- •1)Визначте місце та роль філософії в системі культури і поясніть метафоричний образ філософії як «Нічийної Землі»
- •2.Проаналізуйте корінні відмінності між філософією та наукою, визначте специфіку філософських проблем.
- •3. Проаналізуйте та порівняйте точку зору і.Канта та ф. Енгельса.
- •22. Розглянувши життєвий шлях Сковороди та його основні філософські ідеї, обґрунтуйте справедливість вислову: «Сковорода – український Сократ»
- •23. Проаналізувавши основні проблеми, що складають предмет дослідження філософії екзистенціалізму, розкрити зміст його основних категорій.
- •24. Розкрийте зміст вислову ж.-п. Сартра : «Людина, народжена свободною, приречена на свободу», проаналізувавши проблему співвідношення свободи і відповідальності в екзистенціоналізмі.
- •25. Поясніть важливі вихідні принципи екзистенціалізму : людина свого роду "проект" та "існування в ній передує сутності"
- •26.Охарактеризуйте основні етапи розвитку позитивізму ,визначивши методологічну специфіку кожного з них.
- •28.Проанализируйте как в е исторического развития разными философами решалась проблема познаваемости мира?
- •29.Розглянувши позиції представників емпіризму та раціоналізму…
- •30. Визначивши категорії об’єкт та суб’єкт пізнання, обґрунтуйте діалектичний характер їх взаємодії в процесі історичного розвитку.
- •33.Співставивши образ людини в античній та середньовічній філософії визначте якими соціально-політичними та культурними чинниками обумовленео розмаїття цих моделей.
- •36. Розкрийте діалектику взаємодії біологічного та соціального в людині, проаналізувавши обмеженість абсолютизації в історії філософської думки біологізаторських та соціологізаторських підходів.
- •1)Визначте місце та роль філософії в системі культури і поясніть метафоричний образ філософії як «Нічийної Землі»
24. Розкрийте зміст вислову ж.-п. Сартра : «Людина, народжена свободною, приречена на свободу», проаналізувавши проблему співвідношення свободи і відповідальності в екзистенціоналізмі.
Цитати:
Nous sommes seuls sans excuses – Ми самотні без без вибачень(пояснень) – Жан Поль Сартр.
Екзистенціалісти підкреслюють, що людина не є річчю серед речей, до якої можна застосувати універсальні характеристики, такі ж категорії, як і до будь-яких інших речей. Якщо філософи класичного напрямку намагалися пояснити людське буття на основі законів природи, об'єктивного світу, то екзистенціалісти підкреслюють, що людське «Я» не можна звести до тілесних і психічних процесів, до якихось універсальних психічних чи фізіологічних складових. Людина — особливе буття — єдине буття, що здатне запитувати про самого себе і про буття взагалі. Класична філософія «знелюднювала» усі категорії буття. На відміну від цього, екзистенціальна філософія прагне їх «олюднити». Для опису буття екзистенціалісти вживають не категорії об'єктивної науки, а суб'єктивні, емоційно-забарвлені поняття — екзистенціали. Як основні категорії людського буття в екзистенціалізмі виступають «турбота», «покинутість», «відчуженість», «страх», «абсурдність», «смерть».
Свобода, вибір невідривні від тривоги і відповідальності. Перед людиною безодня наслідків зробленого нею вибору. Вона несе відповідальність за свій вибір як перед самою собою, так і перед іншими, і зовсім нелегко постійно нести тягар цієї відповідальності. Екзистенціалісти виступають проти віри в якийсь заздалегідь гарантований прогрес.
Особливе місце в пізнанні людиною самої себе, згідно екзистенціалізму, належить маргінальним (пограничним) ситуаціям, коли людина знаходиться перед обличчям смерті, у ситуації втрати, любові, страждання, провини, коли найбільш повно відкривається її власна справжня сутність. Саме в небезпечні для життя, критичні ситуації розкривається людина такою, якою вона є дійсно.
Екзистенціалізм надає також великого значення питанню про те, як людині перебороти панування загального над особистістю в суспільному житті. Задача екзистенціалізму— допомогти людині вирватись з цієї пересічності і здійснити прорив до справжнього, тобто індивідуально-неповторного існування.
Сартр ставить питання таким чином: повинно існувати якесь буття, завдяки якому „ніщо” приходить у речі. І таким буттям є буття людини. Саме вона привносить у світ активність, заперечення, сумнів, запитування і т.д.
Цю можливість людини привносити в світ „ніщо” Сартр назвав „свободою”, яка набуває онтологічного статусу. Якщо у М.Бердяєва, „ніщо”– це не пустота, а деякий первинний принцип, який передує Богу і світу і не містить ніякої диференціації, первинний хаос, то Сартр визначає „ніщо” як недостатність, рідкість або як щілина чи отвір. Але М.Бердяєв і Ж.-П.Сартр сходяться у тому, що свобода притаманна людині одвічно, людина від народження є свобідною, її дії є абсолютно свобідні. Інші два види свободи Бердяєва можна співвіднести з такими відповідниками у Сартра як відповідальність та проектування або творення людиною себе.
Сартр виводить з атеїзму важливі висновки. Найважливішим з них є наступне: якщо Бога немає, то немає і загальнообов'язкового закону і набору абсолютно встановлених цінностей.
Свобода трактується Сартром в дусі закінченого індетермінізму. Свобода ставить людину поза закономірності і причинну залежність. Вона виражає метафізичний розрив з необхідністю як в її об'єктивно матеріалістичному розумінні, так і з логічною необхідністю. Свобода не терпить ні причинне, ні підстави. Свобода не визначається можливістю людини діяти у відповідності з тим, якою вона є, бо сама її свобода є вибір свого буття, людина така, якою вона свобідно себе вибирає. Теперішнє не знаходиться в закономірному зв'язку з минулим, а минуле з теперішнім.