23. Проаналізувавши основні проблеми, що складають предмет дослідження філософії екзистенціалізму, розкрити зміст його основних категорій.

Цитати:

Nous sommes seuls sans excuses – Ми самотні без без вибачень(пояснень) – Жан Поль Сартр.

Sparsamkeit in allen Dingen ist die vernünftige Handlung eines rechtdenkenden Menschen – Поміркованість у всіх речах є розумною поведінкою слушно мислячої людини. Кант

Jedes Ideal erzeugt ebenso viele Heilige wie Märtyrer – Кожний ідеал створює так само багато святих, як і мучеників. Франц Кафка

Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.

Одним з впливових напрямків сучасної західної філософії є екзистенціалізм. Головна увага цією філософією приділяється духовній стійкості людини перед лицем ворожого світу. Основні представники екзистенціалізму: у Німеччині - Мартін Хайдеггер , Карл Ясперс ; у Франції - Габрієль Марсель , Жан-Поль Сартр , Альбер Камю , Моріс Мерло-Понті ; в Іспанії близький до цієї течії Хосе Ортега-і-Гасет . Систематичне впорядкування ідей екзистенціалізму належить М. Хайдеггеру («Буття і час»), К. Ясперсу («Філософія»), Ж.-П. Сартру («Буття і ніщо»). В рамках екзистенціалізму склалися два напрямки: атеїстичний — Хайдєггер, Сартр, Камю; християнський — Ясперс, Марсель. Вихідний принцип екзистенціалізму - розглядати людину не іззовні, не як об'єкт спостереження та вивчення, а із середини її феноменального світу. Екзистенціалісти підкреслюють, що людина не є річчю серед речей, до якої можна застосувати універсальні характеристики, такі ж категорії, як і до будь-яких інших речей.

Екзистенціалісти підкреслюють, що людське «Я» не можна звести до тілесних і психічних процесів, до якихось універсальних психічних чи фізіологічних складових. Людина — особливе буття — єдине буття, що здатне запитувати про самого себе і про буття взагалі. Для опису буття екзистенціалісти вживають суб'єктивні, емоційно-забарвлені поняття — екзистенціали. Як основні категорії людського буття в екзистенціалізмі виступають «турбота», «покинутість», «відчуженість»,

«страх», «абсурдність», «смерть». Екзистенціали характеризують не світ у відриві від людини, а єдність світу і людини.

Екзистенціалізм виходить з того, що людина створює сама себе, знаходить свою сутність, вже існуючи; в ній існування передує сутності.

Екзистенціалізм надає також великого значення питанню про те, як людині перебороти панування загального над особистістю в суспільному житті.

Якщо філософи класичного напрямку намагалися пояснити людське буття на основі законів природи, об'єктивного світу, то екзистенціалісти підкреслюють, що людське «Я» не можна звести до тілесних і психічних процесів, до якихось універсальних психічних чи фізіологічних складових. Людина — особливе буття — єдине буття, що здатне запитувати про самого себе і про буття взагалі. Класична філософія «знелюднювала» усі категорії буття. На відміну від цього, екзистенціальна філософія прагне їх «олюднити». Для опису буття екзистенціалісти вживають не категорії об'єктивної науки, а суб'єктивні, емоційно-забарвлені поняття — екзистенціали. Як основні категорії людського буття в екзистенціалізмі виступають «турбота», «покинутість», «відчуженість», «страх», «абсурдність», «смерть».

Свобода, вибір невідривні від тривоги і відповідальності. Перед людиною безодня наслідків зробленого нею вибору. Вона несе відповідальність за свій вибір як перед самою собою, так і перед іншими, і зовсім нелегко постійно нести тягар цієї відповідальності. Екзистенціалісти виступають проти віри в якийсь заздалегідь гарантований прогрес.

Особливе місце в пізнанні людиною самої себе, згідно екзистенціалізму, належить маргінальним (пограничним) ситуаціям, коли людина знаходиться перед обличчям смерті, у ситуації втрати, любові, страждання, провини, коли найбільш повно відкривається її власна справжня сутність. Саме в небезпечні для життя, критичні ситуації розкривається людина такою, якою вона є дійсно.

Екзистенціалізм надає також великого значення питанню про те, як людині перебороти панування загального над особистістю в суспільному житті. Задача екзистенціалізму— допомогти людині вирватись з цієї пересічності і здійснити прорив до справжнього, тобто індивідуально-неповторного існування.