- •1.Предмет та завдання курсу «Історія держави і права України»
- •2.Періодизація курсу «Історія держави і права України»
- •7. Характеристика суспільного ладу Київської Русі.
- •8. Органи влади та управління Київської Русі.
- •9. Релігійні реформи Володимира Великого.
- •10. Джерела права Київської Русі та їхня характеристика.
- •11. Руська правда, її редакції та характеристика.
- •12. Поняття злочину за Руською правдою, класифікація злочинів.
- •13. Різновиди покарань за Руською Правдою.
- •14. Устав Володимира Мономаха 1113р.
- •15. Суд та судочинство часів Київської Русі.
- •18. Характеристика суспільного ладу Галицько-Волинського князівства.
- •19. Характеристика державнго ладу Галицько-Волинського князівства.
- •20. Характеристика джерел права Галицько-Волинського князівства.
- •23. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та їх правове становище.
- •24. Кревська унія 1385 р. Та її наслідки для українських земель в складі Великого князівства Литовського.
- •26. Правове становище селян на українських землях в XIV- середина XVI ст.
- •27. Правове становище феодалів на українських землях в XIV- середини XVI ст.
- •28. Правове становище духовенства на українських землях в XIV- середини XVI ст.
- •29. Судебник Казимира IV Ягеллончика 1468р. : причини прийняття та його характеристика.
- •35. Земський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.
- •36. Підкоморський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.
- •42.Статут Великого князівства Литовського 1529. Його характеристика і значення.
- •62.Відродження української державності в роки Визвольної війни 1648-1657рр.
- •63.Білоцерківський мирний договір 1651, причини прийняття, його зміст і наслідки.
- •66.Органи управління Слобідської України
- •68.Березневі статті 1654 р., їх характеристика та значення.
- •3.2. Кіш як центральний орган управління Запорозької Січ
- •3.3. Військові служителі, похідна та паланкова старшина
- •72. Друга Малоросійська колегія, її компетенція і значення.
- •73. Виконавчі органи царської влади на Лівобережній Україні в другій половині XVII-XVIII ст..
- •76. «Батуринські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •77. «Московські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •78. «Глухівські» гетьманські статті»
- •79. «Конотопські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •81. Події Північної війни 1700-1721 рр. Та їх значення для України-Гетьманщини.
- •82. «Пакти і конституції Війська Запорізького» 1710 р.: загальна характеристика і значення.
- •2. Литовський статут російської редакції 1811р., йог зміст і характерні риси.
- •3. «Звід місцевих законів західних губерній» 1837р. Характеристика його змісту.
- •4. «Звід законів Російської імперії» редакції 1842р. Та його вплив на право України.
- •84. «Права, за якими судиться малоросійський народ»: причини розробки, загальна характеристика і значення.
- •85. Збірник ф.Чуйкевича «Суд і розправа в правах малоросійських»: причини розробки, загальна характеристика і значення.
- •86. Основні риси цивільного та спадкового права в Україні у XVIII ст..
- •87. Основні риси кримінального права в Україні в XVIII ст..
- •88. Причини скасування інституту гетьманства та полково-сотенного устрою в Україні-Гетьманщині.
- •89. Судова реформа к.Розумовського, її суть та значення.
- •90. Ліквідація Запорізької Січі: причини і наслідки.
- •91. Ліквідація полково-сотенної системи управління: причини і наслідки.
- •92. Політичний устрій в українських землях під іноземною зверхністю в XVIII-XIX
- •93. Характеристика суспільно-політичного устрою в Україні в першій половині в XIX ст..
- •94. Правове становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії.
- •96. Проведення буржуазно-демократичних реформ в Україні у др.Половині XIX ст..
- •97. Земська реформа 1864 р.:її характеристика і значення.
- •98. Особливості ліквідація кріпосного права на українських землях під владою Російській імперії, причини і наслідки.
- •99. Особливості проведення судової реформи 1864 р. В Україні
- •20 Листопада 1864 p. Була проведена судова реформа на підставі Судових статутів - після розгляду в Державній раді цар затвердив для запровадження 4 акти:
- •101. Проведення міської реформи 1870 р. В Україні
- •102. Галицький крайовий сейм, його склад та компетенція.
- •104. Судова система на західноукраїнських землях у XIX ст.. У складі Австрійської імперії.
- •105. Причини та особливості Кодифікації права у 19 ст в Російській імперії
66.Органи управління Слобідської України
З 1663 р. Україна мала одночасно двох гетьманів: Правобережного та Лівобережного.
Гетьманів обирала Генеральна рада, термін їх перебування на посаді не регулювався. Як виняток, за відсутності законно обраного гетьмана його іноді призначали. З 1671 року в Правобережній Україні гетьманів уже не обирали. Влада гетьмана не поширювалася на Запорозьку Січ і Слобідську Україну, які підлягали безпосередньо царській адміністрації.
Серед органів центральної влади й управління були також Генеральна рада і старшинська рада. Генеральна рада після Переяславської ради 1654 р. фактично вже не скликалася й існувала при гетьманах Виговському і Дорошенку радше як традиція, що репрезентувала державність України.
