих здібностей і технічної творчості досліджені у наукових працях В.Алексеєва, Г.Буша, В.Качнева, В.Моляко, А.Осборна та інших.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль переважають репродуктивні види навчання,характерні навчальній діяльності. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони „встигають”. Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв’язання творчо-технічних задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти.

Процес фахової підготовки має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до професійної діяльності й зокрема творчо-технічної. До того ж здійснюється підготовка учнів до вибору трудової діяльності.

Фахова підготовка згідно з програмами підготовки фахівців швейного профілю минулих років передусім мало технічний напрямок. Об’єкти праці, що виготовлялися учнями на заняттях у майстернях, розглядалися лише з позицій: як виготовити деталі, як здійснити монтаж, які слід виконувати оздоблювальні роботи.

В умовах постійного зростання вимог до рівня професійної підготовки її політехнічної основи, ефективності, виникла суперечність між технологічним (операційним) підходом, в якому систематично здійснювалась робота за готовою технічною документацією, і вимогами щодо залучення учнів до творчої праці. Зокрема у всіх темах, крім тих, де це оговорено окремо, виготовлення будь-якого об’єкта пов’язано з вирішенням певних дидактичних задач, уключаючи питання про його конструкцію. Конструювання містить в собі аналіз вимог до розроблюваного об’єкта, визначення принципу його будови і дій, форми і розмірів в цілому та окремих його частин, вираження цих ідей у технічній документації. Слід зазначити, що заняття, пов’язані з розвитком успішності виконання з моделювання залежать від рівня професійної майстерності, з виготовленням відносно простих об’єктів, не слід починати з обговорення способів їх виготовлення за умови наявності готового лекала. Необхідно насамперед обговорити з учнями конструкцію об’єкта і разом з ними розробити лекала, починаючи з деталей. Така робота вимагає досить багато знань учнів з моделювання, конструкцій деталей та способів здійснення монтажу. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння. На уроках фахової підготовки слід на початку вводити прості, а потім – більш складні роботи з проектування об’єкта, який заплановано виготовити в майстернях.

Деякі викладачі фахових дисциплін вважають, що така робота потребує більше часу і суттєво зменшить технологічну практику. Але досвід переконує, що організація занять, присвячених конструюванню, повністю себе виправдовує, а набуті при цьому технічні, і графічні знання та вміння значною мірою прискорюють різні операції. Не кажучи про те, що заняття конструюванням підвищують пізнавальний рівень учнів, роблять урок фахової підготовки більш цікавим, і вони насамперед сприяють розвитку творчо-технічних здібностей учнів. Швидкість і якість формування в учнів творчо-технічних здібностей багато в чому залежить від розуміння ними як результату своєї діяльності, так і засобів, за допомогою яких цей результат був отриманий. Активне засвоєння трудових знань та вмінь робить їх більш пластичними, вони легше піддаються перенесенню в нові умови.

Вважається, що будь-яке трудове завдання, яке виконують учні на заняттях у майстернях, може розглядатися як творчо-технічна задача. Під терміном „технічно творчої ”- на нашу думку такою можна вважати таке завдання, розв’язання якого потребує розкриття знань або інтуїції (здогадки). Головне в цих задачах – опора учня на знання з технології матеріалу та прояв завдань з технічного моделювання при їх розв’язанні. Разом з теоретичними задачами вчитель повинен використовувати і практичні задачі, які можна виконати у матеріалі. Це, безумовно, правильно, оскільки практична перевірка теоретичного рішення забезпечує закріплення його у пам’яті, формує в учнів упевненість у важливості і необхідності теоретичних знань та своєї праці. Але, на жаль,початковий рівень у учнів різний і використання завдань однакової складності не дає бажаного результату. Інколи викладачі фахової підготовки додатково пропонують учням, які раніше за інших виконали завдання, окремі технічні задачі. Такі задачі, як правило, не включають в себе технологічних операцій.

Як уже зазначалось,технічні здібності на розвиток технічно-творчих здібностей учнів впливає розв’язання технічних задач і особливо задач творчого характеру. Під творчою технічною задачею розуміють виникнення у людини мети створити щось нове і корисне для суспільства, а в нашому випадку – розв`язати задачу створення технічного виробу чи технологічного засобу. Тому одна і та ж задача для одного учня є творчою, а для іншого – ні. Творчий характер задачі для учня залежить від його підготовки до розв’язання подібних задач. Більш того, для одного і того ж учня певна задача в різний час може мати різний рівень складності. Якщо учень не володіє необхідним мінімумом інформації або не може використати на практиці раніше засвоєну інформацію, то задача для нього стає не творчою, а просто непосильною. Задача не є творчою і в тому випадку, якщо учень добре володіє алгоритмом її розв’язання.

Для опанування раціонального способу розв’язання творчих конструкторсько-технологічних задач важливе значення має послідовне виконання певних дисциплін. А для цього необхідно навчити школярів аналізувати задачу, чітко виділяти в ній дані, відомі та невідомі елементи і умови, розчленовувати процес розв’язання на окремі етапи з використанням відповідних алгоритмічних, напівевристичних, евристичних прийомів тощо.

Приступаючи до розв’язання технічної задачі, учень повинен добре зрозуміти та наочно уявити її зміст, визначити її приналежність до одного з відомих класів задач. Учитель при цьому має пояснити учневі, що і для чого він повинен робити.

Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей учитель повинен максимально активізувати їх розумову діяльність.

Висновки до 1 розділу

Як уже зазначалось, проблемні ситуації є одним з важливих засобів формування і розвитку технічно-творчих здібностей учнів. Для цього необхідно згадати раніше засвоєні та придбати нові знання та вміння, ліквідувати невідповідність між науковими та практичними знаннями й уміннями. Учитель використовує проблемні ситуації, для розв’язання яких учням необхідно застосовувати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах, або коли учням треба вибрати з кількох можливих способів вирішення проблеми один оптимальний. Проблемні ситуації можуть бути викликані ще й протиріччям між схематичним зображенням та конструктивним оформленням технічного пристрою.