35. Земський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.

За Литовськими статутами земські суди розглядали кримінальні і цивільні справи, виконували функції нотаріату. До земського суду входили суддя, підсудок і писар; на кожну посаду повітові шляхетські сеймики обирали по 4 кандидати із писемних і знаючих право шляхтичів-християн, з-поміж яких Великий князь затверджував по 1 посадовій особі і призначав їх на необмежений строк. На першій сесії судді присягали справедливо судити;сесія земського суду відбувалась тричі на рік і тривала 2 тижін;у своїй діяльності вони керувались, головно, Литовськими статутами. Апеляційною інстанцією щодо земських судів були Коронний чи Литовський (Великого князя) трибунали.

36. Підкоморський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.

Підкоморський суд - становий шляхетський суд у Правобережній Україні для розгляду межових земельних справ. Встановлений за Литовським статутом 1566. Справи в цьому суді вирішував один суддя - підкоморій, який спочатку призначався великим князем, а з 1588 шляхта повіту обирала чотирьох кандидатів на цю посаду, з яких великий князь призначав підкоморія. Припинив свою діяльність після входження України в державно-адміністративну систему Російської імперії. У 1763 за судовою реформою, що її провів гетьман К.Розумовський, підкоморський суд створено в Лівобережній Україні. Його обирали на території полку землевласники і полкова старшина. До складу суду довічно входили підкоморій, коморник і писар. У 1783 підкоморські суди було ліквідовано, а в 1796 знову відновлено. З 1834 підкоморський суд діяв під назвою межового до його остаточної ліквідації в 1840.

37. Спеціальні суди у Великому князівстві Литовському, їх різновиди та компетенції.

38. Свідки і докази в судовому процесу Великого князівства Литовського

39. Загальноземські привілеї та їх характеристика.

Загальноземські статути (привілеї). Ними Великий князь Литовський надавав певні пільги окремим особам, суспільним станам, містам, монастирям, встановлював норми права для всієї держави. Це – Шляхетський привілей Ягайла 1387 р., яким вводилися на території Литви адміністративні установи, подібні до Польщі; Гродненський привілей 1432 р., змістом якого було повернення політичних і майнових прав українській і білоруській аристократії в разі переходу її у католицизм; Віленський привілей 1457 р., яким урівнювалися права литовської, в тому числі української шляхти, у правах з польською. Між іншим, останнім привілеєм, фактично, був започаткований процес закріпачення селян.

40. Обласні привілеї, їх загальна характеристика.

41. Магдебурзьке та Хелмське право та особливості їх використання в українських землях.

МАГДЕБУР3ЬКЕ ПРАВО У 1188 році архіепископ Віхман надав привілей на самоврядування Магдебургові. В ХІІІ ст. магдебурзьке право поширюеться на інші німецькі землі, на міста Польщі, Литви, Чехії, Сілезії, Угорщини. Норми цього права регу,лювали управління містом, суспільно-правові відносини, порядок суда та судочинства, визначали заходи кримінального покарання, регламентували внутрішню статутну діяльність купецьких корпорацій, ремісницьких цехів і торгівлі. За магдебурзьким правом міста звільнялись від управління й суду феодалів. Це право регламентувало права міських станів - купців, ремісників, визначало порядок обрання і функції органів міського самоврядування, ним регулювалися питання оцінки й успадкування майна. Коли ж прийшло магдебурзьке право в міста України? Раніше інших це право отримали міста Закарпатської України, яка перебувала під Угорщиною. 3 1329 року магдебурзьким правом користувалися Хуст, Вишкове, Тячів. Пізніше таке право отримали Санок (1339), Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), ІСременець Очолював міську владу війт, який спочатку призначав(1439), Житомир (1444), Мукачеве (1445), ІСиїв (1494-1497). ся королем. Його посада була спадковою, її можна було Міста Лівобережної України отримають це право тільки в продати та купити. 3 часом міста викупляють спадкові кінці XVI - XVII ст.: Переяслав (1585), Стародуб (1620), війтовства, ця посада стае виборною, з подальшим затверНіжин (1625). днсенням королем. Існували релігійні обмеження при ви Магдебурзьке право в містах України діяло шляхом борах війта. Так, у грамоті на самоврядування місту Стазастосування в самоврядуванні та суді книг міського пра- родубу було сказано, що війтом може бути тільки католик. ва польських юристів Павла Щербича "Saxon seu prawa Це вносило ускладення в життя українських міст, де більша polski majdebursky nazywajce Speculum Saxonum" та Бар- частина населення була православною. В кращому випадташа Гроїцькоrо "Porzdek sdowy spraw miejskich prawa ку вдавалось отримати право на вибори до лави та ради majdeburskie~o". одного-двох православник. У Львові, наприклад, православні Декілька слів про так зване "хелмське", або "хелмінське" українці не мали права займати жодної посади і навіть право, яке цzироко застосовувалося в містах Правобережної мешкати вони могли тільки в певній частині міста на України. За с;косю суттю хелмське право - різновид місь- руській вулиці. Так само було в Перемишлі, Дрогобичі кого права. І3опо sівляло собою переробку магдебурзького тощо. права на nольеьэtу мову з використанням звичаїв та інших Війдразом з населенням міста обирали раду, в яку вхоюридичних иорм польського міста Хелм. Цю переробку, дили від 6 до 24 радців. Рада вела господарчі еправи. Радці яка отримала tсазну "ІІраво цивільне Хелмінське", створив вибирали на один рік з свого середовища бурмістрів (від 2 П. ІСушевич в 1646 році, до 12). Разом з війтом вони розглядали як судові, так і Треба підкреслити, що в українеьких містах діяла та адміністративні справи. Існував і спеціальний судовий частина магдебурзэ>гсоrсэ тсрава, яка допомагала організува- орган - лава, до складу якої входили війт (голова) і семети систему органів самоврлд,ування. А. Кістяковський під- ро лавників або присяжних. Лавники щорічно вибирались креслював, що "магдебурзг~кс~ пІэаво терпіло зміни від місце- із середовища замонсного міського населення. Вони розвих звичаїв та поглядів, цдо часто діяли поряд з ним і глядали як цивільні, так і кримінальні справи. В деяких заміняли його". містах цивільними справами міщан займалась рада. Під Головним органотt самоврядування в містах з магде- судності лави в цих містах підлягали тільки кримінальні бурзьким правом був магістрат. ІІа ньому лежало піклу- справи. Вироки при цьому подавались на затвердження вання про міський благоустрій, він міг регулювати ціни на королю. продукти, слідкувати за чистотою та порядком в місті. Процес в містах з магдебурзьким правом був усним, Магістрат мав "правні книги" (збірники законів) та печатку гласним та змагальним. з міським гербом. Судочинство велося на польській або латинській мові. До магістрату входили магістратські урядники: старші У загальному бюрократичному апараті міста певні функта молодші. Старші - це війт, бурмістри, радці, лавники та ції виконували і молодші урядникн. Так, до компетенції магістратський писар, молодші - комісар або межуваль- комісара були віднесені рішення суду по переділу землі, ник, городничий та возний. встановлення межових знаків.