Старшинська рада представляла тільки окремі верстви народу. Існувало чотири види старшинських рад: а) рада гетьмана з колегією генеральної старшини; б) збори генеральної старшини; в) збори генеральної старшини з участю полковників; г) з’їзди старшин, у яких брали участь усі козаки, крім рядових.
Збори колегії генеральної старшини відбувалися майже щодня, а з’їзди старшин — на Різдво та на Великдень. Старшинські ради розглядали практично всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, але не стали українським парламентом.
Генеральна військова канцелярія в 20-х роках XVIII ст., крім ведення діловодства, набула колегіального органу виконавчої влади. В роки міжгетьманства (1724—1727) в її руках цілком зосереджувалося державне управління Гетьманщиною. Канцелярія діяла до ліквідації гетьманства в 1764 р.
Кожен новий гетьман підписував “статті” (договір) з московським царем, в яких фактично обмежувалися права автономії України.
1659 року Ю. Хмельницький підписав “Другі Переясловські статті”, які обмежили право гетьмана на зовнішні відносини; 1665 року І. Брюховецький уклав “Московські статті”, де було записано, що цар лише затверджує гетьмана, а насправді від царя залежала гетьманська влада. 1669 року І. Многогрішний підписав “Глухівські статті”, які заборонили гетьману підтримувати безпосередні дипломатичні зв’язки з іноземними державами. Всі переговори можна було вести лише через царя. 1674 року І. Самойлович уклав “Конотопські статті”, а 1687-го І. Мазепа — “Коломацькі статті”, в яких прямо зазначалося, що вибори і відставка гетьмана можуть відбуватися лише за указами царського уряду, а ст. 19 проголошувала Україну частиною Московської держави. 1709 року І. Скоропадський підписує “Решетилівські статті”, які складалися з двох документів: “Просительних статей” гетьмана і відповіді Петра І. У 14-ти пунктах статей Скоропадський просив підтвердження для України прав і вольностей, зокрема: залишати в козацькому війську головування старшини, а не російських офіцерів, заборонити царським воєводам втручатися у внутрішнє управління України, звільнити населення від постоїв московських військ. Цар у своїй відповіді загалом підтверджував “права і вольності”, обіцяв наказати воєводам, щоб вони “не інтересувались до українського населення”, а на інші прохання відповів відмовою.
Одночасно цар встановлював російський контроль за збиранням податків та витратами на утримання козацького війська, адміністрації тощо.
67.Приєднання України-Гетьманщини до Московської держави, причини і наслідки.
Найважливішою історичною подією правління царя Олексія Михайловича стало рішення про приєднання України до Московської держави. У середині XVII ст. на Україні запалало полум'я Національно-визвольної війни проти Речі Посполитої. Під час війни на визволеній території було створено Українську козацьку державу "Військо запорозьке". Гетьман Богдан Хмельницький, який очолював її, налагоджував під час війни відносини з сусідніми державами, шукав допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою. Неодноразово звертався гетьман за допомогою до Московії, проте у державі московського царя було багато своїх проблем. Її стрясали народні повстання, не вистачало грошей на розпочату царем реорганізацію війська. Олексій Михайлович розумів, що допомога Україні означатиме війну з Річчю Посполитою, з якою у 1634 р. Москва підписала договір про “вічний мир”. Але поступово ідея об'єднання двох держав ставала дедалі реальнішою. Земський собор, який відбувся 1 жовтня 1653 р. у Москві, постановив розпочати війну проти Польщі та ухвалив рішення: “Військо запорозьке з містами і землями прийняти під свою государеву високу руку”. Через кілька днів для підписання договору з Москви в Україну виїхало посольство на чолі з боярином Василієм Бутурліним.
8 січня 1654 р. у місті Переяславі відбулася рада, на якій більшість учасників своє ставлення до союзу з Московією висловило так: “Воліємо під царя східного, православного”. Після цього Бутурлін передав Хмельницькому царську грамоту про взяття України під “монаршу” руку з обіцянкою захищати її від ворогів. Українці йшли на цю угоду зі щирою вірою в те, що Україна збереже завойовану у визвольній війні державність.
Проте, як показали наступні події, підписуючи договір, кожна зі сторін вкладала в нього свій зміст: московський цар уважав, що Україна стає залежною від нього, українці ж розраховували на широку державну автономію, близьку до незалежності. Основною метою війни з Польщею, яку розпочала після цих подій Московська держава, було повернення земель, утрачених у Смутні часи. На Україну було надіслано лише допоміжні сили, тоді як головна армія на чолі з царем влітку 1654 р. розпочала облогу Смоленська; його здобули через два місяці.
Унаслідок війни з Польщею Московська держава повернула землі, захоплені поляками у період Смути. Проте для України Андрусівське перемир'я 1667 р. стало катастрофою: її було розчленовано Річчю Посполитою і Московією. Війна, розпочата московським царем начебто в ім'я визволення православного українського народу, завершилася розділом України.