3. Роль транснаціональних корпорацій в світогосподарських зв’язках

Транснаціональні компанії (ТНК) – це компанії, що володіють або контролюють виробничі активи в двох або більше країнах шляхом здійснення прямих іноземних інвестицій або внаслідок створення стратегічного альянсу з іноземними фірмами.

У ТНК існує два типи виробництва:

1) Багатонаціональне виробництво – у компанії існує окрема стратегія щодо кожної країни. Вона конкурує з місцевими підприємствами.

2) Глобальне виробництво – міжнародні компанії конкурують між собою в усьому світі.

 Особливості ТНК:

1) міжнародна діяльність грає для ТНК не менше, а часто і більш важливе значення, ніж внутрішні операції.

2) ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за рубежем.

3) ТНК, як правило, займаються всіма доступними видами міжнародного бізнесу.

 Зростання виробництва в ТНК визначається трьома групами чинників, що підвищують конкурентоздатність ТНК (багатофакторний підхід Дж. Даннінга):

1) переваги власності в порівнянні з іншими фірмами, а також переваги єдиного управління (економія на масштабі і на загальних постачаннях, полегшений доступ на світові ринки і т.д.)

2) переваги дислокації, пов’язані з розмірами ринку, заможністю чинниками виробництва, розвитком інфраструктури, інвестиційним кліматом, політичним ризиком.

3) переваги інтернаціоналізації, пов’язані з можливістю одержати більш високі і довгострокові прибутки за допомогою самостійної діяльності на закордонному ринку в порівнянні з використанням місцевих дистриб’юторів.

 У результаті усе більш ліберальної політики і технологічних досягнень і під тиском конкуренції глобалізація усе в більшій мірі формує сучасну світову економіку. Прямі іноземні інвестиції ТНК грають зараз найважливішу роль у сполученні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи - виробничого ядра глобальної світової економіки».

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

1) зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, що приймають;

2) розширення експортних можливостей;

3) сприяння реструктуризації економіки країн-реципієнтів;

4) поширення передової технології;

5) поглиблення міжнародного поділу праці;

6) посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

Негативні наслідки діяльності ТНК:

1) ТНК передають слаборозвиненим країнам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;

2) централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність слаборозвинених країн;

3) якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають її і переміщаються туди, де регулювання м’якше;

4) важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;

5) ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;

6) ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;

7) встановлюючи штучні ціни, ТН підривають спроби країн управляти власною економікою.

 В умовах глобалізованої економіки найбільші ТНК, що володіють філіями і дочірніми компаніями в десятках країн, із багатьма тисячами співробітників різних національностей, стають основною господарською одиницею. Тому глобалізація поставила на порядок денний добір і підготовку не просто менеджерів, а спеціалістів саме в області глобального менеджменту, спроможних ефективно працювати в ТНК.